Постанова

від 25.09.2017 по справі 904/4873/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 року Справа № 904/4873/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Вечірко І.О., Кузнецової І.Л.

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. у справі №904/4873/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР

ТЕХНОЛОДЖИ", м. Дніпро

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД

"САЛТІВСЬКИЙ", м. Харків

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінком",

м. Дніпро

про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. по справі №904/4873/17 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод “Салтівський” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Технолоджи" 40044,82 грн основної заборгованості; 4685,24 грн - пені; 519,87 грн - трьох відсотків річних; 1872,81 грн - інфляційних втрат; 1578,56 грн - судового збору. В решті позову відмовлено. В частині стягнення 45000,00 грн основної заборгованості провадження у справі припинено.

Рішення суду обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем-1 умов договору поставки.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод “Салтівський” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. у справі №904/4873/17, справу направити за підсудністю до господарського суду Харківської області. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-          судом порушено право Відповідача-1 на справедливий суд, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

-          судом порушено територіальну підсудність вирішення спору, справа повинна була розглядатися господарським судом Харківської області;

-          без згоди боржника договір поруки є фіктивним;

-          Позивачем не враховано та не надано суду усіх доказів часткової оплати товару, зокрема, здійснених у квітні 2017 року на суму 10000,00 грн та 5000,00 грн, у травні 2017 року на суму 30000,00 грн;

-          розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені здійснений без урахування зменшеної суми заборгованості, тому є помилковим, а стягнення коштів відповідно безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод “Салтівський” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. у справі №904/4873/17 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Чимбар Л.О., суддів Вечірко І.О., Антоніка С.Г. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 01.08.2017р.

01.08.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді – доповідача Чимбар Л.О. відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2017р. по справі здійснений повторний автоматичний перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Вечірко І.О., Кузнецової І.Л. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 03.08.2017р. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 25.09.2017р.

У судове засідання 25.09.2017р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судом досліджені матеріали справи та врахована позиція Позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу від 15.07.2017р., згідно якої він проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що укладений між ним та Відповідачем-2 договір поруки №1701/17 від 17.01.2017р. є чинним та не визнаний недійсним у судовому порядку; підсудність спору здійснена за вибором Позивача відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України; судом враховані платіжні доручення, на які посилається апелянт в своїх запереченнях; розмір 3% річних та пені був розрахований станом на 20.04.2017р., тому платежі, сплачені після 20.04.2017р. на такий розрахунок не впливають.

Зважаючи на те, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті, враховуючи принцип диспозитивності, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 17.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімер Технолоджи" як постачальником (надалі – Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" як покупцем (надалі – Відповідач-1) був укладений договір поставки №66ПТ (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача-1, а Відповідач-1 прийняти та оплатити поліетиленову продукцію та фотополімерне кліше, далі по тексту - товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 12.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. Дія договору припиняється закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до пункту 4.5 договору загальна сума даного договору визначається як сума усіх накладних, складених відповідно до умов даного договору протягом терміну його дії і відповідно до яких було поставлено товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу-1 товар на загальну суму 104044,82 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №16 від 17.01.2017р. на суму 91496,58 грн; №10 від 24.01.2017р. на суму 12548,24 грн, а також товарно-транспортною накладною від 17.01.2017р. №1701-1, які підписані обома сторонами без зауважень. Відповідач-1 отримання товару не заперечує.

Відповідно до п. 4.3. Договору визначено наступний порядок розрахунків – протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару.

Таким чином, за видатковою накладною №16 від 17.01.2017р. на суму 91496,58 грн Відповідач-1 повинен був розрахуватися до 15.02.2017р. включно, за видатковою накладною №10 від 24.01.2017р. на суму 12548,24 грн – до 22.02.2017р. включно.

Відповідач-1 за поставлений товар розрахувався частково та з порушенням встановлених договором строків. До звернення Позивача із позовом сплатив борг у сумі 19000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням №1738 від 27.03.2017р. на суму 3000,00 грн; №1802 від 28.03.2017р. на суму 3000,00 грн; №1834 від 29.03.2017р. на суму 3000,00 грн; №2029 від 18.04.2017р. на суму 10000,00 грн.

Станом на 20.04.2017р. сума заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем складала 85044,82 грн, що і стало підставою для звернення із позовом.

Згідно заявлених позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача-1 борг в сумі 84044,82 грн; 5396,23 грн пені за загальний період прострочення з 16.02.2017р. по 20.04.2017р.; 521,43 грн трьох відсотків річних за період прострочення з 16.02.2017р. по 20.04.2017р.; 2396,56 грн інфляційних втрат за період лютий – березень 2017 року у сукупності по накладним. Також просив солідарно стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 як поручителя основну заборгованість у сумі 1000,00 грн.

Як вбачається з характеру спірних відносин, вони є відносинами з постачання товару, що регулюються параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі – продажу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та зазначено вище строк оплати за Договором є таким, що настав.

Як підтверджено матеріалами справи, після порушення провадження у справі Відповідач-1 частково оплатив Позивачу основну заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №2238 від 25.04.2017р. на суму 10000,00 грн;

- платіжне доручення №2269 від 26.04.2017р. на суму 5000,00 грн;

- платіжне доручення №2308 від 10.05.2017р. на суму 30000,00 грн.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача-1 заборгованість в сумі 40044,82 грн, а в частині стягнення 45000,00 грн провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

01.08.2017р. Відповідачем-1 до суду було подано клопотання про долучення до справи платіжних доручень, що свідчать про виконання рішення у повному обсязі. (а.с. 98-104). Разом з тим, оскільки оплата боргу відбулася після прийняття рішення по суті спору, підстави для припинення провадження у справі відсутні; апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції з урахуванням обставин, що існували на час прийняття судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2017р. між Позивачем як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінком» як поручителем (надалі – Відповідач-2) був укладений договір поруки №1701/17, відповідно до умов якого поручитель поручився перед Позивачем за виконання обов'язку Відповідача-1 по Договору. Строк дії договору поруки встановлений з моменту підписання до 31.12.2017р.

Відповідно до п. 3.2. договору поруки Відповідач-2 відповідає перед Позивачем за виконання зобов'язання Відповідача-1 по Договору в сумі 1000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора протягом 3 (трьох) днів, з моменту отримання вимоги, шляхом повного або часткового погашення виниклої заборгованості боржника, у розмірі, який не перевищує суму, зазначену у пункті 3.2 цього договору.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, з огляду на те, що всупереч вимог пункту 3.1 договору поруки вимога на адресу поручителя (Відповідача-2) не направлялася, господарський суд дійшов вірного висновку, що обов'язок Відповідача-2 в частині погашення заборгованості Відповідача-1 за Договором не настав. Тому, у задоволенні вимог до Відповідача-2 правомірно відмовлено.

Пунктом 7.4 договору визначено, що за порушення терміну, визначеного у п. 4.3. Договору, Відповідач-1 зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок суми пені, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності її стягнення у сумі 4685,24 грн за загальний період з 16.02.2017р. по 20.04.2017р., що становить сукупність по періодах нарахування за кожною поставкою.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати за загальний період з лютого 2017 року по березень 2017 року становитимуть 1872,81 грн, 3% річних за загальний період з 16.02.2017р. по 20.04.2017р. – 519,87 грн та правомірно стягнуті судом першої інстанції. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат судом правомірно відмовлено у зв'язку з помилковими розрахунками Позивача.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 40044,82 грн основної заборгованості, 4685,24 грн – пені, 519,87 грн – 3% річних, 1872,81 грн - інфляційних втрат, 1578,56 грн - судового збору, а в решті позову відмовлено.

Стосовно заперечень апелянта апеляційний суд зауважує наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Господарський суд враховує, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Крім того, сторони зобов'язані виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №904/4873/17 було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2017р. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 16.05.2017р.

Про час та місце розгляду справи Відповідач-1 був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 28.04.2017р., отже мав достатньо часу для підготовки до судового засідання, що було призначено на 16.05.2017р.

Разом з тим, 10.05.2017р. Відповідачем-1 до канцелярії суду першої інстанції було надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника та підготовки відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 16.05.2017р. господарським судом Дніпропетровської області у задоволенні клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи було відмовлено, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, винесену по суті спору.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за №18 (п.3.9.2) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Про викладене зазначалось судом першої інстанції в оспорюваному рішенні. Разом з тим, неможливість заміни Відповідачем-1 свого представника не доведена, як і не наведена неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, порушення судом першої інстанції норм процесуального права відсутні.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються (висновок Верховного суду України у постанові від 20.02.2012р. у справі № 6-51цс11).

Укладений між Позивачем та Відповідачем-2 договір поруки №1701/17 від 17.01.2017р. в судовому порядку недійсним не визнаний та є чинним. Отже, правила підсудності відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України не порушені.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. у справі № 904/4873/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017р. у справі № 904/4873/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 27.09.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя                                                                       І.О. Вечірко

Суддя           І.Л. Кузнецова