Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/3315/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/3315/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС"

до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 462 622,85 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Чубик С.А. за довіреністю б/н від 29.03.2017; Яковлев А.В. за довіреністю б/н від 29.03.2017.

від відповідача: Мазур І.А. за довіреністю б/н від 20.01.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (відповідач) про стягнення 462 622,85 грн. на підставі Договору № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016, з яких: 427949,40 грн. основного боргу, 3200,82 грн. 3% річних, 8558,98 грн. інфляційних втрат, 22913,65 грн. пені.

Позов мотивовано тим, що в серпні, вересні, жовтні 2016 року позивач на підставі Договору № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016 (далі - Договір) надав відповідачу послуги з охорони, у зв'язку з чим склав та передав на підписання відповідачу акти наданих послуг за вказаний період та рахунки на оплату. Проте, відповідач відмовив позивачу у підписанні актів наданих послуг на підставі припинення з 17.08.2016 договірних відносин, про що позивача начебто було повідомлено листом від 11.08.2016 № НРП-4/1944. Позивач заперечує отримання ним наведеного листа та вважає, що відповідач недотримався порядку розірвання Договору, визначеного п.п. 6.2.6, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави не підписувати акти та не здійснювати оплату за фактично надані позивачем послуги з охорони у серпні - жовтні 2016 року. Разом з тим, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем за вказаний період та неможливістю нести охорону, позивач листом від 24.10.2016 № 991 повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору з 31.10.2016. Крім того, оскільки відповідач порушив зобов'язання в частині оплати наданих послуг, позивач, окрім суми основного боргу, заявив до стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3315/17 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 о 11:50 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 03.04.2017 з'явилися.

В судовому засіданні 03.04.2017 представник відповідача надав суду повідомлення про відсутність аналогічного спору та відзив на позовну заяву з додатками. Відповідно до поданого відзиву відповідач повністю заперечив проти позовних вимог, оскільки вважає, що взаємовідносини сторін за Договором є припиненими з 17.08.2016, враховуючи, що відповідачем в порядку п. 6.2.6 Договору було надіслано позивачу пропозицію про дострокове розірвання Договору та додаткову угоду про розірвання супровідним листом № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 11.08.2016. Крім того, повторно повідомлення про розірвання Договору було направлено позивачу супровідним листом № НРП-4/1944 від 11.08.2016, який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 22.08.2016.

Повідомлення про відсутність аналогічного спору та відзив були долучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду на реєстрацію.

В судовому засіданні 03.04.2017 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 03.04.2017 представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому в судовому засіданні 03.04.2017.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.04.2017.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 24.04.2017 о 11:00 год.

У зв'язку з неможливістю розгляду справи 24.04.2017, суд ухвалою від 12.04.2017 призначив розгляд справи на 26.04.2017 о 11:00 год.

21.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2017, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 79979,08 грн. основної заборгованості за період з 01.08.2016 по 17.08.2016 та повернути позивачу 5339,35 грн. надмірно сплаченого судового збору. Водночас, позивач зазначив, що зменшення позовних вимог не свідчить про визнання ним доводів відповідача щодо розірвання Договору. Також, зважаючи на зменшення періоду стягнення, позивач вважає відсутньою підставу для дослідження як моменту, з якого розірваний Договір, так і правомірності такого розірвання.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 26.04.2017 з'явилися.

В судовому засіданні 26.04.2017 здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 21.04.2017 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийняв заяву позивача, подану 21.04.2017 через відділ діловодства суду, до розгляду.

В судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримали повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 21.04.2017 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 26.04.2017 представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому в судовому засіданні 03.04.2017.

В судовому засіданні 26.04.2017 представники позивача подали клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 15.05.2017 о 14:30 год.

28.04.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 28.04.2017, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 119084,42 грн. основної заборгованості та повернути позивачу 5153,08 грн. надмірно сплаченого судового збору. Змінена сума позовних вимог у розмірі 119084,42 грн. розрахована позивачем за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно), т.т. за період, коли, на думку позивача, Договір ще діяв, виходячи при цьому із загальної щомісячної вартості послуг згідно п. 3.1 Договору в сумі 136726,56 грн. та із розрахунку 31 день в серпні 2016 року та 27 день фактично наданих послуг охорони. Водночас, позивач зазначив, що зміна позовних вимог не свідчить про визнання ним доводів відповідача щодо дати розірвання Договору. Позивач стверджував, що фактично послуги з охорони за Договором надавались ним до 31.10.2016. Позивач не погодився з твердженнями відповідача, що 22.08.2016 є датою отримання ним листа відповідача № НРП-4/1944 від 11.08.2016 про розірвання Договору. Позивач також вважає, що оскільки ним пред'являються позовні вимоги за період, коли Договір ще діяв, то підстава для дослідження моменту припинення Договору відсутня.

12.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо періоду надання послуг, в якості додатків до яких позивачем додані податкові накладні та податкові декларації за липень, серпень, вересень, жовтень 2016 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, призначене на 15.05.2017 з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, доказів направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2017 подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 15.05.2017 здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 28.04.2017 через відділ діловодства суду, про уточнення позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні 15.05.2017 зазначену заяву підтримали, надали усні пояснення, відповідно до яких просили суд стягнути з відповідача 119084,42 грн. основної заборгованості за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 та повернути позивачу 5153,08 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як зазначено в п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, заслухавши пояснення представників позивача, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2017, а також змісту раніше поданих позивачем позовної заяви № 1003 від 28.02.2017, заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2017, суд розцінює подану через відділ діловодства суду 28.04.2017 заяву позивача як збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 119084,42 грн.

В судовому засіданні 15.05.2017 судом здійснено розгляд вищенаведеної заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2017 також і в частині клопотання позивача про повернення йому надмірно сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" з Державного бюджету України 5153,08 грн. судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 927 від 28.02.2017, оригінал якого залишено в матеріалах справи № 910/3315/17.

В судовому засіданні 15.05.2017 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача 119084,42 грн. за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно) підтримали повністю.

В судовому засіданні 15.05.2017 представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому в судовому засіданні 03.04.2017.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" (виконавець, позивач) був укладений Договір № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання з надання послуг по проведенню цілодобової охорони території та об'єктів вокзалу станції Дарниця, з.п. Лівий Берег та з.п. Видубичі (далі - об'єкт), при цьому замовник своєчасно сплачує вартість послуг виконавця відповідно до умов Договору.

У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що розмір оплати за виконані роботи визначається щомісячно, та становить:

всього за 11 (одинадцять) цілодобових постів охорони - 119 020,63 грн., в тому числі ПДВ 20% - 19 836,77 грн. на місяць;

за 1 (один) цілодобовий пост начальника зміни - 12 085,90 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 014,32 грн. на місяць;

за 1 (один) 12-ти годинний пост начальника охорони об'єкту - 5 620,03 грн., в тому числі ПДВ 20% - 936,67грн. на місяць.

Всього вартість послуг виконавця за Договором, враховуючи умови, передбачені п. 3.1. цього Договору, за місяць становить 136726,56 грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата робіт здійснюється на підставі задіяних постів, а згідно пункту 4.2 Договору термін відстрочки платежу - 10 банківських днів.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони також узгодили, що вартість послуг виконавця визначається сторонами окремо, їх суми зазначаються в щомісячних рахунках-фактурах та актах виконаних робіт, підписаних замовником і виконавцем. Обумовлені таким чином суми сплачуються на поточний рахунок виконавця по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 10-ти банківських днів після надання виконавцем рахунку фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт.

Умовами Договору, зокрема, підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 Договору передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання. Водночас, підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 Договору передбачено право виконавця (позивача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

Відповідно до п. 12.1 Договору сторони визначили, що даний Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2016.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 119084,42 грн. заборгованості за фактично надані на підставі Договору послуги з охорони, сума яких розрахована позивачем за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно), виходячи при цьому із загальної щомісячної вартості послуг згідно п. 3.1 Договору в сумі 136726,56 грн. та із розрахунку 31 день в серпні 2016 року та 27 день фактично наданих послуг охорони. Позивач вважає, що позовні вимоги пред'являються ним за період, коли Договір ще діяв, а тому підстава для дослідження моменту припинення Договору відсутня.

Відповідач проти позовних вимог повністю заперечує, оскільки вважає, що взаємовідносини сторін за Договором є припиненими з 17.08.2016.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з охорони.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 188 ГК України.

Таким чином, можливість розірвання договору в односторонньому порядку може встановлюватись законом чи передбачатись сторонами у договорі.

Частиною 3 статті 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, оскільки укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, до спірних правовідносин підлягають застосуванню також і приписи статті 907 ЦК України, згідно яких договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 Договору передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

Відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву відповідач стверджує, що двічі звертався до позивача з повідомленням про розірвання Договору, а саме: листом № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016 (далі - Лист від 04.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 11.08.2016, та повторно листом № НРП-4/1944 від 11.08.2016 (далі - Лист від 11.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 22.08.2016.

Втім, на думку позивача, Лист від 04.08.2016 не може бути підставою для розірвання Договору, оскільки такий лист не містить однозначного та чіткого розпорядження наданими відповідачу правами, передбаченими підпунктом 6.2.6 Договору, а містить прохання погодитись з розірванням Договору з 15.08.2016.

Щодо Листа від 11.08.2016, то позивач заперечує його отримання, зазначає, що про цей лист він дізнався з листа відповідача № РПЦ-ПЗЗф4/886 від 30.09.2016, який надійшов на адресу позивача 10.10.2016 (згідно даних веб-порталу УДППЗ "УКРПОШТА" у розділі "Відстеження поштових пересилань").

По матеріалам справи судом встановлено, що, користуючись своїм правом на дострокове розірвання Договору, передбаченим п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору, відповідач 05.08.2016 направив на адресу позивача лист № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016 (далі - Лист від 04.08.25016), згідно якого просив припинити дію Договору з 15.08.2016 та підписати додаткову угоду № 1 на розірвання Договору, додану в якості додатку до наведеного листа.

Направлення Листа від 04.08.2016 позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 0209604360982 підтверджується фіскальним чеком № 6273 від 05.08.2016 та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209604360982, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджується, що Лист від 04.08.2016 отриманий позивачем 11.08.2016.

Отже, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Лист від 04.08.25016, фіскальний чек № 6273 від 05.08.2016 та опис вкладення у цінний лист від 05.08.2016 приймаються судом в якості належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлення про дострокове розірвання Договору, а саме Листа від 04.08.2016.

При цьому суд критично оцінює вищенаведені твердження позивача про те, що Лист від 04.08.2016 не може бути підставою для розірвання Договору. Такі твердження позивача суд вважає безпідставними з огляду на зміст підпункту 6.2.6 Договору, яким чітко передбачено право замовника достроково розірвати Договір, при цьому сторони погодили лише обов'язковість повідомлення про це іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання та жодним чином не встановлювали форми такого повідомлення.

Разом з тим, суд відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження направлення відповідачем позивачу повторного повідомлення про дострокове розірвання Договору Листом від 11.08.2016.

Так, поданий відповідачем фіскальний чек № 6916 від 18.08.2016 не є належним та допустимим доказом направлення відповідачу саме Листа від 11.08.2016 з повідомленням про розірвання Договору з 17.08.2016, оскільки такий документ засвідчує лише факт надання послуг поштового зв'язку, тоді як в ньому не міститься інформація про вміст відправлення.

Отже, за відсутності опису вкладення у цінний лист, який був направлений згідно фіскального чеку № 6916 від 18.08.2016, у суду відсутні підстави вважати, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209605422833, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач одержав 22.08.2016 саме Лист від 11.08.2016 з повідомленням про розірвання Договору з 17.08.2016.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач Листом від 04.08.2016 звертався до позивача з повідомленням про дострокове розірвання Договору в порядку п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору.

В свою чергу, зважаючи на встановлений судом факт отримання позивачем Листа від 04.08.2016 саме 11.08.2016, а також враховуючи умови п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору, якими передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання , суд дійшов висновку, що спірний Договір слід вважати розірваним в порядку п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору з 17.08.2016 (11.08.2016 + 5 календарних днів, з урахуванням при цьому ч. 1 ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок). Отже, оскільки з 17.08.2016 Договір є розірваним, то, відповідно останнім днем, коли між сторонами діяли права та обов'язки, зумовлені цим Договором, слід вважати 16.08.2016.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач підтверджує надання ним відповідачу в період з 01.08.2016 по 31.08.2016 послуг по проведенню цілодобової охорони території та об'єктів вокзалу станції Дарниця, з.п. Лівий Берег та з.п. Видубичі Актом надання послуг № 345 від 31.08.2016 на суму 119084,42 грн. та Актом надання послуг № 384 від 30.09.2016 в частині сум12085,90 грн. та 5620,03 грн. за період з 01.08.2016 по 31.08.2016.

Наразі, вказані акти відповідачем не підписані, рахунки не оплачені, що не заперечується відповідачем.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу Акти надання послуг № 345 від 31.08.2016, № 384 від 30.09.2016 - на підписання, а рахунки № 338 від 31.08.2016, № 367 від 30.09.2016 - на оплату. Зокрема, відповідно до листа № РПЦ-ПЗЗф4/886 від 30.09.2016 підтверджується, що 31.08.2016 та 22.09.2016 на адресу Виробничого підрозділу центр регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" позивачем було передано для підписання акти наданих послуг та рахунки. Крім того, лист позивача № 947 від 17.10.2016, в додатку до якого вказані Акти надання послуг № 345 від 31.08.2016, № 384 від 30.09.2016 та рахунки на оплату № 338 від 31.08.2016, № 367 від 30.09.2016, містить відмітку про одержання цього листа відповідачем за вх. № РПЦ-ПЗЗф3/1488 від 17.10.2016.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав акти надання послуг за серпень 2016 року, проте не підписав їх лише з підстав того, що Договір є розірваним з 17.08.2016.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання цих актів за надані позивачем послуги з охорони в тій частині спірного періоду (виходячи з якого позивачем заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2017), коли Договір був чинним, а саме за період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Також, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, якими б спростовувався факт надання позивачем відповідачу послуг охорони за Договором в період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Щодо поданих позивачем податкових накладних та податкових декларацій за липень-жовтень 2016 року, а також поданого відповідачем реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень-вересень 2016 року, то вказані документи оцінювались судом за правилами статті 43 ГПК України у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 119084,42 грн. за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно) підлягають лише частковому задоволенню в сумі 70568,55 грн. за період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно) за наступним розрахунком суду: 136726,56 грн. - щомісячний розмір оплати за послуги охорони згідно п. 3.1 Договору : 31 - кількість днів у серпні 2016 року х 16 - кількість днів у серпні 2016, коли Договір був чинним та позивачем фактично надавались послуги охорони за Договором. Тобто, підставою для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70568,55 грн. є Договір , який був чинним у період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Разом з тим, в іншій частині позовних вимог про стягнення з відповідача 48515,87 грн. позивачу належить відмовити з огляду на встановлений судом факт розірвання Договору з 17.08.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1058,53 грн., тоді як судовий збір в сумі 727,74 грн. - покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" (02156, м. Київ, ВУЛИЦЯ МІЛЮТЕНКА, будинок 15-А, квартира 99; ідентифікаційний код 39092502) 70568,55 грн.(сімдесят тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 55 коп.) заборгованості, 1058,53 грн. (одну тисячу п'ятдесят вісім гривень 53 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.05.2017.

Суддя Гумега О.В.