Постанова

від 17.07.2017 по справі 910/3315/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 910/3315/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Агрикової О.В.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017

у справі №910/3315/17 (головуючий суддя Гумега О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС"

до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 462 622,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі 0 відповідач) про стягнення 462 622,85 грн. на підставі Договору № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016, з яких: 427949,40 грн. основного боргу за серпень, вересень, жовтень 2016 року, 3200,82 грн. 3% річних, 8558,98 грн. інфляційних втрат, 22913,65 грн. пені.

В процесі вирішення спору від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 20.04.2017, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 79979,08 грн. основної заборгованості за період з 01.08.2016 по 17.08.2016 та повернути позивачу 5339,35 грн. надмірно сплаченого судового збору. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 28.04.2017, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 119084,42 грн. основної заборгованості та повернути позивачу 5153,08 грн. надмірно сплаченого судового збору. Змінена сума позовних вимог у розмірі 119084,42 грн. розрахована позивачем за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно). Суд розцінив вказану заяву позивача як збільшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/3315/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС" - 70568,55 грн. заборгованості, 1058,53 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення Господарського суду міста Києва повністю, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки розмір заборгованості встановлено на підставі неналежних доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 17.07.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.07.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/3315/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Ткаченка Б.О., Агрикової О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання шляхом направлення ухвали суду на адресу державної реєстрації. Неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

02.07.2016 між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОБЕЗПЕКА-КОМПЛЕКС", як виконавцем, був укладений Договір № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг по проведенню цілодобової охорони території та об'єктів вокзалу станції Дарниця, з.п. Лівий Берег та з.п. Видубичі (далі - об'єкт), при цьому замовник своєчасно сплачує вартість послуг виконавця відповідно до умов Договору.

У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що розмір оплати за виконані роботи визначається щомісячно, та становить:

всього за 11 (одинадцять) цілодобових постів охорони - 119 020,63 грн., в тому числі ПДВ 20% - 19 836,77 грн. на місяць;

за 1 (один) цілодобовий пост начальника зміни - 12 085,90 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2 014,32 грн. на місяць;

за 1 (один) 12-ти годинний пост начальника охорони об'єкту - 5 620,03 грн., в тому числі ПДВ 20% - 936,67грн. на місяць.

Всього вартість послуг виконавця за Договором, враховуючи умови, передбачені п. 3.1. цього Договору, за місяць становить 136726,56 грн.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата робіт здійснюється на підставі задіяних постів, а згідно пункту 4.2 Договору термін відстрочки платежу - 10 банківських днів.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони також узгодили, що вартість послуг виконавця визначається сторонами окремо, їх суми зазначаються в щомісячних рахунках-фактурах та актах виконаних робіт, підписаних замовником і виконавцем. Обумовлені таким чином суми сплачуються на поточний рахунок виконавця по факту надання виконавцем послуг з охорони протягом 10-ти банківських днів після надання виконавцем рахунку фактури для оплати, що складається на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт.

Умовами Договору, зокрема, підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 Договору передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання. Водночас, підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 Договору передбачено право виконавця (позивача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

Відповідно до п. 12.1 Договору сторони визначили, що даний Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2016.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 119084,42 грн. заборгованості за фактично надані на підставі Договору послуги з охорони, сума яких розрахована позивачем за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно), виходячи при цьому із загальної щомісячної вартості послуг згідно п. 3.1 Договору в сумі 136726,56 грн. та із розрахунку 31 день в серпні 2016 року за 27 день фактично наданих послуг охорони. Позивач вважає, що позовні вимоги пред'являються ним за період, коли Договір ще діяв, а тому підстава для дослідження моменту припинення Договору відсутня.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що взаємовідносини сторін за Договором є припиненими з 17.08.2016, оскільки відповідач двічі звертався до позивача з повідомленням про розірвання Договору, а саме: листом № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016 (далі - Лист від 04.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 11.08.2016, та повторно листом № НРП-4/1944 від 11.08.2016 (далі - Лист від 11.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 22.08.2016.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості в сумі 70568,55 грн. за період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору № ПЗ/НРП-16574/НЮ від 02.07.2016, який за правовою природою договором про надання послуг охорони.

Договір у встановленому порядку не був оспорений, та не визнаний недійсним, а отже був обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства. У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 188 ГК України.

Таким чином, можливість розірвання договору в односторонньому порядку може встановлюватись законом чи передбачатись сторонами у договорі.

Частиною 3 статті 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, до спірних правовідносин також підлягають застосуванню приписи статті 907 ЦК України, згідно яких договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 Договору передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання.

Відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву відповідач вказує, що двічі звертався до позивача з повідомленням про розірвання Договору, а саме: листом № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016 (далі - Лист від 04.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 11.08.2016, та повторно листом № НРП-4/1944 від 11.08.2016 (далі - Лист від 11.08.2016), який згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем 22.08.2016.

Однак, за доводами позивача, Лист від 04.08.2016 не може бути підставою для розірвання Договору, оскільки такий лист не містить однозначного та чіткого розпорядження наданими відповідачу правами, передбаченими підпунктом 6.2.6 Договору, а містить прохання погодитись з розірванням Договору з 15.08.2016.

Щодо Листа від 11.08.2016, то позивач заперечує його отримання, зазначивши, що про цей лист він дізнався з листа відповідача № РПЦ-ПЗЗф4/886 від 30.09.2016, який надійшов на адресу позивача 10.10.2016 (згідно даних веб-порталу УДППЗ "УКРПОШТА" у розділі "Відстеження поштових пересилань").

Проте, місцевим господарським судом вірно встановлено, що користуючись своїм правом на дострокове розірвання Договору, передбаченим п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору, відповідач 05.08.2016 направив на адресу позивача лист № РПЦ-ПЗЗф4/662 від 04.08.2016, згідно якого просив припинити дію Договору з 15.08.2016 та підписати додаткову угоду № 1 на розірвання Договору, додану в якості додатку до наведеного листа. Направлення Листа від 04.08.2016 позивачу рекомендованим поштовим відправленням № 0209604360982 підтверджується фіскальним чеком № 6273 від 05.08.2016 та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2016, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0209604360982, копія якого наявна в матеріалах справи, підтверджується, що Лист від 04.08.2016 отриманий позивачем 11.08.2016.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Лист від 04.08.25016, фіскальний чек № 6273 від 05.08.2016 та опис вкладення у цінний лист від 05.08.2016 правомірно прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлення про дострокове розірвання Договору, а саме Листа від 04.08.2016.

Доводи позивача про те, що вказаний лист не може бути підставою для розірвання Договору, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені, оскільки змістом підпункту 6.2.6 Договору чітко передбачено право замовника достроково розірвати Договір, при цьому сторони погодили лише обов'язковість повідомлення про це іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання та жодним чином не встановлювали форми такого повідомлення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач Листом від 04.08.2016 звертався до позивача з повідомленням про дострокове розірвання Договору в порядку п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору.

Зважаючи на встановлений судом першої інстанції факт отримання позивачем Листа від 04.08.2016 саме 11.08.2016, а також враховуючи умови п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору, якими передбачено право замовника (відповідача) достроково розірвати договір з обов'язковим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до бажаної дати розірвання, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний Договір слід вважати розірваним в порядку п.п. 6.2.6 п. 6.2 Договору з 17.08.2016 (11.08.2016 + 5 календарних днів, з урахуванням при цьому ч. 1 ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Отже, оскільки з 17.08.2016 Договір є розірваним, то, відповідно останнім днем, коли між сторонами діяли права та обов'язки, зумовлені цим Договором, слід вважати 16.08.2016.

Позивач підтверджує надання ним відповідачу в період з 01.08.2016 по 31.08.2016 послуг по проведенню цілодобової охорони території та об'єктів вокзалу станції Дарниця, з.п. Лівий Берег та з.п. Видубичі Актом надання послуг № 345 від 31.08.2016 на суму 119084,42 грн. та Актом надання послуг № 384 від 30.09.2016 в частині сум 12085,90 грн. та 5620,03 грн. за період з 01.08.2016 по 31.08.2016. Однак, вказані акти відповідачем не підписані, рахунки не оплачені, що не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивач надав відповідачу Акти надання послуг № 345 від 31.08.2016, № 384 від 30.09.2016 - на підписання, а рахунки № 338 від 31.08.2016, № 367 від 30.09.2016 - на оплату. Зокрема, відповідно до листа № РПЦ-ПЗЗф4/886 від 30.09.2016 підтверджується, що 31.08.2016 та 22.09.2016 на адресу Виробничого підрозділу центр регіональних перевезень пасажирів Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" позивачем було передано для підписання акти наданих послуг та рахунки. Крім того, лист позивача № 947 від 17.10.2016, в додатку до якого вказані Акти надання послуг № 345 від 31.08.2016, № 384 від 30.09.2016 та рахунки на оплату № 338 від 31.08.2016, № 367 від 30.09.2016, містить відмітку про одержання цього листа відповідачем за вх. № РПЦ-ПЗЗф3/1488 від 17.10.2016.

Таким чином, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що відповідач отримав акти надання послуг за серпень 2016 року, проте не підписав їх лише з підстав того, що Договір є розірваним з 17.08.2016, однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання цих актів за фактично надані позивачем послуги з охорони в тій частині спірного періоду (виходячи з якого позивачем заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2017), коли Договір був чинним, а саме за період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Також матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів якими б спростовувався факт надання позивачем відповідачу послуг охорони за Договором в період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 119084,42 грн. за період з 01.08.2016 по 27.08.2016 (включно) підлягають задоволенню в сумі 70568,55 грн. за період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно) за наступним розрахунком суду: 136726,56 грн. - щомісячний розмір оплати за послуги охорони згідно п. 3.1 Договору : 31 - кількість днів у серпні 2016 року х 16 - кількість днів у серпні 2016, коли Договір був чинним та позивачем фактично надавались послуги охорони за Договором. Тобто, підставою для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70568,55 грн. є Договір, який був чинним у період з 01.08.2016 по 16.08.2016 (включно).

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3315/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3315/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3315/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.В. Агрикова

Б.О. Ткаченко