Рішення

від 11.05.2017 по справі 916/772/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" травня 2017 р.Справа № 916/772/17

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення

Суддя О.В. Цісельський

За участю представників сторін:

від позивача: Бережний Олександр Володимирович - адвокат

від відповідача: Сакали Микола Якович - довіреність

від третьої особи ОСОБА_2 : не з'явився

від третьої особи ОСОБА_3 : не з'явився

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.04.2017р. до 12 год. 20 хв. 13.04.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", в якій просить суд визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформлене протоколом №10/2 від 25.09.2013р. про скасування рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформленого протоколом №10 від 21.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. позовну заяву (вх.№826/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/772/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (вх.№2-1788/17), відповідно до якої просить суд:

- заборонити усім суб'єктам державної реєстрації, згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у тому числі державним реєстраторам Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради вносити зміни до відомостей про юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус", що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи внесення записів про ліквідацію суб'єкта господарювання, до набрання законної сили рішенням у у даній справі;

- заборонити Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області, Головному управлінню регіональної статистики Одеської області та Головному управлінню Пенсійного фонду Одеської області, проводити дії по припиненню діяльності та ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус".

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову судом було відмовлено з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

Крім того, 30.03.2017р. позивач звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів (вх.№2-1790/17) у Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. клопотання ОСОБА_1 (вх.№2-1790/17 від 30.03.2017р.) про витребування доказів було задоволено, зобов'язано відділ державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради терміново надати суду реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус".

Представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх.№8738/17) про відкладення розгляду справи та про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, яке судом було задоволено.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-2111/17 від 13.04.2017р.) про залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі №916/772/17 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Зазначене клопотання ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2017р. було задоволено, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі №916/772/17 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, однак письмовий відзив на позову суду не надав.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову суду не довів.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову суду не довів.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24.05.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус".

18.03.2013р. відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", які були оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" №9.

Зі змісту протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" №9 вбачається, що рішенням загальних зборів було про прийняття ОСОБА_1 до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" та вирішено внести відповідні зміни до статуту підприємства.

12.04.2013р. державним реєстратором Дегтяр В.С. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Крокус", про що було внесено реєстраційний запис №15561050012028035.

Так, згідно п.п.2.2., 7.1. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", зареєстрованого 12.04.2013р. за №15561050012028035 в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників ТОВ від 18.03.2013р., оформлене протоколом №9, учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" є:

- ОСОБА_3 із часткою 34% у статутному капіталі;

- ОСОБА_2 із часткою 33% у статутному капіталі;

- ОСОБА_1 із часткою 33% у статутному капіталі.

21.06.2013р. відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", які були оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" №10,

На зазначених загальних зборах було вирішено, зокрема:

- включити ОСОБА_7 до складу учасників товариства з часткою у розмірі 12 000 грн.;

- збільшити розмір статутного капіталу до 40 000 грн.;

- встановити новий перерозподіл часток у статутному капіталі товариства наступним чином:

ОСОБА_3 із часткою в розмірі 12 000 грн., що становить 30% статутного капіталу товариства;

ОСОБА_2 із часткою у розмірі 4 000 грн., що становить 10% статутного капіталу товариства;

ОСОБА_1 із часткою у розмірі 12 000 грн., що становить 30% статутного капіталу товариства;

ОСОБА_7 із часткою у розмірі 12 000 грн., що становить 30% статутного капіталу товариства.

Крім того, було вирішено затвердити зміни до Статуту товариства та зареєструвати їх у Виконавчому комітеті Одеської міської ради.

Під час розгляду справи №916/2586/16, позивачу стало відомо, що 25.09.2013р. відбулись позачергові загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформлені протоколом №10/2, зі змісту якого вбачається, що на зазначених загальних зборах було прийнято рішення про скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "Крокус" від 21.06.2013р., оформлене протоколом №10.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", які відбулись 25.09.2013р. приймали участь тільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що рішенням позачергових загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформлене протоколом №10/2 від 25.09.2013р. виключено зі складу учасників товариства ОСОБА_7, змінено розмір статутного капіталу товариства та скасовано зміни до статуту товариства.

Проте, позивач зазначає, що вирішення питань про внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, а також, про виключення учасника з товариства належить до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, яке є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю згідно ст.ст.58, 59 Закону України "Про господарські товариства", та п.12.4 Статуту ТОВ "Крокус".

Відповідно до ст.64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства може бути виключено лише за умови систематичного невиконання або неналежного виконання обов'язків, або перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства.

Таким чином, відповідачем, в особі його вищого органу - загальних зборів учасників товариства, без відома позивача, без будь-якого повідомлення позивача та без його участі змінено склад учасників, здійснено перерозподіл часток та скасовано зміни до статуту, що раніше було вирішено рішенням, оформленим протоколом №10 від 21.06.2013 р.

Отже, позивача було фактично усунуто від участі в управлінні справами товариства та порушено його права, як учасника товариства, що суперечить приписам ст.ст.10, 54 Закону України "Про господарські товариства".

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, всупереч приписам статуту ТОВ "Крокус" та положенням Закону України "Про господарські товариства" позивача не було повідомлено належним чином про проведення загальних зборів учасників ТОВ "Крокус" на яких мали розглядатися питання про зміну розміру статутного капіталу товариства, про зміну складу учасників, про перерозподіл часток в статутному капіталі, про скасування змін до статуту.

Крім того, доказів повідомлення позивача про порядок денний таких зборів відповідач суду не надав, що також є порушенням права позивача на участь в управлінні справами товариства.

З врахуванням того, що відповідачем при організації та проведенні позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Крокус", на яких прийнято рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом №10/2 від 15.09.2013р., про зміну розміру статутного капіталу та скасуванням попереднього рішення учасників загальних зборів товариства, було порушено вимоги ст.61, 64 Закону України "Про господарські товариства", а саме встановлений порядок скликання та проведення зборів, умови виключення учасника зі складу товариства, що в свою чергу призвело до обмеження та порушення корпоративних прав позивача та стало підставою для звернення останнього до господарського суду Одеської області для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.

Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Крім того, суд зазначає, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Як правило, підстава має складний фактичний склад.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

Встановивши при вирішенні корпоративного спору наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Приймаючи до уваги, що позовна вимога позивача є вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів, суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку оскаржуваному рішенням загальних зборів.

Зі змісту частини 1 статті 167 Господарського кодексу України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 3 цієї статті також визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина 2 статті 116 ЦК України).

Відповідно до ст.117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Згідно з частиною 2 цієї статті, учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Вищевказана стаття Цивільного кодексу України цілком кореспондується зі ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", яка також передбачає можливість покладення на учасника товариства несення інших обов'язків, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Статтею 4 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Крім того, частиною 3 цієї статті визначено, що установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Разом з тим, статтею 51 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Відповідно до ст.89 Господарського кодексу України, ст.145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Згідно зі ст.58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Статтею 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства.

Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про господарські товариства", ч.1 ст.116 ЦК України, ст.88 Господарського кодексу України позивач як учасник товариства мав право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Відповідно до ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Верховним судом України в постанові від 21.10.2015р. по справі №3-928гс15 зроблено наступний висновок:

"Для визнання загальних зборів дійсними не треба доводити факт отримання учасником товариства повідомлення про проведення зборів, а достатньо лише направити таке повідомлення цінним листом з описом вкладення".

При цьому суд зазначає, що Закон України "Про господарські товариства" не містить обов'язкової вимоги про отримання учасником повідомлення про скликання зборів, лише статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що про проведення загальних зборів товариства повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 16.09.2015 р. по справі № 3-486гс15 "Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів (ст. 61 Закону України "Про господарські товариства").

Як встановлено судом доказів, які б свідчили про направлення повідомлення позивачу про дату, час та місце проведення 25.09.2013р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" та порядку денного - матеріали справи не містять.

За приписами ч.5 ст.98 Цивільного кодексу України, рішення Загальних зборів товариства може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначено в п.2.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007р. №04-5/14 (із змінами і доповненнями), під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень Загальних зборів суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були Загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення Загальних зборів.

Зокрема, підставами недійсності рішень Загальних зборів є такі:

а) рішення Загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства;

б) рішення прийнято неправомочними Загальними зборами або правомочність Загальних зборів встановити неможливо;

в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на Загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів;

г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного Загальних зборів;

д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію;

е) рішення прийнято Загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача;

є) відсутність протоколу Загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України "Про господарські товариства" головою і секретарем зборів.

Підстави, зазначені у пунктах "б" - "е", пов'язані з порушенням прав акціонерів на управління акціонерним товариством.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

У п.18 вказаної Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.

При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.

Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Пунктом 2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" №4 від 25.02.2016р. визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

З врахуванням наведеного, з підстав неповідомлення відповідачем позивача про проведення позачергових загальних зборів, що стало наслідком незаконного позбавлення позивача права прийняти участь в управлінні товариством, шляхом прийняття участі у загальних зборах товариства, що призвело до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів як учасника товариства, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформлене протоколом №10/2 від 25.09.2013р. про скасування рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", оформленого протоколом №10 від 21.06.2013р. - підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (65012, м. Одеса, пров. Мукачевській, буд. в„–6/3, кв. в„–53 , код ЄДРЮОФОПГФ 31677378), оформлене протоколом №10/2 від 25.09.2013р. про скасування рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (65012, м. Одеса, пров. Мукачевській, буд. в„–6/3, кв. в„–53 , код ЄДРЮОФОПГФ 31677378), оформленого протоколом №10 від 21.06.2013р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (65012, м. Одеса, пров. Мукачевській, буд. в„–6/3, кв. в„–53 , код ЄДРЮОФОПГФ 31677378) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 29.03.2012р., що мешкає 65045, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний тест рішення складено 16 травня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський