Ухвала

від 11.05.2017 по справі 757/19484/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Суприм-к про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Суприм-к про стягнення коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 2558430,61 грн. Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути грошові кошти в сумі 75943 доларів США 58 центів, 4439 Євро 37 центів та 701445,97грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що протягом 2013-2014 років між позивачем та ПАТ КБ Промекономбанк було укладено одинадцять договорів на розміщення депозитних вкладів у різних валютах. 05.09.2014 Правлінням НБУ було прийнято постанову № 522 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ Промекономбанк . Позивач отримав 200000, 00 грн., передбачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб , проте не отримав основну суму вкладів.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 з ПАТ Суприм-к , як з власника істотної частки Банку, стягнуто 1014444,86 грн. Проте згідно листа уповноваженої особи ФГВФО № 447 від 26.05.2016 акцептована сума складає 1126920,15грн. Позивач просив стягнути з відповідача 112475,29 грн., що не були стягнуті судовим рішенням внаслідок помилки уповноваженої особи під час підрахунку акцептованої суми, а також стягнути з відповідача відсотки за користування його коштами відповідно до розміру встановленого укладеними договорами, надавши відповідний розрахунок та 3 % річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Справа № 757/19484/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4285/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Суприм-к про стягнення коштів - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Суприм-к на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 112475, 29 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Суприм-к в дохід держави судовий збір в розмірі 1124,75 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність і необґрунтованість рішення суду у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків, суд вказав на відсутність укладеного між сторонами договору. Проте, позивач посилався не на укладений договір, а на судове рішення, що набрало законної сили в частині відповідальності відповідача за зобов'язаннями Банку, власником істотної частки якого він є.

Одночасно положеннями ст. 1058 ЦК України передбачено не лише обов'язок фінустанови виплатити суму та проценти обумовлені договором, а й на умовах та в порядку, встановлених договором. Такими істотними умовами договорів була валюта зобов'язання, що по ряду договорів була виражена у гривні України, у доларах США та у Євро. Таким чином, представник позивача вважає, що в даній частині, при вирішенні питання неналежності вказаної норми Закону до спірних правовідносин було невірно застосовано норму матеріального права, як таку, що визначає саме валюту зобов'язання, а не наявність чи відсутність самого зобов'язання. Наявність зобов'язання вже була встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили і є обов'язковим.

Також, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування вкладом позивача, судом першої інстанції було проігноровано норму ст. 625 ЦК України, на яку посилався позивач у своїй позовній заяві, що потягло за собою ухвалення рішення, що порушує права позивача та не відповідає вимогам ст.ст. 212,213 ЦПК України.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_4, підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог в повному обсязі.

Відповідач ТОВ Суприм-К повідомлявся про розгляд справи за зареєстрованим місцем знаходження, проте згідно даних поштового повідомлення за вказаною адресою не знаходяться. Таким чином, судова повістка направлена в порядку передбаченому процесуальним законодавством та вважається врученою виходячи з положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ Суприм-к про стягнення коштів. Стягнуто з ПрАТ Суприм-к на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1014444 (один мільйон чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 86 коп., як акцептовану суму до відшкодування.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що позивач є кредитором ПАТ КБ Промекономбанк , власником істотної частки якого є ПрАТ Суприм-к , на якого покладена відповідальність за зобов'язаннями банку на підставі ст. 58 Закону України Про банки і банківську діяльність /а.с.28/.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини встановлені у даному рішенні не доказуються при розгляді даної справи.

З довідки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Промекономбанк Славкіної М.А. № 447 від 26.05.2016 вбачається, що при перевірці була виявлена помилка, допущена під час акцептування суми вимог ОСОБА_1. Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення про внесення змін до акцептованих вимог кредиторів, а акцептована сума ОСОБА_1 складає 1126920 (один мільйон сто двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять) гривевень 15 копійок /а.с.43/.

З огляду на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ Суприм-к на суму 1014444 (один мільйон чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 86 коп., сума в розмірі 112475 (сто дванадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривен 29 коп. становить різницю між акцептованою сумою позивача та сумою стягнення за рішенням від 11.02.2016. Тому задоволення судом першої інстанції цих вимог не суперечить матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, і в цій частині рішення суду позивачем не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі відсутні договірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вбачається з обставин справи договірні правовідносини мали місце між позивачем та ПАТ КБ Промекономбанк . Відповідальність ПрАТ Суприм-к виникла на підставі положення ст. 58 Закону України Про банки і банківську діяльність та рішення суду. А отже висновок суду про відсутність договірних правовідносин між сторонами відповідає обставинам справи.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Доводи апеляційної скарги про встановлену Законом відповідальність відповідача за всіма зобов'язаннями Банку, в тому числі і за зобов'язаннями по сплаті відсотків за користування вкладом не можуть бути прийнятті до уваги суду, оскільки положення ст. 1058 ЦК України встановлюють обов'язок для сторони договору банківського вкладу - банку, а в порядку ст. ст. 58 Закону України Про банки і банківську діяльність учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою вказаної статі передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Верховний Суд України в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві, грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

Стаття 625 ЦПК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами не договірних правовідносин. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, та як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що і зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Відповідальність це не є грошове зобов'язання, відповідальність настає за порушення зобов'язання, а тому нарахування процентів, як в порядку ст. 1058, так і в порядку ст. 625 ЦК України, як тому наполягає позивач не вбачається можливим, так як має місце інший характер правовідносин між сторонами у справі.

Вказана правова позиція апеляційного суду ґрунтується і на правових позиціях Верховного Суду України, викладених у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, та у постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, який за правилами статті 360-7 ЦПК має враховуватися судом при розгляді справи.

Отже, розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позовної заяви повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: