Рішення

від 17.05.2017 по справі 484/563/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/563/17 17.05.2017 17052017 17.05.2017

Провадження №22-ц/784/1208/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/563/17 Головуючий І інстанції - Максютенко О.А.

Провадження № 22-ц/784/1208/17 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

при секретарі - Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_3, який постійно проживав в м. Миколаєві. Після смерті батька відкрилася спадщина на його майно, а саме: автомобіль Таврія-Нова 11, державний номерний знак НОМЕР_1 та по ? частки двох земельних ділянок площею 4,9га та 4,92га, що розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Зазначені земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва її батько та його сестра - відповідачка ОСОБА_2 отримали в порядку спадкування за законом після смерті їх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в загальну сумісну власність на підставі свідоцтв про право на спадщину від 13.12.2007 р. за №4-295 та №4-297. Оригіналів зазначених свідоцтв не збереглось. Інших спадкоємців у батька крім неї не має. На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частки двох земельних ділянок площею 4,9га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 4,92га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 визнала доводи апеляційної скарги, не заперечувала проти її задоволення.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Судом було встановлено, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є предметом розгляду у даній справі, а саме: площею 4,9га, кадастровий номер НОМЕР_2, та площею 4,92га, кадастровий номер НОМЕР_3, та розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, належали на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 06.11.2003 року ОСОБА_6 та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 06.11.2003 року ОСОБА_4. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. ОСОБА_4 померла 09 листопада 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09.11.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції серії НОМЕР_6. Після смерті ОСОБА_4 все належне їй спадкове майно успадкували її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках по 1/2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 13.12.2007 року за №4-295, 4-297, 4-286, 4-288, виданими Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_3, який був батьком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті з заявою про прийняття спадщини звернулась його дружина ОСОБА_7 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 08.11.2010 року на спадкове майно, що складається з грошових вкладів та ? частини квартири. Позивачка до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталась.

Також судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_7 згідно п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкових прав на спірні земельні ділянки не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 померла.

Позивачка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7, проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на автомобіль Таврія-Нова 11, державний номерний знак НОМЕР_1 і 1/2 частки двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9га та 4,92га відповідно, що розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, через те, що надані документи не підтверджують право власності на земельні ділянки та автомобіль спадкодавиці.

Проаналізувавши дані обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7, яка була спадкодавицею в даних правовідносинах, за своє життя не провела реєстрації права власності на свої частки земельних ділянок за собою, а отже не набула права власності на 1/2 частки спірних земельних ділянок, а тому її права за законом не могли перейти до інших спадкоємців. Суд врахував також ту обставину, що зареєструвати у встановленому порядку право власності на ? частки земельних ділянок з часу їх набуття у спадщину з 2010 року до дати смерті ОСОБА_7, останній нічого не заважало, отже реалізацію свого права на землю вона не здійснила із своєї вини.

Таким чином, з урахуванням того, що частини земельних ділянок, на яку позивачка просить суд визнати за нею право власності не увійшли до складу спадщини, а також того, що право власності на частини земельних ділянок за померлою спадкодавицею ОСОБА_7 не було зареєстроване з її вини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у заявлений позивачкою спосіб.

Проте з висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по справі, суд не в повній мірі врахував положення ст. 11 ЦПК України про те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Не було враховано судом також те, що відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Тобто, підставами позову згідно зі ст. 119 ЦПК України, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову у розумінні цивільно-процесуального закону є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідача.

Приймаючи рішення по справі, суд правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки зі змісту заявлених позовних вимог випливає, що позивачка просила визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на ? частину земельної ділянки площею 4,9га (кадастровий номер НОМЕР_2) та на ? частину земельної ділянки площею 4,92га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Судом було встановлено, що позивачка до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталась. Не надано суду також доказів того, що вона зверталася до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька. Те, що позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_7, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, не має правового значення для вирішення спору в межах заявлених позовних вимог, оскільки позивачкою не заявлявся позов про визнання за нею права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування після смерті матері. З урахуванням даних обставин позовні вимоги дійсно є необгрунтованими.

Висновок суду про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з цих підстав відповідає діючому законодавству, а саме ст.1261 ЦК України, яка передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ст.1268 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; ст.1269 ЦК України, яка передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; ст.1270 ЦК України, відповідно до вимог якої для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ст.1272 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її, але за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Проте, приймаючи рішення по справі, суд в межах заявлених позовних вимог по даній справі, зробив висновок про необгрунтованість позовних вимог не тільки з цих підстав, а й на підставі того, що мати позивачки ОСОБА_7 за свого життя не провела реєстрації права власності на спірні частки земельних ділянок за собою, не зважаючи на те, що з часу їх набуття у спадщину в 2010 року до дати її смерті останній нічого не заважало це зробити, а отже вона не набула права власності на них, а тому її права за законом не могли перейти до позивачки в порядку спадкування, так як частини земельних ділянок, на які позивачка просить суд визнати за нею право власності не увійшли до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7

Розглядаючи справу згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог в установленому законом порядку в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав як давати оцінку доказів, так і робити висновки стосовно того, чи оформила мати позивачки у відповідності до вимог закону свої спадкові права на спірні земельні ділянки після смерті свого чоловіка, чи увійшли вони до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7 та чи може позивачка успадкувати їх після смерті своєї матері ОСОБА_7, так як позивачка не пов'язувала з цими обставинами свої позовні вимоги.

За таких обставин, приймаючи рішення по справі за заявленим у встановленому законом порядку позовом, суд першої інстанції помилково в межах заявлених позивачкою позовних вимог навів як оцінку доказів, так і зробив висновки стосовно того, що мати позивачки не оформила у відповідності до вимог закону свої спадкові права на спірні земельні ділянки після смерті свого чоловіка, що вони не увійшли до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7, а також про те, що позивачка не може успадкувати їх після смерті своєї матері ОСОБА_7, оскільки аналіз доказів стосовно даних обставин виходить за межі заявленого позивачкою по даній справі позову.

З урахуванням викладеного, приймаючи остаточне рішення по справі, колегія суддів, встановивши неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права вважає за необхідне на підставі ч.3 ст. 303 ЦПК України вийти за межі апеляційної скарги та виключити з мотивувальної частини рішення оцінку доказів та висновки суду стосовно того, що мати позивачки не оформила у відповідності до вимог закону свої спадкові права на спірні земельні ділянки після смерті свого чоловіка, що вони не увійшли до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7, а також про те, що позивачка не може успадкувати їх після смерті своєї матері ОСОБА_7

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог через те, що батько позивачки на час смерті не володів спірними земельними ділянками та не зареєстрував їх за собою у встановленому законом порядку, не врахувавши при цьому, що батьком позивачки 13.12.2007р. було отримано свідоцтва про право на спадщину за законом № 4-297 та № 4-298, не відповідають матеріалам справи, так як згідно тексту рішення, суд не пов'язував з цими обставинами висновок про необхідність відмови позивачці в задоволенні позову. Як убачається з аналізу тексту рішення суду, суд зробив висновки стосовно того, що мати позивачки, а не батько, не оформила у відповідності до вимог закону свої спадкові права на спірні земельні ділянки після смерті свого чоловіка, що вони не увійшли до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7, а також про те, що позивачка не може успадкувати їх після смерті своєї матері ОСОБА_7, проте дані висновки, як уже зазначалося раніше, підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

Інші доводи апеляційної скарги стосовно правомірності набуття ОСОБА_7 права власності в порядку спадкування після смерті свого чоловіка на спірні земельні ділянки, часу набуття нею права власності на них, відповідності вимогам закону її дій по оформленню нею цих прав, в тому числі і стосовно сформованості земельних ділянок як об'єктів цивільних правовідносин не мають значення для вирішення справи в межах заявлених позовних вимог. Всі ці обставини можуть мати правове значення у разі звернення позивачки до суду з позовом про визнання за нею права власності в порядку спадкування на спірні земельні ділянки після смерті її матері, чого нею по даній справі зроблено не було.

За таких обставин зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог позивачки.

Керуючись ст. 11, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення оцінку доказів та висновки суду стосовно того, що ОСОБА_7 не оформила у відповідності до вимог закону свої спадкові права на ? частину земельної ділянки площею 4,9га (кадастровий номер НОМЕР_2) та на ? частину земельної ділянки площею 4,92га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташовані в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, що вони не увійшли до складу спадщини спадкодавиці ОСОБА_7, а також про те, що ОСОБА_1 не може успадкувати їх після смерті своєї матері ОСОБА_7.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: