Рішення

від 12.05.2017 по справі 906/251/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2017 р. Справа № 906/251/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 20.03.2017

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 05.01.2017 № 2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лагіс" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (м. Бердичів)

про стягнення 96 217,32 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду до відповідача про стягнення 96 217,32 грн заборгованості, з яких за договором поставки №28-10/14 від 28.10.2014 - 75158,74 грн основного боргу та 21058,58 грн штрафних санкцій, нараховані на суму заборгованості за договором поставки №28-10/14 від 28.10.2014 станом на 20.03.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки №28-10/14 від 28.10.2014 та несвоєчасно розрахувався з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних за період з 25.03.2016 по 23.05.2016.

12.05.2017 від позивача надійшла заява про зміну ціни позову, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 75158,74 грн заборгованості за договором поставки № 2-10/14 від 28.10.2014, 12454,50 грн пені нарахованої на суму заборгованості за договором, 9420,19 грн інфляційних втрат за період прострочення.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, суд прийняв зазначену вище заяву до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах заяви про збільшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі в межах заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві № 61 від 03.04.2017. Зазначив, що відповідач визнає суму основного боргу за поставлений товар згідно видаткових накладних. Щодо вимог про стягненні пені просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на відсутність підстав для застосування його положень до господарських зобов'язань перед позивачем у 2016 році відповідно до укладеного з позивачем договору поставки №28-10/14 від 28.10.2014, оскільки строк його дії закінчився 31.12.2015 та не був продовженим на 2016 рік. Крім того, відповідач вважає неправомірним нарахування позивачем пеню за весь період заборгованості, а не за шість місяців.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лагіс" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №28-10/14 (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю спеції та харчові добавки для м'ясних виробів (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього певну грошову суму. Товар відпускається згідно в межах асортименту та за цінами, зазначеними у Прайс-листі Постачальника. Номенклатура та кількість товару, а також бажані строки відвантаження зазначаються Покупцем у замовленнях, що подаються Постачальнику в будь-який зручний і узгоджений Сторонами спосіб не менш як за 2 дні до дати поставки.

Згідно розділу 2 договору, вартість товару за цим Договором визначається за цінами, зазначеними у Прайс-листі Постачальника, і вказаними у видаткових накладних. У вартість товару включається вартість тари (упаковки) та нанесеного маркування. Оплата вартості товару, що відвантажується Покупцю за цим Договором, здійснюється в національній валюті України на підставі виставленого Постачальником рахунку на кожну партію товару. Оплата здійснюється на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунку, шляхом перерахування 100 (сто) % вартості замовленої партії товару протягом 10 (десяти) календарних днів після одержання товару. Сторони погоджуються, що моментом отримання товару Покупцем є дата, вказана у підписаній Сторонами видатковій накладній.

Як вбачається з п. 7.1 договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами їх зобов'язань за цим Договором, але не довше ніж до "31" грудня 2014 року. Якщо до "31" грудня 2014 року не буде підписано іншого Договору, термін дії Договору автоматично продовжується на один рік.

Всі доповнення і зміни до Договору мають силу тільки, якщо вони виконані у письмовій формі підписані уповноваженими представниками Сторін (п. 7.2 договору).

Тобто, враховуючи зміст п.7.1 договору, договір закінчив свою дію 31.12.2015.

Так, після закінчення строку договору сторони продовжили співробітництво з поставки товару на підставі усної домовленості.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив в період з 04.01.2016 по 23.05.2016 товар відповідачу на загальну суму 161097,95 грн, з яких відповідачем було сплачено 85939,21 грн.

Тобто відповідач не повністю виконав свої зобов'язання з сплати товару за видатковими накладними.

Позивач, вважаючи, що договір поставки №28-10/14 від 28.10.2014 було продовжено і на 2016 рік, нарахував пеню та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленої продукції відповідачем.

В свою чергу, відповідач у відзиві вказав на те, що договір діяв лише до 31.12.2015 без умови його пролонгації, а отже до поставок товару в 2016 році не можуть бути застосовані умови договору поставки №28-10/14 від 28.10.2014.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо задоволення вимог про стягнення основної заборгованості на суму 75158,74 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поставки товару, які підтверджені видатковими накладними за своєю правовою природою регулюються положеннями ЦК України щодо договору купівлі-продажу, який укладено на підставі усної домовленості.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, видаткові накладні на поставлений товар №110 від 25.03.2016 на суму 12676,09 грн (а.с.26), №119 від 29.03.2016 на суму 6300,00 грн (а.с.25), №125 від 05.04.2016 на суму 7550,39 грн (а.с.23), №140 від 13.04.2016 на суму 7597,87 грн (а.с.21), № 156 від 21.04.2016 на суму 9622,03 грн (а.с.19), №164 від 26.04.2016 на суму 6150,00 грн (а.с.17), №167 від 28.04.2016 на суму 12166,36 грн (а.с.15), № 172 від 06.05.2016 на суму 9091,00 грн (а.с.13), № 199 від 23.05.2016 на суму 4005,00 грн (а.с.12) слід вважати договором купівлі-продажу.

Таким чином, виходячи з положень щодо договору купівлі-продажу відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином обов'язок оплатити поставлений товар у відповідача виник на наступний день після отримання товару відповідно до кожної видаткової накладної.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.10.2016 на суму 75158,74 грн (а.с. 87) та визнано представником відповідача в судовому засіданні.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 75158,74 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Водночас суд відмовляє позивачу у вимозі про стягнення пені в сумі 12454,50 грн за прострочення оплати поставленого товару у 2016 році з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, за змістом ст.546 ЦК України неустойка є різновидом забезпечення виконання зобов'язання.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й ф о р м і. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки пеня є видом неустойки, то така міра відповідальності має бути передбачена договором, причому укладеним у письмовій формі.

Однак, як судом було встановлено, між сторонами у 2016 році мали місце договірні відносини в усній формі щодо поставки товару, виконання яких відбулось за видатковими накладними.

З цих підстав , положення п.6.3 договору поставки № 28-10/14 від 28.10.2014, строк дії якого закінчився 31.12.2015, до відносин 2016 року не застосовуються.

Вимоги про стягнення інфляційних на суму 9420,19 грн підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунком. Також, невірно нараховані інфляційні втрати.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 8957,32 грн, а саме:

- за видатковою накладною від 25.03.2016: за квітень 2016 в сумі 443,66 грн; за травень 2016 в сумі 12,68 грн; за червень 2016 в сумі -25,35 грн; за липень 2016 в сумі -12,68 грн; за серпень 2016 в сумі -38,03 грн; за вересень 2016 в сумі 228,17 грн; за жовтень 2016 в сумі 354,93 грн; за листопад 2016 в сумі 228,17 грн; за грудень 2016 в сумі 114,08 грн; за січень 2017 в сумі 139,44 грн; за лютий 2017 в сумі 126,76 грн; за березень 2017 в сумі 228,17 грн;

- за видатковою накладною від 29.03.2016: за квітень 2016 в сумі 220,50 грн; за травень 2016 в сумі 06,30 грн; за червень 2016 в сумі -12,60 грн; за липень 2016 в сумі -06,30 грн; за серпень 2016 в сумі -18,90 грн; за вересень 2016 в сумі 113,40 грн; за жовтень 2016 в сумі 176,40 грн; за листопад 2016 в сумі 113,40 грн; за грудень 2016 в сумі 56,70 грн; за січень 2017 в сумі 69,30 грн; за лютий 2017 в сумі 63,00 грн; за березень 2017 в сумі 113,40 грн;

- за видатковою накладною від 05.04.2016: за квітень 2016 в сумі 264,26 грн; за травень 2016 в сумі 07,55 грн; за червень 2016 в сумі -15,10 грн; за липень 2016 в сумі -07,55 грн; за серпень 2016 в сумі -22,65 грн; за вересень 2016 в сумі 135,91 грн; за жовтень 2016 в сумі 211,41 грн; за листопад 2016 в сумі 135,91 грн; за грудень 2016 в сумі 67,95 грн; за січень 2017 в сумі 83,05 грн; за лютий 2017 в сумі 75,50 грн; за березень 2017 в сумі 135,91 грн;

- за видатковою накладною від 13.04.2016: за травень 2016 в сумі 07,60 грн; за червень 2016 в сумі -15,20 грн; за липень 2016 в сумі -07,60 грн; за серпень 2016 в сумі -22,79 грн; за вересень 2016 в сумі 136,76 грн; за жовтень 2016 в сумі 212,74 грн; за листопад 2016 в сумі 136,76 грн; за грудень 2016 в сумі 68,38 грн; за січень 2017 в сумі 83,58 грн; за лютий 2017 в сумі 75,98 грн; за березень 2017 в сумі 136,76 грн;

- за видатковою накладною від 21.04.2016: за травень 2016 в сумі 09,62 грн; за червень 2016 в сумі -19,24 грн; за липень 2016 в сумі -09,62 грн; за серпень 2016 в сумі -28,87 грн; за вересень 2016 в сумі 173,20 грн; за жовтень 2016 в сумі 269,42 грн; за листопад 2016 в сумі 173,20 грн; за грудень 2016 в сумі 86,60 грн; за січень 2017 в сумі 105,84 грн; за лютий 2017 в сумі 96,22 грн; за березень 2017 в сумі 173,20 грн;

- за видатковою накладною від 26.04.2016: за травень 2016 в сумі 06,15 грн; за червень 2016 в сумі -12,30 грн; за липень 2016 в сумі -06,15 грн; за серпень 2016 в сумі -18,45 грн; за вересень 2016 в сумі 110,70 грн; за жовтень 2016 в сумі 172,20 грн; за листопад 2016 в сумі 110,70 грн; за грудень 2016 в сумі 55,35 грн; за січень 2017 в сумі 67,65 грн; за лютий 2017 в сумі 61,50 грн; за березень 2017 в сумі 110,70 грн;

- за видатковою накладною від 28.04.2016: за травень 2016 в сумі 12,17 грн; за червень 2016 в сумі -24,33 грн; за липень 2016 в сумі -12,17 грн; за серпень 2016 в сумі -36,50 грн; за вересень 2016 в сумі 218,99 грн; за жовтень 2016 в сумі 340,66 грн; за листопад 2016 в сумі 218,99 грн; за грудень 2016 в сумі 109,50 грн; за січень 2017 в сумі 133,83 грн; за лютий 2017 в сумі 121,66 грн; за березень 2017 в сумі 218,99 грн;

- за видатковою накладною від 06.05.2016: за червень 2016 в сумі -18,18 грн; за липень 2016 в сумі -09,09 грн; за серпень 2016 в сумі -27,27 грн; за вересень 2016 в сумі 163,64 грн; за жовтень 2016 в сумі 254,55 грн; за листопад 2016 в сумі 163,64 грн; за грудень 2016 в сумі 81,82 грн; за січень 2017 в сумі 100,00 грн; за лютий 2017 в сумі 90,91 грн; за березень 2017 в сумі 163,64 грн;

- за видатковою накладною від 23.05.2016: за червень 2016 в сумі -08,01 грн; за липень 2016 в сумі -04,01 грн; за серпень 2016 в сумі -12,02 грн; за вересень 2016 в сумі 72,09 грн; за жовтень 2016 в сумі 112,14 грн; за листопад 2016 в сумі 72,09 грн; за грудень 2016 в сумі 36,05 грн; за січень 2017 в сумі 44,06 грн; за лютий 2017 в сумі 40,05 грн; за березень 2017 в сумі 72,09 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 462,87 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач суму боргу визнав, однак доказів її сплати суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 75158,74 грн основного боргу; 8957,32 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 22, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300, м. Бердичів, Житомирської області, вул. Білопільська, 131, код ЄДРПОУ 38284164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лагіс" (10005, м. Житомир, вул. Чехова, 1, код ЄДРПОУ 38428669):

- 75158,74 грн основного боргу;

- 8957,32 грн інфляційних;

- 1387,00 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.05.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)