Постанова

від 15.05.2017 по справі 908/3052/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2017 справа №908/3052/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_5 - наказ № 4 від 10.10.2002 р.; ОСОБА_6 - довіреність б/н від 01.11.2016 р.; ОСОБА_7 - довіреність № 4 від 03.01.2017 р.; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 у справі№ 908/3052/16 (суддя: Носівець В.В.) за позовомФермерського господарства "Сіріус", с. Скельки, Запорізька область до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, м. Василівка, Запорізька область про визнання договору оренди землі від 14.02.2005 р., зареєстрованого 29.12.2005 р. за № 040526600004, поновленим на той самий строк - на 5 років на тих самих умовах, що були передбачені договором від 14.02.2005 р.; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 14.02.2005 р. в редакції позивача

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Сіріус" (далі - ФГ "Сіріус", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач) про:

- визнання договору оренди землі від 14.02.2005 р., укладеного між Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ФГ "Сіріус", зареєстрованого у Василівському відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" від 29.12.2005 р. за № 040526600004, поновленим на той самий строк - на 5 років і на тих самих умовах, що були передбачені договором від 14.02.2005 р.;

- визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 14.02.2005 р. в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 р. залучено до участі у справі Василівську районну державну адміністрацію Запорізької області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. позовні вимоги задоволено:

- визнано поновленим договір оренди землі від 14.02.2005 року, зареєстрований у Василівському райвідділі Запорізької регіональної філії ЦП Центр «ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2005 року № 040526600004, на тих же самих умовах (з урахуванням внесених змін договором № 227 від 28.07.2008 р. та додатковою угодою № 534 від 24.11.2010 р.) на строк п'ять років в наступній редакції додаткової угоди:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення терміну дії до Договору оренди землі від 14.02.2005 року

(зареєстрований у Василівському райвідділі Запорізької регіональної філії ЦП Центр «ДЗК» 29.12.2005 року № 040526600004)

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вулиця Українська, 50, ідентифікаційний код 39820689) в особі уповноваженого керівника

---

, який (а) діє на підставі положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменований надалі «Орендодавець» , з одного боку, та

фермерське господарство «Сіріус» (71640, Запорізька область, Василівський район, с. Скельки, вул. Центральна, 29, ідентифікаційний код 25222523) в особі голови ОСОБА_5, який діє на підставі статуту, іменований надалі «Орендар» , з іншої сторони, на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. Поновити термін дії договору оренди землі від 14.02.2005 року, укладений Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством «Сіріус» , зареєстрований у Василівському райвідділі Запорізької регіональної філії ЦП Центр «ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2005 року № 040526600004, на п'ять років.

2. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного договору оренди землі від 14.02.2005 р. (державна реєстрація від 29.12.2005 року № 040526600004)» ;

- з відповідача на користь позивача стягнуто 2 756 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що орендар належно виконував обов'язки за умовами договору, тому має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк та на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач, посилаючись на п. 31 спірного договору оренди землі та ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, стверджує, що починаючи з 01.01.2013 р. (на момент коли Головне управління стало розпорядником вказаної земельної ділянки) орендар не надав на адресу Головного управління дані про стан і використання земель, як того вимагає п. д) ст. 96 Земельного кодексу України. При цьому, заява від 27.07.2016 р. та лист-повідомлення № 05/09-1 від 05.09.2016 р. позивача не в повному обсязі містять відомості щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору відповідно до всіх пунктів ст. 96 ЗК України. Таким чином, на думку відповідача, позивач не виконав свій процесуальний обов'язок в частині доведення обставини належного виконання ним своїх обов'язків за умовами договору, відтак і не довів своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції не досліджено службову записку начальника Управління адміністративно-організаційного забезпечення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 41/3-17-0.8 від 13.01.2017 р., за змістом якої на адресу Головних управлінь Держгеокадастру/Держземагентства у Запорізькій області в період з 01.01.2013 р. по 18.11.2016 р. включно не надходила кореспонденція від ФГ "Сіріус" з даними про стан і використання земель, які перебували в його користуванні на підставі договору оренди землі від 14.02.2005 р., що свідчить про порушення орендарем умов договору оренди землі.

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області зазначає, що суд першої інстанції визнав укладеною неіснуючу додаткову угоду, оскільки ця додаткова угода до відповідача не надходила, не підписувалась уповноваженою особою цього органу та не реєструвалась у передбачений законом спосіб.

Крім того, за твердженням відповідача, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання поновленим договору оренди землі місцевий господарський суд взяв на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень, чим порушив норми ч. 4 ст. 122 ЗК України та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р."Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 741 від 11.05.2017 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею Склярук О.І. через перебування у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/3052/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.05.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Дучал Н.М., Сгара Е.В.

Представники позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився. Третя особа на адресу Донецького апеляційного господарського суду надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на належне виконання позивачем обов'язків щодо користування земельною ділянкою загальною площею 26,03 га, яка знаходиться на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, тому позивач має переважне право на поновлення договору оренди землі від 14.02.2005 р. Крім того, у вказаному відзиві третя особа просила розглянути справу без участі її повноважного представника.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 13.03.2017 р., від 24.04.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників учасників процесу та останні були попереджені, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи викладене, вказане клопотання третьої особи судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Василівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ФГ «Сіріус» , орендарем, 14.02.2005 р. укладено договір оренди землі, зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2005 р. за № 040526600004. За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з земель державної власності Скельківської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,03 га, в т. ч. ділянка № 1 (землі резервного фонду) 15,00 га ріллі, ділянка № 2 (землі запасу) - 11,03 га ріллі (п. 2 договору). Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (п. 16 договору).

Відповідно п. 8 договору його укладено на 5 років, після закінчення строку договору оренди має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Умовами п. 31 договору встановлено обов'язки орендаря:

- приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди;

- орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержувати вимог, встановлених статтею 22 цього Закону та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України;

- орендар зобов'язаний додержувати режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

На виконання умов договору позивачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.02.2005 передано земельну ділянку загальною площею 26,03 га.

Договором № 227 від 28.07.2008 р. внесено зміни до умов договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки землі та орендної плати, а також виключено п. 12 та пп. 2 п. 30 з договору.

Сторонами договору оренди від 14.02.2005 р. укладено додаткову угоду № 534 від 24.11.2010 р., яка зареєстрована відділом Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2011 р. за №23209000100674. Вказаною додатковою угодою продовжено строк дії договору оренди землі від 14.02.2005 р. на п'ять років.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міненістрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року №294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області розпорядником земель за спірним договором оренди є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

В липні 2016 р. позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 14.02.2005 р., зареєстрованого у Василівському районному відділі ЗРФДП (центр ДЗК) від 25.12.2005 р. за номером 040526600004, зі змінами до нього, на 5 років. До даної заяви позивачем додано, зокрема, проект вказаної додаткової угоди. Заява отримана відповідачем 27.07.2016 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на документі.

Відповідач листом-повідомленням № 27-8-0.4-6301/2-16 від 18.08.2016 р. повідомив позивача про те, що з наданого проекту додаткової угоди вбачається намір поновлення договору оренди землі від 24.11.2010 р. Проте, позивачем не дотримано вимог ч. 2-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оформленого листом-повідомленням. Крім того, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити, серед іншого, факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. Лист-повідомлення та документи, які надані позивачем до Головного управління, не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору. ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не має правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди від 24.11.2010 р., переважне право на поновлення (продовження) договору є втраченим, у зв'язку з чим договір буде вважатися припиненим 20.10.2016 р.

Позивач листом-повідомленням № 05/09-1 від 05.09.2016 р., яке отримано відповідачем 05.09.2016 р. згідно з штампом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, повторно звернувся до відповідача із зазначенням того, що ФГ "Сіріус" має намір продовжити строк дії договору оренди землі шляхом підписання додаткової угоди. В переліку додатків до цього листа-повідомлення міститься посилання на проект додаткової угоди у трьох екземплярах, що відповідає приписам ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо дотримання вимог ст. 96 ЗК України у вказаному листі-повідомленні зазначено:

- орендована земельна ділянка використовувалась виключно за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства;

- для підвищення родючості грунта щорічно за кошти ФГ "Сіріус" вносились мінеральні та органічні добрива;

- рельєф земельної ділянки не змінено, права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів не порушувались, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано відповідні довідки (а.с.29-30);

- орендна плата вносилась своєчасно у повному обсязі та сплачувався земельний податок, що підтверджується листами Василівського відділення Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області № 3307/7/10-03-07 від 01.09.2016 р., № 8/7/10-03-07 від 10.01.2017 р. (а.с.32, 93);

- до контролюючих та правоохоронних органів заяви чи скарги з питань використання земельної ділянки не надходили, протягом всього строку дії договору оренди контролюючими та правоохоронними органами порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки не виявлялись, посадові особи позивача до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувались.

Листом № 27-8-0.4-7356/2-6 від 05.10.2016 р. відповідач повідомив позивача про те, що питання поновлення спірного договору розглядалося та листом № 27-8-0.4-6301/2-16 від 18.08.2016 р. позивачу надавалась обґрунтована відповідь про втрату переважного права на поновлення договору.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір, який за своєю правовою природою є правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на день укладення договору ).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлені наступні переважні права наймача: 1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк;

умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.02.2015 р. № 6-219цс14, відповідно до якої у частині першій статті 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Законодавством України, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. А відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом листа-повідомлення № 27-8-0.4-6301/2-16 від 18.08.2016 р. підставами для відмови у поновленні договору оренди землі є недоведення орендарем при зверненні із заявою про поновлення договору оренди виконання умов договору належним чином та недотримання вимог ч.ч. 2-3 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" щодо оформлення пропозиції з наміром скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а саме - на думку відповідача таке повідомлення має бути викладене у листі-повідомленні, а не у заяві.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови відповідача у поновленні договору оренди землі, оскільки законодавство не вимагає направлення повідомлення про намір продовжити строк дії договору у певній формі, тому заява (отримана відповідачем 27.07.2016 р.), до якої додано проект додаткової угоди є належним повідомленням орендодавця про намір продовжити строк дії договору оренди землі від 14.02.2005 р. та у визначений договором і законом строк.

Щодо доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору оренди судова колегія враховує наступне.

У листі-повідомленні від 18.08.2016 р. № 27-8-0.4-6301/2-16 ГУ Держгеокадастру у Запорізької області не посилається на конкретні порушення, допущені орендарем під час дії договору оренди землі, в той час як лист № 27-8-0.4-7356/2-16 від 05.10.2016 р. не є рішенням органу про відмову орендарю в укладенні додаткової угоди, тобто, лист-повідомлення № 05-09-1 від 05.09.2016 р. орендодавцем не розглянуто, повідомлення про прийняте ним рішення не надано.

Умови договору оренди земельної ділянки і норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачають певного переліку документів (крім проекту додаткової угоди), які має додати орендар до повідомлення про намір продовжити договір оренди, відтак визначення орендаря, як недобросовісного, з огляду на те, що останнім не додано доказів на підтвердження належного виконання обов'язків орендаря є суто формальними.

Матеріалами справи та позивачем доведено факт своєчасної та повної сплати орендних платежів за землю.

Як зазначено вище, строк дії спірного договору оренди землі від 14.02.2005 р. закінчився 19.10.2016 р., тобто з 20.10.2016 р. цей договір є припиненим.

Матеріали справи не містять повідомлень чи заперечень з боку відповідача щодо поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" із зазначенням об'єктивних підстав для такої відмови, натомість наявна у справі переписка сторін стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача не було реалізовано виключно з формальних підстав. Крім того, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про належне виконання позивачем умов договору оренди землі від 14.02.2005 р., наявність переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк та на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є законним та обґрунтованим.

Судова колегія звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" встановлений мінімальний строк дії договору оренди землі у 7 років при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, проте внесення змін до договору щодо приведення його істотних умов у відповідність з нормами чинного законодавства здійснюється сторонами саме шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди. У разі виникнення суперечностей з цього приводу спір між сторонами вирішується у судовому порядку, однак у справі про внесення змін до правочину, а не у спорі про визнання договору поновленим в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо тверджень відповідача про відсутність у суду повноважень вирішення питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у користування суб'єктам господарської діяльності, оскільки такі питання віднесені до виключної компетенції відповідних державних органів, судова колегія зауважує, що предметом позову у даній справі є: визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, в редакції позивача, укладеною та визнання договору оренди землі від 14.02.2005 р. поновленим. Зазначені позовні вимоги підлягають розгляду саме у господарських судах, оскільки безпосередньо виникають з договору оренди та передбаченою чинним законодавством можливістю поновлення такого договору оренди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. у справі № 908/3052/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 р. у справі № 908/3052/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3