Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/21695/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/21695/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

Позивача не з'явився

Відповідача не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 по справі №910/21695/16 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім"

про стягнення 89702,60 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2017 по справі №910/21695/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" на користь Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" 86831,79грн - основного боргу, 900,45грн - інфляційних втрат, три проценти річних в розмірі 592,36 грн, а також 1378,00 грн - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексім" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 16.05.2017.

В судове засідання 16.05.2017 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники позивача та відповідача повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 жовтня 2015 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №43 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач продає, а покупець купує на умовах франко-склад Продавця баланси хвойних порід діаметром 10-14 см, довжиною .

Загальна кількість товару складає - 300 м. куб. (п 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна на товар встановлена національній валюті України за 1 м. куб., на умовах франко-вагон та складає 450 грн з ПДВ.

Вартість завантаження та реквізит входить в ціну товару (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3. Договору вартість залізно дорожнього тарифу, подача, прибирання та користування вагонами не входить в ціну товару

Загальна сума договору - 135000,00 грн (п. 3.4 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання товару по кількості здійснюється уповноваженими представниками обох сторін на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб, з підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4 Договору термін поставки - 4 квартал 2015 року.

Порядок розрахунків (платіж) - 100 % передоплата (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору останній вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74496,15 грн. Крім того, позивачем на виконання п.3.3. договору позивачем оплачено вартість подачі, прибирання та користування вагонами та витрати на карантинні сертифікати в розмірі 750 грн, на загальну суму 12335,64 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором, в частині оплати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 86831,79 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Прийняття відповідачем товару, відповідно до специфікацій-накладних №№ 3, 4, 5, підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 09.11.2015 року № 1174.

Колегія суддів звертає увагу, що підписанням видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сторони зафіксували факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Посилання апелянта на ненастання строку оплати за Договором, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, оплата продукції здійснюється на умовах 100% передоплати.

Доказів здійснення позивачем попередньої оплати за договором матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, виконання позивачем зобов'язання з поставки товару породжує обов'язок відповідача сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок відповідача по оплаті товару є таким, що настав.

Частина 1 ст.691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу (п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Беручи до уваги зміст укладеного між сторонами договору, враховуючи відсутність проведеної відповідачем попередньої оплати, строк протягом якого покупець зобов'язаний виконати обов'язок по сплаті постачальнику вартості отриманого товару настав.

Таким чином, підписуючи видаткову накладну від 09.11.2015 року №1174, відповідачем посвідчено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, погоджено його кількість, асортимент, комплектність та ціну.

Доводи апелянта щодо поставки неякісного товару колегією суддів також визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження товару неналежної якості апелянтом надано акти приймання продукції /товару/ обладнання по якості та кількості відповідального зберігання б/н від 30.10.2015 в яких зазначено про недоліки продукції (рудстойка 14-19 см 42м), поставленої за договором 1944-ПУ від 30.07.2015, згідно з залізничними накладними №38823597 та 38823563 від 19.10.15 .

В той же час, спірні правовідносини виникла на підставі Договору №43 від 01.10.2015.

Крім того, номери залізничних накладних, згідно з якими поставлявся товар (за Договором №43 від 01.10.2015) та які зазначені в актах від 30.10.2015 не співпадають.

Так, апелянт зазначає, що надсилав позивачу претензії щодо неналежної якості товару, проте доказів в підтвердження своїх доводів не надав.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що поставка неякісного товару, про який зазначає апелянт, не стосується даного спору.

Як зазначалось вище, підписуючи видаткову накладну від 09.11.2015 року №1174 відповідачем підтверджено факт отримання у власність поставленого позивачем товару, погоджено його кількість, асортимент, комплектність та зовнішній вигляд, а відтак обумовлено виникнення обов'язку по його оплаті.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який не перевищує розрахунок суду, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 по справі №910/21695/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 по справі №910/21695/16 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/21695/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай