Постанова

від 17.05.2017 по справі 924/1360/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 924/1360/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача 2 - приватного підприємства "Врожай-Агро-1" на рішення господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року у справі №924/1360/16 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави

до відповідачів: 1) Шепетівської районної державної адміністрації; 2) приватного підприємства "Врожай-Агро-1"

про: 1) визнання недійсним розпорядження голови Шепетівської районної державної адміністрації від 24.07.2014р. №210/2014-р про передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ПП "Врожай-Агро-1"; 2) визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 15,5166 га від 24.07.2014р. № 14/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; 3) визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 28,8561 га від 24.07.2014р. № 15/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; 4) визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 22,3159 га від 24.07.2014р. № 16/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; 5) визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 20,1029 га від 24.07.2014р. № 17/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; 6) визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 6,2085 га від 24.07.2014р. № 18/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1".

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, посвідчення №001247 від 22 серпня 2012 року;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - ОСОБА_2, представник згідно довіреності від 13 травня 2017 року.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурара Хмельницької області (надалі- Прокурор) в інтересах держави звернувся з позовом в господарський суд Хмельницької області до Шепетівської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач 1) та приватного підприємства "Врожай-Агро-1" (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним розпорядження голови Шепетівської районної державної адміністрації від 24 липня 2014 року №210/2014-р про: передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ПП "Врожай-Агро-1"; визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 15,5166 га від 24.07.2014р. №14/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 28,8561 га від 24.07.2014р. №15/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 22,3159 га від 24.07.2014р. №16/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 20,1029 га від 24.07.2014р. №17/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1"; визнання недійсним договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) площею 6,2085 га від 24.07.2014р. №18/нп, укладеного між Шепетівською районною державною адміністрацією та ПП "Врожай-Агро-1".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, справу призначено до слухання і зобов'язано скаржника надати суду оригінали квитанцій про надіслання копії апеляційної скарги сторонам, оригінали описів вкладення у цінний лист та оригінал платіжного доручення №34 від 28 березня 2017 року про сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 9 094 грн 80 коп.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 06 квітня 2017 року від скаржника надійшли документи, які витребовувались судом та долучені до матеріалів справи (а.с.201-208).

16 травня 2017 року на електронну адресу суду від прокуратури Хмельницької області надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 209-213), в якому з підстав, висвітлених в ньому, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року без змін.

В судовому засіданні від 17 травня 2017 року представник скаржника підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, та з підстав, вказаних в ній, просить її задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні від 17 травня 2017 року Прокурор заперечив щодо доводів виствілених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судове засідання від 17 травня 2017 року представник Відповідача 1 не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 200).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши представника скаржника та Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, 11 січня 1996 року спілці селян "Нива" видано державний акт на право колективної власності (серія ХМ №000020) на землю площею 1047,3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Вовківецької сільської ради народних депутатів від 22 травня 1995 року.

Розпорядженням Відповідача 1 від 30 серпня 2006 року №345/2006-р погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на території Вовківецької сільської ради та місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Розпорядженням Відповідача 1 від 03 червня 2014 року надано дозвіл Відповідачу 2 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшої передачі їх в оренду, із земель сільськогосподарського призначення (не витребувані земельні частки (паї), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів, орієнтовною площею 93,00 га.

В свою чергу, розпорядженням Відповідача 1 від 24 липня 2014 року №210/2014-р затверджено Відповідачу 2 технічну документацію із землеустрою, та передано в оренду невитребувані земельні частки (паї), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 93,00 га та передано в оренду Відповідачу 2 не витребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 93,00 га. Строк оренди не витребуваних земельних часток (паїв) встановлений до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше як на 10 років.

24 липня 2014 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 укладено:

* договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №14/нп, відповідно до якого Відповідач 1 на підставі розпорядження голови від 24 липня 2014 року №210/2014-р надав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування невитребувану земельну частку (пай) (рілля) розміром 15,5166 га, нормативно грошова оцінка якої становить 443 151 грн 76 коп. (в цінах 2014 року), та яка розташована на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів;

* договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №15/нп, відповідно до якого Відповідач 1 на підставі розпорядження голови від 24 липня 2014 року №210/2014-р надав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування невитребувану земельну частку (пай) (рілля) розміром 28,8561 га, нормативно грошова оцінка якої становить 824 125 грн 88 коп. (в цінах 2014 року), та яка розташована на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів;

* договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №16/нп, відповідно до якого Відповідач 1 на підставі розпорядження голови від 24 липня 2014 року №210/2014-р надав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування невитребувану земельну частку (пай) (рілля) розміром 22,3159 га, нормативно грошова оцінка якої становить 637 338 грн 75 коп. (в цінах 2014 року), та яка розташована на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів;

* договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №17/нп, відповідно до якого Відповідач 1 на підставі розпорядження голови від 24 липня 2014 року №210/2014-р надав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування невитребувану земельну частку (пай) (рілля) розміром 20,1029 га, нормативно грошова оцінка якого становить 574 135 грн 80 коп. (в цінах 2014 року), та яка розташована на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів;

* договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) №18/нп, відповідно до якого Відповідач 1 на підставі розпорядження голови від 24 липня 2014 року №210/2014-р надав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування невитребувану земельну частку (пай) (рілля) розміром 6,2085 га, нормативно грошова оцінка якого становить 177 313 грн 82 коп. (в цінах 2014 року), та який розташований на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів.

Відповідно до пункту 10 вищезазначених договорів, земельна частка (пай) передається в оренду на строк до моменту отримання її власником державного акта на право власності на земельну частку (пай), але не більше як на 10 (десять) років, тобто до 24 липня 2024 року.

В свою чергу, 24 липня 2014 року було складено акти приймання-передачі земельних ділянок (в рамках договорів оренди №14/нп, №15/нп, №16/нп, №17/нп, №18/нп від 24 липня 2014 року).

Разом з тим, листом від 26 грудня 216 року №6561/15-16 у відповідь на запит начальника Служби безпеки України у Хмельницькій області, управління Держгеокадастру у Шепетівському районі повідомило, що на території Вовківецької сільської ради відповідно до документації із землеустрою числяться земельні ділянки з кадастровими номерами:

6825581800:03001:0090;

6825581800:03:001:0091;

6825581800:03:005:0002;

6825581800:03:005:0003;

6825581800:03:005:0004 .

З даного листа вбачається, що вищеописані земельні ділянки на окремі земельні частки не розділялись.

Водночас, відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у Шепетівському районі від 08 лютого 2016 року на території Вовківецької сільської ради земельні ділянки не розпайовані між членами колишньої селянської спілки "Нива".

Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі Відповідачу 2, за оспорюваними договорами, передані земельні ділянки за кадастровими нормерами:

6825581800:03:005:0002;

6825581800:03:005:0003;

6825581800:03:005:0004;

6825581800:03001:0090;

6825581800:03:001:0091.

З довідки Судилківської сільської ради від 10 березня 2017 року вбачається, що вказані вище земельні ділянки були заплановані під розпаювання між членами колишньої селянської спілки "Нива", але розпаювання їх на території Вовківецької сільської ради не проводилось.

Відділ у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області своїм листом від 13 березня 2017 року. повідомив, що земельні ділянки з кадастровими номерами:

6825581800:03:005:0002;

6825581800:03:005:0003;

6825581800:03:005:0004;

6825581800:03001:0090;

6825581800:03:001:0091 - на окремі частки не розділялись.

Листом від 30 січня 2017 року №02-26/191 (на запит Відповідача 2) Судилківська сільська рада повідомила про те, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6825581800:03:005:0002, 6825581800:03:005:0003,6825581800:03:005:0004, 6825581800:03001:0090, 6825581800:03:001:0091 були заплановані для розпаювання між членами колишньої селянської спілки "Нива", але розпаювання не проводилось.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічний припис міститься в статті 1 Земельного кодексу України, яка вказує, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з положеннями статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

У відповідності до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Разом з тим, згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" визначено організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій та статтею 13 встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що: до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В свою чергу, частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Також, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Приписами частини 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Відповідача 1 від 24 липня 2014 року №210/2014-р затверджено Відповідачу 2 технічну документацію із землеустрою та передано в оренду невитребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Вовківецької сільської ради за межами населених пунктів загальною площею 93,00 га.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року №720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

В той же час, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до статті 2 вищевказаного Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Згідно статтей 3, 5 даного Закону: підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.

Статтею 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

В силу дії пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток ( паїв)" від 04 лютого 2004 року №122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Суд приймає до уваги, що згідно наявних в матеріалах справи листа Управління Держгеокадастру у Шепетівському районі Хмельницької області від 08 лютого 2016 року №10-28-99.1-1119/15-16, спірні земельні ділянки на території Вовківецької сільської ради, які передані Відповідачу 2 не розпайовані.

При цьому суд коснатутє, що дане підтверджується підтверджуються листом Судилківської сільської ради від 10 березня 2017 року та листом відділу у Шепетівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 березня 2017 року.

Крім того, суд наголошує на тому, що у спірному розпорядженні Відповідача 1 та у договорах оренди вказано, що строк оренди невитребуваних земельних часток (паїв) встановлений до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але не більше 10 років. Однак, до спірного розпорядження та оспорюваних договорів не додано списку власників земельних часток (паїв), чиї землі є нерозподіленими (невитребуваними) та відповідно передані в управління райдержадміністрації, що додатково підтверджує правомірність доводів Прокурора.

З огляду на вищевказане, суд наголошує на тому, що в разі заявлення будь-якої особи, що має право на невитребуваний пай, її права апріорі будуть порушені, а частку буде неможливо виділити, адже за таких обставин буде невідомо, де саме знаходиться його частка, а за яким договором вона тимчасово (до заявлення права) перебуває у орендаря.

Суд констатує, що згдно частини 1 статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26 січня 2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що Відповідач 1, приймаючи оспорюване розпорядження, перевищив свої повноваження та в порушення вимог законодавства розпорядився земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Відтак, розпорядження Відповідача 1 №210/2014-р від 24 липня 2014 року є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення в цій частині.

Що ж до позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди невитребуваної земельної частки (паю), колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зазначені пункти статті 203 ЦК України визначають, що правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас, суд констатує, що оскільки право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки може бути здійснене шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт (чи інша правова підстава), визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи те, що розпорядження Відповідача 1 є незаконним та підлягає скасуванню, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора про визнання недійсними договорів оренди невитребуваної земельної частки (паю), як похідні, є провомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи Відповідача 2, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 2 - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем 2.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Врожай-Агро-1" на рішення господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року у справі №924/1360/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року у справі №924/1360/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №924/1360/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.