Рішення

від 11.05.2017 по справі 905/630/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.2017 Справа №905/630/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , м.Київ, ЄДРПОУ 20782312, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» , м.Київ, ЄДРПОУ 35417607,

до відповідача, Приватного підприємства «Донбасстранс-Логістік» , м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 34586268,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, м.Єнакієве Донецької області,

про стягнення 80693,96 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , м.Київ, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н б/д до Приватного підприємства «Донбасстранс-Логістік» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення коштів в сумі 80693,96 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/630/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 20.03.2017р. даний позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №905/630/17 та залучено до участі у справі ОСОБА_1, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У подальшому розгляд справи відкладався у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фактичну сплату страхового відшкодування в сумі 130 693,96 грн. за договором страхування (АМ.063555) потерпілій особі у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 02.12.2014р., наявність винних дій водія транспортного засобу DAF XF95380 д/н НОМЕР_1 (робітник відповідача), відповідальність за яким забезпечена Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС (страховик) на підставі полісу №АІ/3496729, де страхувальником визначено відповідача, сплату страховиком страхового відшкодування у граничній сумі полісу у розмірі 50 000,00грн., та наявність права вимоги до відповідача щодо відшкодування реально перерахованої суми, що встановлена звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, у розмірі залишку 80 693,96грн., який підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу. З огляду на таке, останньому направлено відповідну регресну вимоги, що за станом на теперішній час не виконана.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.625, 993, 1166, 1172, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування» , п.38.2.3 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ст.ст.49, 54, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач представив суду заперечення №47 від 07.04.2017р, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, по-перше ставить під сумнів право представництва Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес Ассіст інтересів Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна в суді, по-друге свідчить про звільнення ОСОБА_1 за наказом №30/06/15-1 від 01.07.2015р. та перебування даної особи, на час здійснення дорожньо-транспортної пригоди, у відпустці, стверджує, що ним у цей час не виконувалось будь-які перевезення на замовлення відповідача; визначення відповідача страхувальником транспортного засобу DAF XF95380 д/н НОМЕР_1 у полісі №АІ/3496729 пояснює виробничою необхідністю у транспортному засобі, у зв'язку з чим між ним та ОСОБА_1 було укладено договір експедиції №148 від 20.11.2014р., відповідно до якого останній на замовлення відповідача здійснював перевезення вантажу на транспортному засобі DAF XF95380 д/н НОМЕР_1, і тому, оскільки означений ТЗ використовувався для діяльності підприємства, було прийнято рішення щодо оплати страхового полісу на вказаний автомобіль, при цьому відповідач не взяв на себе будь-яких зобов'язань щодо володіння, користування чи розпорядження вказаним вище транспортним засобом; звернуто увагу на встановлення місцевим судом вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та відповідальною особою є саме він; з посиланням на норми чинного законодавства, зауважує на тому, що шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, ОСОБА_1 на законних підставах керував транспортним засобом, а відтак Приватне підприємство «Донбасстранс-Логістік» не є суб'єктом відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також не є відповідальною особою за заподіяний збиток.

Представник позивача у судове засідання 11.05.2017р. не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2017р. не з'явився.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 11.05.2017р. не з'явився; витребувані судом документи не надав.

Ухвалою суду від 13.04.2017р. у справі №905/630/17 явка сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача, відповідача та третьої особи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 80 693,96 грн.

У відповідності з приписами ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З фактичних обставин справи слідує наступне.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2015р. у справі №185/3942/15-к встановлено: 02.12.2015р. близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, з напівпричепом бортовим-тентованим марки FRUEHAUF синього кольору д/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, рухався по лівій смузі по вул.Дніпровській м.Павлограда зі сторони м.Донецька в напрямку м.Дніпропетровська, зі швидкістю 40 км/год., на відстані 9,6 м. від лівої частини автомобіля до уявної смуги розміщення металевих опор електроосвітлення з лівого боку по ходу руху автомобіля. Під час руху, в районі нерегульованого перехрестя вул.Дніпровської та вул.Мікрорайонної м.Павлограда водій ОСОБА_1, керуючи вказаним автомобілем, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з куруванням автомобілем в результаті чого змінив напрямок руху вказаного автомобіля, а саме перетнув подвійну суцільну смугу та виїхав на полосу зустрічного напрямку руху де допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля НОМЕР_4 білого кольору під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по вул.Дніпровській м.Павлограда в зустрічному напрямку. Своїми діями водій ОСОБА_1, згідно виcновку авто - технічної експертизи № 70/27-919 від 08.12.2014р., гурбо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України. Зазначені порушення водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв'язку з настанням подій даної дорожньо-транспортної пригоди, та з наслідками, що настали.

Зазначений процесуальний документ є таким, що набув законної сили. Доказів у підтвердження його скасування в установленому законом порядку суду не надано.

При цьому, беручи до уваги відомості про дорожньо-транспортну пригоду та інші документи у матеріалах справи, датою та часом скоєння ДТП є 02.12.2014р. о 09 год. 40хв., а отже суд розцінює визначення дати в ухвалі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2015р. у справі №185/3942/15-к 02.12.2015р. , як описку у цій частині.

Згідно полісу №АІ/3496729 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Приватним акціонерним товариством Страхова група ТАС забезпечено транспортний засіб DAF XF95380 д/н НОМЕР_1, страхувальник Приватне підприємство «Донбасстранс-Логістік» , Україна, Донецька область, Дебальцеве, вул.Пономаренко 3.

У матеріалах справи міститься копія договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ №063555 від 27.03.2014р. (особливі умови страхування) укладеного між ПрАТ СК ПЗУ Україна (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронний холдінг (Страхувальник), застраховані за ним транспортні засоби перелічено у додатку №1, до складу яких входить HYUNDAI TUCSON білого кольору, № кузову 210095. Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є Страхувальник.

Згідно платіжного доручення №29721 від 21.01.2015р. ПрАТ «СК ПЗУ Україна» здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 130 693,96 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю Охоронний холдінг за страховим випадком ДТП, що настав 02.12.2014р., на підставі страхового акту №UA2014120200017/L05/03 від 16.01.2015р. та заяви Страхувальника від 03.12.2014р..

Враховуючи викладене, за твердженнями заявника, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна , як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №063555 від 27.03.2014р., перейшло право вимоги до відповідача щодо відшкодування реально перерахованої суми страхового відшкодування в розмірі 130 693,96грн..

Позивач із вимогою №337-04/15 від 27.04.2015р. звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС , як до відповідальної особи за завдані збитки власнику автомобіля НОМЕР_5, на підставі полісу №АІ/3496729 та відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» , з вимогою переказати суму компенсації витрат у розмірі, передбаченому законодавством, за наведеними у зверненні банківськими реквізитами.

Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС , розглянувши надані документи стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.12.2014р. за участю автомобіля НОМЕР_5 та автомобіля НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_1, листом №Г1400/2815 від 01.07.2015р. повідомило представника позивача про те, що сума в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а саме 50 000,00 грн. страхового відшкодування буде перерахована на вказані у вимозі реквізити.

Як свідчить представник позивача у подані позовній заяві та письмових поясненнях, дану частину страхового відшкодування отримано.

Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача складає 80 693,96грн., як з особи, у трудових відносинах з якою перебувала винна у скоєнні ДТП особа ОСОБА_1

Статтею 25 Закону України Про страхування визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України Про страхування та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2015р. у справі №185/3942/15-к винною особою у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1.

За даними свідоцтва №РАР 365837 від 07.10.2006р. про реєстрацію транспортного засобу, володільцем транспортного засобу DAF XF95380 д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_4, як і на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що встановлено в ухвалі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2015р. у справі №185/3942/15-к.

За відомостями, що містить наказ Приватного підприємства «Донбасстранс-Логістік» №2-К від 15.01.2013р., ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 16.01.2013р. з оплатою праці згідно штатного розпису.

Відповідно до наказу №22/1 від 16.01.2013р. за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб - вантажний сідловий тягач IVECO д/н НОМЕР_7, 1997р. випуску.

Як свідчить наказ №3/10/14-1 від 26.11.2014р. ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 27 листопада по 10 грудня 2014р.

Наказом №30/06/15-1 від 01.07.2015р. звільнено ОСОБА_1 з займаної посади з 01.07.2015р. по ст.36 п.1 (за згодою сторін).

Викладені обставини дають підстави дійти висновку про те, що відповідач не є власником джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоду транспортному засобу HYUNDAI TUCSON д/н НОМЕР_8 за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.12.2014р., водій ОСОБА_1 на час скоєння ДТП не здійснював управління транспортним засобом DAF XF95380 д/н НОМЕР_1 в силу трудових відносин із Приватним підприємством Донбасстранс-Логістік .

Іншого суду не доведено.

При цьому, суду представлено разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №148 від 01.12.2014р., що укладено між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Виконавець) та Приватним підприємством «Донбасстранс-Логістік» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язався доставити ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення у строки передбачені договором та видати його уповноваженій особі, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю за перевезення обумовлену платню: вантаж, вага: плівка на паллетах, 20тн 76куб, дата завантаження, год: 01.12.2014р. 18:00, адреса завантаження: м.Донецьк, вул.Складська, 5, дата развантаження: 02.12.2014р., адреса розвантаження: м.Київ, вул..Червонопрапорна, 135, держ. номер автомобіля: НОМЕР_9.

Виходячи з умов цього договору та місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також граничні строки доставки вантажу, якими є 02.12.2014р. та транспортний засіб, за допомогою якого передбачено виконання означених домовленостей, можна припустити здійснення перевезення ОСОБА_1 вантажу 02.12.2014р. за замовленням відповідача.

Однак, доказів того, що саме на виконання цього договору ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_2, з напівпричепом бортовим-тентованим марки FRUEHAUF синього кольору д/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, рухався по лівій смузі по вул.Дніпровській м.Павлограда зі сторони м.Донецька в напрямку м.Дніпропетровська, суду не представлено, а відтак однозначно вважати встановленим факт виконання замовлення відповідача винною особою у межах означених договірних відносин підстав немає.

До того ж, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №148 від 01.12.2014р не є трудовим, має іншу правову природу, що підпадає під регулювання гл.64 Цивільного кодексу України, та не породжує відповідальності відповідача у розумінні ст.ст.1187, 1188 Цивільного кодексу України.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм та фактичних обставин справи, відповідач не є юридичною особою, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), не є винною особою і не є відповідальною за заподіяний збиток у спірному випадку.

З огляду на таке, у позивача до відповідача відсутнє право вимоги у розумінні приписів ст.1191 Цивільного кодексу України.

За викладених обставини та враховуючи відсутність доказів протилежного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , м.Київ, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» , м.Київ, до Приватного підприємства «Донбасстранс-Логістік» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення коштів в сумі 80693,96 грн., є необґрунтованими та не є правомірними, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на покладаються судом на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 27, 33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» , м.Київ, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» , м.Київ, до Приватного підприємства «Донбасстранс-Логістік» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення коштів в сумі 80693,96 грн., відмовити.

2. В судовому засіданні 11.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2017р.

Суддя О.В. Кротінова