Ухвала

від 15.05.2017 по справі 636/1287/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/1287/16-ц Головуючий 1-ї інстанції - Ковригін О.С.

Провадження № 22-ц/790/3313/17 Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спори про право власності та

інші речові права про приватну власність

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Щербань Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 березня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частку земельної ділянки.

В обґрунтування позову, з урахуванням остаточних уточнень, зазначив, що на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року (по цивільній справі про розподіл майна) йому на праві власності належить1/2 частка житлового будинку № 86 з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований за адресою: вул. Тельмана, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область (далі - будинок), та право користування ? часткою земельної ділянки, на якій розташований даний будинок з надвірними спорудами.

Інша ? частка будинку належить на праві власності ОСОБА_1

Таким чином, житловий будинок є спільною частковою власністю колишнього подружжя.

Земельна ділянка на якій розташований будинком з надвірними спорудами, площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0082, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: вул. Тельмана, 86, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, під час розгляду справи приватизована не була.

Не зважаючи на той факт, що для обслуговування житлового будинку виділена земельна ділянка, право власності сторін на яку становить по ? частці кожному, ОСОБА_1, володіючи правовстановлюючими документами, не повідомивши позивача, оформила на своє ім'я право власності на земельну ділянку площею 0,0352 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0083, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарська, розташовану за адресою: вул. Тельмана, 86, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область.

Розмір вказаних двох земельних ділянок відповідає загальному розміру земельної ділянки, на якій розташований будинок з надвірними спорудами.

Зважаючи на що, позивач просив суд визнати за ним право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0082, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: вул. Тельмана, 86, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, та на ? частку земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0083, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарська, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0082, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: вул. Тельмана, 86, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область, та право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 6325456200:00:003:0083, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарська, що розташована за адресою: вул. Тельмана, 86, селище Новопокровка, Чугуївський район, Харківська область. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що земельні ділянки є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, оскільки шлюб між сторонами розірвано 18 серпня 2011 року, а державну реєстрацію земельних ділянок проведено 30 грудня 2014 року, зважаючи на що право власності на земельні ділянки у ОСОБА_1 виникло з моменту державної реєстрації. Також судом не надано належної оцінки тому факту, що розмір приватизованих ОСОБА_1 земельних ділянок не перевищує норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримували.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину земельних ділянок суд першої інстанції виходив із того, що земельні ділянки, набуті в шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим, враховуючи принцип рівності часток подружжя, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та визнав за ними право власності на зазначені земельні ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1983 року по 18 серпня 2011 року ( а. с. 5).

В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 16 грудня 2005 року сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області, площею 1852 кв. метрів, який був оформлений на ОСОБА_1

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на ? частину житлового будинку №86 по вул. Тельмана, селище Новопокровка Чугуївського району Харківської області ( а. с. 6-8).

Рішенням Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 20 грудня 2006 року передано ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, що розміщена в смт. Новопокровка по вул. Тельмана, 86, площею 0,1852 га: для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарчих будівель - 0,15 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,0352 га (а. с. 70).

Таким чином, рішення селищної ради про передання зазначеної земельної ділянки, на якій був розташований будинок з надвірними будівлями ОСОБА_1, було прийнято в період шлюбу сторін.

06 січня 2015 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право власності на земельні ділянки площею 0,15 га та 0, 0352 га. Категорія земель відповідно для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ( а. с. 43- 46).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України ( далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, який сторони придбали в період шлюбу розташований на земельних ділянках, які в подальшому були приватизовані відповідачем, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим, кожен з них має право на ? частину земельних ділянок.

Доводи ОСОБА_1 відносно того, що вона набула право власності на дані земельні ділянки в порядку приватизації, у зв'язку з чим вони не можуть бути розподілені між колишнім подружжям, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до положень ст. ст. 6,17 Земельного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15 Про приватизацію земельних ділянок у приватну власність громадян , затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року №10, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, зібрані по справі докази беззаперечно свідчать про те, що спірні земельні ділянки не були надані відповідачу, а на них було розташоване нерухоме майно, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який був придбаний сторонами у період шлюбу.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 377 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.

Аналогічне право в учасників спільної сумісної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких вони розташовані.

Дані висновки відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 09 грудня 2015 року у справі №6-814цс15, яка відповідно до ч. 1 ст. 360 7 Цивільно-процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України), має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм надана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315, ст. 317, ст. 319, ст. 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий - А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_6