Постанова

від 18.05.2017 по справі 815/749/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/749/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дельта Вілмар до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дельта Вілмар до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 103 т. 3).

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, будь-яких клопотань не надали, тому, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС в період з 28.09.2016 року по 18.10.2016 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Дельта Вілмар з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2015 рік по взаємовідносинам з ТОВ Фірма Агрохімпродукт ЛТД , код 33589802.

За результатами перевірки складено акт № 177/28-08-14-0/36369434/67 від 26.10.2016 року, відповідно до якого були встановлені порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД за 2015 рік на суму 3 940 066; пп. 14.1.36, пп. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 3 646 155 грн. (а.с. 26-68 т. 1).

На підставі Акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 883 249 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 941 625 грн. (а.с. 69 т. 1);

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 14.11.2016 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46 285 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 23 143 грн. (а.с. 72 т. 1);

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 14.11.2016 року, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 010 532 грн. (а.с. 74 т. 1);

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 14.11.2016 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3 646 155 грн. (а.с. 77 т. 1).

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, шляхом подання первинної скарги №234 від 30.11.2016 року. В ході розгляду зазначеної скарги Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було прийнято рішення №12013/10-28-10-10-4-33 від 15.12.2016 року про продовження строків розгляду скарги (а.с. 142 т .1).

Рішенням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 03.02.2017 року за №6793/10/21-10-10-4-33 податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 143-151 т. 1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування відповідальності до позивача, стало те, що при аналізі первинної документації встановлено, що товар, поставлений позивачу продавцем ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД , був придбаний останнім у виробника сільськогосподарської продукції ФГ Козерог , який не має необхідних умов (земельних ділянок, персоналу, основних фондів, виробничих активів) для вирощування реалізованого товару, що, на думку Відповідача, свідчить про нереальність господарських операцій Позивача з ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД .

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 ПКУкраїни (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару/послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст. 138, 139 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в акті перевірки відповідач посилається на те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за операціями з придбання соняшника 2014 року українського походження у ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД з огляду на незаконність формування податкового кредиту ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД по операціям з контрагентом за ланцюгом ФГ Козерог , наявністю кримінального провадження, відкритого за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД , а також необачністю Товариства при виборі контрагента ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД .

Суд не погоджується з такими висновками Відповідача, виходячи з наступного.

Щодо формування податкового кредиту ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД по операціям з контрагентом за ланцюгом ФГ Козерог судом встановлено, що між ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар (Покупець) та ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД (Продавець) був укладений договір поставки №ТД249 від 15.05.2015 року відповідно до предмету яких Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2014 року (далі - Товар), на умовах, викладених в цьому Договорі. Базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010 (в частині, що не суперечить умовам цього Договору сертифікований зерновий склад ТОВ «ДОЛИНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» , адреса: 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Войкова, 1, 1-А).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір поставки та додатки до нього, рахунки-фактури, видаткові накладні, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, специфікації до Договору поставки, акти, акти приймання-передачі, накладні, податкові накладні, витяги з реєстру платників ПДВ.

Зазначені документи не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарської операції та факт отримання товару та переходу права власності на придбаний Товар, тощо.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (Поклажодавець) та ТОВ «Долинський комбікормовий завод» (Зерновий склад) було укладено договір №64 складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна від 03 вересня 2014 року, за умовами якого Поклажодавець передає нищевказані сільськогосподарські культури врожаю 2014 року (Зерно), а Зерновий склад приймає на відповідальне зберігання у знеособленому виді у передбаченому законодавством України порядку та на умовах цього Договору. Зерновий склад також надає Поклажодавцю послуги з метою недопущення псування та втрати якості зерна, у тому числі, але не обмежуючись, наданням у разі необхідності послуг з очистки та сушки зерна.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір складського зберігання, приймання, сушіння, очищення та відпуску зерна, додатки до нього та акти.

Зазначені документи не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарської операції та встановити факт зберігання придбаного товару, тощо.

Разом із тим, судом встановлено, що між ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (Замовник) та ТОВ «Хліб АГ» (Перевізник) було укладено договір №05/05/14/1 на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом від 05 травня 2014 року, за умовами якого предметом даного договору є взаємовідносини сторін, виникаючі при організації та виконання Перевізником, внутрішніх (по території України) перевезень вантажів замовника.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом, додаткова угода, акти, ТТН, журнали реєстрації в'їзду виїзду автотранспорту.

Зазначені документи не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарської операції та прослідкувати отримання позивачем товару з належними супровідними документами, в'їзд транспортних засобів на територію ТОВ «ТД«Дельта Вілмар» , тощо.

Разом із тим судом встановлено, що між ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (Замовник) та ТОВ «ОСОБА_1 СНД» (Виконавець) було укладено договір № 186 від 14 березня 2014 року, за умовами якого предметом даного договору є проведення виконавцем робіт по переробці поставленої замовником сировини в готову продукцію.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір на переробку сировини, акти, тощо.

Зазначені документи не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарської операції та прослідкувати факт переробки товару у готову продукцію, тощо.

Судом встановлено, що в подальшому виготовлений товар позивачем реалізований на внутрішньому ринку України на підставі договору №28/03/14/15 від 28 березня 2014 року, що був укладений між ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» (Покупець) та ТОВ «ОСОБА_1 СНД» (Продавець), за умовами якого Продавець зобов'язується здійснити поставку продукції - масло соняшникове нерафіноване невиморожене, а Покупець зобов'язується провести сплату та прийняти товар у встановленому в даному договорі та специфікаціях до даного договору порядку.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: договір, додаткова угода, специфікація, видаткова накладна, довідка.

Зазначені документи також не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарської операції та факт реалізації виробленої продукції.

Крім того, судом встановлено, що виготовлений товар позивачем реалізований за експортними операціями на підставі контрактів №18/04/14/1 від 18.04.2014 року та №09/04/14/1 від 15.01.2014 року, укладених з ОСОБА_2 Лімітед , за умовами яких Продавець зобов'язується здійснити поставку продукції, найменування якої погоджується сторонами в Специфікаціях, а Покупець зобов'язується провести сплату та прийняти Товар в установленому в даному Контракті та специфікаціях до даного контракту порядку.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду були надані наступні первинні документи: митні декларації, додаткові угоди, специфікації, виписки по рахунках, повідомлення про фактичне вивезення товару, вхідний валютний переказ тощо, які також не містять будь-яких невідповідностей, з них можливо встановити зміст господарської операції та факт реалізації виробленої продукції.

Отже, реальність вказаних господарських операцій підтверджується первинними документами, які були складені третіми особами на виконання договорів зберігання та перевезення, що були укладені позивачем, наявними в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що сама по собі господарська операція з придбання товару була структурована таким чином, що і Позивач, і ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД укладали договори зберігання з зерновим складом, а внаслідок продажу товар фізично не переміщався, а зберігався на складі, при цьому документально перехід права власності оформлювався за допомогою складських квитанцій, тристоронніх актів і видаткових накладних, після чого товар переміщувався на підставі договорів, укладених з перевізниками ТОВ Логістик МТС , ТОВ Хліб АГ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що позивачем від контрагента ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД було отримано всі документи, що підтверджують його правосуб'єктність.

Окремо, суд звертає увагу на обставини, що були встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року у справі № 916/5034/15 , що набрало законної сили щодо виконання договору на організацію і виконання перевезення вантажів автотранспортом № ТД219 від 21.04.2015 року, укладеного між Позивачем та ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД (а.с. 105-110 т. 1).

Зокрема, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року у справі № 916/5034/15 було встановлено, що за травень 2015 року, позивачем було виконано повний комплекс робіт з організації та виконання внутрішніх перевезень вантажу за завданням відповідача в порядку та на умовах передбачених Договором № ТД219;

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2016 року у справі № 916/5034/15 встановлено, що після закінчення робіт з перевезення вантажу позивачем своєчасно виписані та надані відповідачу рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують виконання і приймання робіт по перевезенню вантажу в повному об'ємі, про, що складено двосторонні Акти виконаних послуг і зазначені господарські операції підтверджуються бухгалтерськими проводками та записами у журналі бухгалтерського обліку.

Таким чином, реальність господарських операцій проведених Позивачем та ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД на виконання зазначеного правочину підтверджено рішенням у господарській справі, яким встановлено обставини, які мають преюдиціальне значення для справи, що розглядається, у відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим, суд критично відноситься до висновків Відповідача, стосовно того що при аналізі первинної документації встановлено, що товар, поставлений Позивачу продавцем ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД , був придбаний у виробника сільськогосподарської продукції ФГ Козерог , яке не має необхідних умов (земельних ділянок, персоналу, основних фондів, виробничих активів) для вирощування реалізованого товару, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку для суб'єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами (наявність матеріальної технічної бази та трудових ресурсів, земельних ділянок, правильність ведення бухгалтерського обліку та сплати податків, подання звітів про обсяги виробленої сільськогосподарської продукції, постійне знаходження за місцем реєстрації) та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника. Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України № К/800/14770/15 від 20.05.2015 року, № К/9991/44826/12 від 05.10.2015 року.

Суд, окремо наголошує на тому, що ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД не є виробником сільськогосподарської продукції, а здійснює торгівельну (посередницьку) діяльність, для здійснення якої не потрібні велика кількість трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів. Тобто між фактами встановленими під час перевірки ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД та висновком, що міститься в акті перевірки щодо відсутності у останнього необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, взагалі відсутній будь-який причино - наслідковий зв'язок.

Проаналізувавши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку що Позивач не мав ніяких правовідносин з ФГ Козерог , відтак не має нести відповідальність за можливі порушення вимог законодавства іншим суб'єктом господарювання та претензії до контрагента по ланцюгу не можуть бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності.

Крім того, наявність або відсутність основних фондів у контрагента платника податків або контрагента за ланцюгом не може впливати на податковий облік платника і не може слугувати підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань з ПДВ такому суб'єкту податкових правовідносин.

Стосовно кримінального провадження, відкритого відносно ТОВ Агрохімпродукт, ЛТД , судом встановлено відсутність обвинувального вироку (або постанова про звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин), який набрав законної сили, а тому свідчення посадових осіб ТОВ Агрохімпродукт, ЛТД не мають заздалегідь встановленої сили, як це визначено ч.2 ст.94 Кримінального процесуального кодексу України, крім того, з огляду на відсутність вироку, нормативні приписи ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України щодо підстав для звільнення від доказування не можуть бути застосованими.

Більше того, зважаючи на наявність всіх необхідних підтверджуючих документів та відсутність інших встановлених порушень податкового законодавства з боку відповідача, сама по собі наявність кримінального провадження не може бути свідченням нереальності господарських операцій.

Таким чином нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Агрохімпродукт, ЛТД не може бути обґрунтовано одним лише посиланням на кримінальне провадження відкрите відносно посадових осіб вказаного контрагента, крім того хибність такого твердження спростовується фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами.

Наявність кримінального провадження може свідчити лише про можливі порушення законодавства контрагентом позивача та іншими особами по ланцюгу поставок, але, в будь-якому випадку, така кримінальна справа не може стосуватися податкових зобов'язань позивача та слугувати доказом безтоварності господарських операцій. Така позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 21.01.2015 року по справі № 6-197цс14.

Враховуючи нормативні приписи ст. 62 Конституції України, можна стверджувати, що сама по собі наявність відкритого кримінального провадження, в якому ведеться досудове розслідування, не може слугувати підставою для визнання господарських операцій фіктивними/нереальними/безтоварними, адже відповідний факт фіктивного підприємництва не був встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 року № К/800/54106/13.

Також при дослідженні факту здійснення господарської операції належить оцінити відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені у матеріалах дослідження по кримінальній справі, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Також, податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар правомірно сформовано витрати та податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що Відповідач на підставі лише матеріалів досудового слідства фактично визнало правочини між ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар та ТОВ Фірма Агрохімпродукт, ЛТД , такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, без обґрунтувань з посиланням норми податкового законодавства.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що укладений договір між ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар та ТОВ Фірма Агрохімпродукт ЛТД у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар не було допущено порушення вимог Податкового кодексу України під час формування витрат та податкового кредиту за рахунок господарських відносин з ТОВ Фірма Агрохімпродукт ЛТД .

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ Торговий дім Дельта Вілмар на ухилення від сплати податків, не приймаються судом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 26.10.2016 за № 177/28-08-14-0/36369434/67 у зв'язку з чим дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Торговий Дім Дельта Вілмар належить задовольнити.

Згідно з приписами ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дельта Вілмар до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 14.11.2016 року за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дельта Вілмар (код ЄДРПОУ 36369434, 65481, Україна, Одеська область, м. Южний, вул. Індустріальна, 6) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39722244, адреса: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/1) судовий збір у розмірі 128265 (сто двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.