Постанова

від 16.05.2017 по справі 810/3635/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3635/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Лісник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Простір" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Простір" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Фірма "Простір" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Ірпінською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, на підставі наказу №258 від 28 квітня 2016 року та направлень від 11 травня 2016 року №112, 113, на виконання ухвали від 09 березня 2016 року слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Коваленко В.В., згідно п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 ст.78, ст.79 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Фірма Простір (код за ЄДРПОУ 13497114) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Фірма Простір дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус за період з з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року №502/22-4/13497114 від 24 травня 2016 року.

Згідно висновків акту перевірки, документальною позаплановою перевіркою ПП Фірма Простір встановлено порушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116623 грн. в т.ч. за 2014 рік на суму 101 107 грн. та за 2015 рік на суму 1 5516 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 129 581 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 1785 грн., за вересень 2014 року на суму 52 146 грн., за жовтень 2014 року на суму 58 410 грн., за грудень 2015 року на суму 17 240 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 червня 2016 року № 0000352204 , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 161 976,25 грн., в тому числі - 129 581 грн. - основного платежу, та 32 395,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000362204 , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, в розмірі 141 899,75 грн., в тому числі - 116 623 грн. - основного платежу, та 25 276,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ Вілс ЛТД , ТОВ Тарсан ЛТД , ТОВ БК Седес , ТОВ Продінвест ЛТД , ТОВ Прод Опт Продукт , ТОВ Конструктив Компані , ТОВ Кепіталс Груп , ТОВ Бігнікс , ТОВ Блюбері Продакшн , ТОВ Лерос , ТОВ Штовар Україна , ТОВ Автозапчастина Ойл , ТОВ Апреліус .

Так, ПП Фірмою Простір 01 липня 2014 року укладено договір поставки з ТОВ Тарсан ЛТД №1/07-14 на вугільну продукцію в асортименті та обсязі, які погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до даного договору, зокрема: п.3.1 - постачання продукції здійснюється на умовах СРТ згідно з інкотермс-2010 , за реквізитами (із зазначенням складу призначення товару), які покупець повідомляє постачальника додатково; п.4.1 - покупець здійснює приймання продукції від постачальника за якістю та кількістю; п.5.1 - розрахунок покупця з постачальником за отриману продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі, що дорівнює вартості отриманої партії узгодженої шляхом підписання видаткової накладної.

Сторонами оформлені специфікація №1 на поставку продукції на липень 2014 від 21 липня 2014 року, специфікація №2 на поставку продукції на вересень 2014 року від 10 вересня 2014 року, специфікація №3 на поставку продукції від 22 вересня 2014 року та специфікація №4 на поставку продукції від 01 жовтня 2014 року. Крім того на виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні у кількості 18 шт. та податкові накладні у кількості 18 шт.

10 грудня 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ Конструктив Компані (продавець) укладено договір купівлі-продажу №10/12-15. Згідно даного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію в асортименті та обсязі, які погоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до даного договору, зокрема: п.5.1 - розрахунок покупця з постачальником за отриману продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі, що дорівнює вартості отриманої партії узгодженої шляхом підписання видаткової накладної. Сторонами оформлена специфікація №1 від 10 грудня 2015 року на цемент та гранульований шлак. Крім того на виконання даного договору сторонами оформлені видаткові накладні у кількості 5 шт. та податкові накладні у кількості 5 шт. з квитанціями про реєстрацію податкових накладних.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

Так, позивачем, на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань надано суду такі документи: договори, специфікації до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, сертифікат якості. Також апелянтом долучено до справи акти звірки розрахунків зі своїми контрагентами.

Також, суд не вважає обґрунтованим посилання відповідача та суду на те, що не є достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . В іншому випадку, відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Зокрема, судом першої інстанції, при дослідженні видаткових та податкових накладних, оформлених по договору позивача з TOB Конструктив Компані було виявлено, що в графі видаткових накладних замовлення та податкових накладних вид цивільно-правового договору зазначено договір поставки від 10 грудня 2015 року №10/12-15, в той час як сторонами укладено договір купівлі-продажу №10/12-15 від 10 грудня 2015 року. При дослідженні специфікації та видаткових накладних виявлено, що дані документи не містять адреси, куди саме продавець повинен поставити продукцію.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з апелянтом та зазначає, що відповідно до Цивільного кодексу України, договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу. Тому назва договору, вказана в первинному документі не може слугувати підставою для визнання первинних документів недійсними.

Стосовно адреси поставки, то відповідно до ч. 3 статті 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Таким чином, згідно пояснень позивача, точне місце доставки вантажу узгоджувалось в усному порядку безпосередньо перед відправкою. Це було зумовлено складною ситуацією в регіоні та відсутністю гарантій діяльності конкретного складу. Протилежного ані відповідачем, ані судом не доведено.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з переїздом офісу підприємства багато первинних документів залишились в Донецьку, де знаходилось підприємство на час здійснення розглядуваних операцій. Збереглись лише ті первинні документи, які підтверджують факт здійснення операцій, що зазначені вище. Дійсно, у зв'язку із нестабільною ситуацією в регіоні суд вважає наведене пояснення позивача обґрунтованим.

Щодо товарно-транспортних накладних, то позивачем був направлений запит до контрагентів щодо надання документів, які у них наявні. Від TOB ТАРСАН ЛТД позивач отримав копії товарно-транспортних документів, які підтверджують факт транспортування товару до складів ПП ФІРМА ПРОСТІР для подальшого продажу покупцям.

Заявки на товар, про відсутність яких зазначає суд в оскаржуваній постанові, взагалі не є первинним документом та можуть надаватись в усній формі. Факт здійснення господарської операції підтверджується видатковою накладною. Крім того, такі заявки було здійснені, однак також в усній формі, що законом не заборонено.

Щодо подорожніх листів та ТТН, то обов'язок по перевезенню товару згідно договору покладався на постачальника. Тому це не є первинним документом, який зобов'язаний зберігати позивач.

Щодо якості товару, то обов'язкової сертифікації вугільної продукції в Україні не передбачено.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4 Договору поставки № 1/07-14 від 01 липня 2014 року між TOB ТАРСАН ЛТД та ПП Фірма Простір покупець може за власною ініціативою і за свій рахунок перевірити якість продукції, що поставляється. З урахуванням зазначеного якість вугільної продукції ПП Фірма Простір перевіряла самостійно. Так був отриманий Сертифікат якості № 9П від 24 вересня 2014 року.

Відповідач також в акті перевірки ознаками нереальності господарських операцій зазначає: відсутність кваліфікованого персоналу; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутність основних фондів.

Разом з тим, на думку суду, господарська діяльність по оптовій торгівлі не потребує значної кількості персоналу. Керівних посад цілком достатньо для здійснення діяльності, а функції щодо бухгалтерського обліку, транспортування, зберігання підприємство має можливість здійснювати за допомогою підрядних організацій.

Слід зазначити, що позивач закуповував у TOB "ТАРСАН ЛТД" товар (вугілля) для виконання своїх господарських зобов'язань перед КЗ Запорізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №7 І-ІІ ступенів Запорізької обласної ради згідно Договору № 80 від 13 серпня 2013 року та Комунальним підприємством Тепломережа згідно Договору № 10/09-тп від 10 вересня 2014 року. Тобто, товар, отриманий позивачем від спірного контрагента використовувався ним у власній господарській діяльності. Наведене підтверджується належними первинними документами, зокрема: договорами, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Товар, отриманий позивачем зберігався на складах, що перебували в оренді або власності позивача на момент розвантаження отриманого Товару. На підтвердження цього будуть надані копії відповідних документів.

Також колегія суддів також звертаю увагу на те, що по взаємовідносинах позивача з Комунальним підприємством Тепломережа відповідачем проводилась перевірка, про що свідчить відповідний лист про надання документів. Жодних порушень відповідачем виявлено не було.

Господарські операції між позивачем та TOB КОНСТРУКТИВ КОМПАНі підтверджуються Договором № 10/12-15 від 10 грудня 2015 року, специфікацією до нього, відповідними видатковими та податковими накладними.

TOB КОНСТРУКТИВ КОМПАНІ постачав цемент та гранульований шлак для діяльності виробництва ПП ФІРМА ПРОСТІР , яке на той час працювало. Позивач надав всі необхідні документи щодо діяльності виробничих потужностей, Технічні умови на виробництво залізобетонних виробів.

Позивач на той час здійснював виробництво, виплачував заробітну плату працівникам, здійснював поставку готової продукції та оплачував податки.

Так, цемент та гранульований шлак, який був поставлений TOB КОНСТРУКТИВ КОМПАНІ , використовувався для виробництва затяжки шахтної залізобетонної. Вказана продукція була поставлена ПАТ Орендне підприємство Шахта Жданівська відповідно до Додаткової угоди від 30 грудня 2015 року до Договору №2006/2014 від 20 червня 2014 року. Продукція поставлялась відповідно до видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

По взаємовідносинах позивача з ПАТ Орендне підприємство Шахта Жданівська відповідачем також проводилась перевірка, про що свідчить відповідний лист про надання документів. Жодних порушень відповідачем так само виявлено не було.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Простір" - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "Простір" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07 червня 2016 року № 0000362204 та №0000352204.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма "Простір" за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області понесені ним судові витрати за сплату судового збору у розмірі 9 572 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні) 16 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.