Ухвала

від 17.05.2017 по справі 805/1215/16-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року м. Київ К/800/33978/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника відповідача Мухи С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2016

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016

у справі № 805/1215/16-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН (далі - позивач, ТОВ ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН )

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН звернулось у травні 2016 року до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2016 року № 0000551402 та № 0000541402.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2016 замінено неналежного відповідача Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на належного відповідача - Маріупольську ОДПІ відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Базиспак за лютий 2015 року, ТОВ Трейд-Стил за лютий, березень 2015 року, ТОВ Донбаспромсервіс-97 за березень, травень 2015 року, ТОВ Аргос-Гарант за березень, квітень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям за березень 2015 року з попереднім придбанням товарів від контрагентів-постачальників та податку на прибуток підприємства з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої було складено акт від 12.04.2016 № 587/05-81-14-02/30340619.

За результатами перевірки відповідачем встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 2 912 556,00 грн.; пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 № 336/22868, частини 2 статті 3, частини 1 статті 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996 (далі - Закон № 996-ХІV), в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в розмірі 1 177 139,00 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 0000551402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 368 834,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 2 912 556,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями на суму 1 456 278,00 грн. та № 0000541402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 177 139,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями на суму 1 177 139,00 грн.

Підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ Трейд-Стил , ТОВ Агрос-Гарант стали, зокрема, податкова інформація ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.07.2015 № 10832/7/05-61-22-01, податкові інформації Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 28.09.2015 № 96/05-81-22-05/39158510 та від 06.10.2015 № 126/22-02/25121615. Висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує на аналізі даних податкової звітності ТОВ Агрос-Гарант , а також відсутністю ТОВ Трейд-Стил за юридичною адресою.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ТОВ Трейд-Стил за договором поставки № П-01/04/13-145 від 01.04.2013 та з ТОВ Аргос-Гарант за договором поставки № 10/2015 від 23.03.2015.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем як клієнтом та ТОВ Одеон як перевізником 02.01.2015 укладено договір перевозки № 2, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується від імені та за кошти клієнта здійснювати комплекс робіт з організації перевозок вантажів автомобілями в місцевих та/або між місцевих сполучень, а також послуги навантажувача, з використанням для цього свого автотранспорту та техніки або фрахтуючи автотранспорт та техніку третіх осіб, а клієнт оплачує ці послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Також, 01.03.2015 між ОСОБА_6 як орендодавцем та ТОВ Аргос-Гарант як орендарем був укладений договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування площадки з бетонним покриттям. Об'єкт, що орендується розташований за адресою АДРЕСА_1. Мета оренди - провадження господарської діяльності з оптово-роздрібної торгівлі товарами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню вищезазначених договорів підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями договорів, специфікацій, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень, рахунків-фактур, актів звірки взаєморозрахунків станом за період липень 2015 року грудень 2015 року, журналу реєстрації довіреностей позивача за 2015 рік, витягу з ЄДРПОУ, журналу обліку вантажів, актів надання послуг, актів виконання послуг, акту приймання-передачі, карток складського обліку матеріалів, накопичувальних відомостей обліку готової продукції, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітів про виробництво продукції, акту перерахунку товарно-матеріальних цінностей у приміщенні, інвентарних описів.

При дослідженні вищезазначених первинних документів судами встановлено, що вони свідчать про подальшу реалізацію товарів контрагентам-покупцям за березень 2015 року з попереднім придбанням товарів від контрагентів-постачальників та податку на прибуток підприємства з 01.01.2015 по 31.12.2015.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, судами встановлено, що долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм ПК України.

Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 ПК України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій, оскільки судами встановлено, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПК України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. ПК України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). З наданого до суду відповідачем витягу з АІС Податковий блок , вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, а отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Оскільки в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій зі спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі № 805/1215/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько