Постанова

від 16.05.2017 по справі 905/1604/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 905/1604/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної

виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року

у справі № 905/1604/15

господарського суду Донецької області

за скаргою Селянського(фермерського) господарства "Артеміда"

на дії державної виконавчої служби

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ"

до Селянського(фермерського) господарства "Артеміда"

про стягнення

за участю представників

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Артеміда" звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюка М.Ю. на підставі ст. 121 2 ГПК України в якій скаржник просив визнати недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51315853 від 10 червня 2016 року.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем передчасно винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2016 року, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року була отримана боржником 09 червня 2016 року, відповідно останній був обмежений 1 днем на добровільне виконання рішення. Оскільки 10 червня 2016 року є останнім днем строку для самостійного виконання рішення, державний виконавець не мав підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 червня 2016 року, а був зобов'язаний винести таку постанову на наступний день після закінчення відповідних строків, тобто в перший робочий день 13 червня 2016 року. Крім того, 08 червня 2016 року господарським судом винесено ухвалу про відстрочення виконання рішення, відповідно виконавче провадження підлягає зупиненню, а виконавчі дії не провадяться.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 грудня 2016 року (суддя Уханьова О.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року (судді Агапов О.Л., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.), скаргу Селянського (фермерського) господарства "Артеміда" на дії державної виконавчої служби задоволено в повному обсязі. Визнано недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51315853 від 10 червня 2016 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюком М.Ю.

Не погодившись із зазначеними ухвалою та постановою Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 06 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволення скарги Селянського(фермерського) господарства "Артеміда" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги ПАТ "Комерційний банк Український фінансовий світ" до СФГ "Артеміда" про стягнення 3757450,08 грн. задоволені в повному обсязі; стягнуто з СФГ "Артеміда" на користь ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" 2 720 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 1 037 450,08 грн. заборгованість зі сплати відсотків; стягнуто з СФГ "Артеміда" на користь Державного бюджету України 73 080,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу СФГ "Артеміда" залишено без задоволення, а рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 липня 2016 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 квітня 2016 року у справі № 905/1604/15 залишено без змін.

02 червня 2016 року ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" звернулось з заявою №486 від 17.05.2016р. про відкриття виконавчого провадження .

Постановою від 03 червня 2016 року державний виконавець відкрив виконавче провадження з виконання наказу №905/1604/15 від 03 листопада 2015 року та надав боржнику строк добровільно виконати рішення до 10 червня 2016 року.

03 червня 2016 року держаним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

08 червня 2016 року держаним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника в межах суми 3575450,08грн.

Ухвалою від 08 червня 2016 року відстрочено виконання рішення суду строком до 30 листопада 2016 року.

10 червня 2016 року держаним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 357 545,01грн.

Відповідач у своїй скарзі послався на те, що державним виконавцем передчасно винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10 червня 2016 року, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року була отримана боржником 09 червня 2016 року, відповідно останній був обмежений 1 днем на добровільне виконання рішення. Оскільки 10 червня 2016 року є останнім днем строку для самостійного виконання рішення, державний виконавець не мав підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 10 червня 2016 року, а був зобов'язаний винести таку постанову на наступний день після закінчення відповідних строків, тобто в перший робочий день 13 червня 2016 року. Крім того, 08 червня 2016 року господарським судом винесено ухвалу про відстрочення виконання рішення, відповідно виконавче провадження підлягає зупиненню, а виконавчі дії не провадяться.

За приписами ч.1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції на момент звернення скаржника до суду), скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

24 червня 2016 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження скаржнику стало відомо про існування постанови про стягнення виконавчого збору, в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця, останній звернувся до господарського суду із скаргою.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент звернення скаржника із заявою про відкриття виконавчого провадження; далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Закону, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семі днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст. 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 35 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст. 13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Господарський процесуальний кодекс України містить розділ щодо виконання рішення, ухвали, постанови, тому до стадії виконання судового рішення господарським судом застосовується цей Кодекс.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року невірно було визначено семиденний строк для самостійного виконання рішення, оскільки за приписами ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Таким чином, в даному випадку останнім днем строку для самостійного виконання рішення є 10 червня 2016 року.

Приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору державним виконавцем порушено права боржника на самостійне виконання рішення суду, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 03 червня 2016 року, була отримана боржником в передостанній день семиденного строку, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання боржником рішення суду, а саме - 09 червня 2016 року, що унеможливило вчинити боржником дії з виконання рішення суду у встановлені строки.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець під час вирішення питання щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору мав врахувати несвоєчасне отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та, навіть за відсутністю відповідної заяви останнього, відкласти виконавчі дії з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів, як це передбачено ст. 35 Закону.

Такої ж правової позиції дотримається Вищий господарський суд України в постанові від 01 червня 2016 року у справі №920/1603/14.

Необґрунтованими є посилання ДВС на те, що ухвала господарського суду про відстрочення виконання рішення від 08 червня 2016 року набрала чинності 13 червня 2016 року, а не в день її проголошення, оскільки відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 "Про судове рішення" ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії виконавчої служби з винесенню 10 червня 2016 року постанови про стягнення виконавчого збору є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2017 року у справі № 905/1604/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. В. Владимиренко

С. Р. Шевчук