Рішення

від 12.05.2017 по справі 906/1196/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" травня 2017 р. Справа № 906/1196/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 22.03.2017

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" (м. Київ)

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (м. Житомир)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" (м. Житомир)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 05/09/І02/07-КЛТ від 10.08.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 у розмірі 10775124,15 грн, з яких: 5439999,15 грн заборгованість за кредитом, 1373860,61 грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 3060487,84 грн прострочені відсотки, 772919,92 грн пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 81823,55 грн річні від суми основного боргу, 46033,09 грн річні від прострочених відсотків.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.2015 у справі № 906/1196/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 рішення місцевого господарського суду у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 у розмірі 8628343,62 грн, вирішено звернути на користь ПАТ "Дельта Банк" стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 05/09/102/07-КЛТ від 10.08.2007, а саме: цілісний майновий комплекс: адмінбудівля (А), загальною площею 363,70 кв.м, склад (Б), загальною площею 1379,40 кв.м, контора (В), загальною площею 256,70 кв.м, склад (Д), загальною площею 737,00 кв.м, склад (Е), загальною площею 1004,20 кв.м, склад (3), загальною площею 24,30 кв.м, прохідна (К), загальною площею 117,40 кв.м, піднавіс (Л), загальною площею 358,60 кв.м, склад (О), загальною площею 76,10 кв.м, піднавіс (Н), загальною площею 679,60 кв.м, склад (М), загальною площею 86,70 кв.м, зарядна-гараж (Ж), загальною площею 183,60 кв.м, склад (Г), загальною площею 1411,80 кв.м, склад (Р), загальною площею 532,00 кв.м, розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 20, що належить на праві власності ТОВ "Укргоспторг". Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну заставного майна на прилюдних торгах 5753870,00 грн (без ПДВ). У решті позову відмовлено.

Постановою від 04.05.2016 Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Укргоспторг". Рішення господарського суду Житомирської області від 28.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 906/1196/15 скасував. Справу передав на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 25.05.2016 господарським судом у складі судді Прядко О.В. розпочато новий розгляд справи.

Ухвалою суду від 02.08.2016 у справі № 906/1196/15 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Житомирському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 19.12.2016 провадження у справі було поновлено та погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 906/1196/15 у II кварталі 2017 року, розгляд клопотання судового експерта ОСОБА_3 Житомирського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів судом відкладено та призначено наступне судове засідання для розгляду клопотання на 11.01.2017 об 11:30. Провадження у справі №906/1196/15 зупинено до 11.01.2017.

Ухвалою від 11.01.2017 господарський суд провадження у справі поновив, відклав розгляд клопотання судового експерта ОСОБА_3 Житомирського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів на 09.03.2017 об 11:30, провадження у справі №906/1196/15 зупинив до 09.03.2017.

16.01.2017 до суду від Житомирського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 13.01.2017 вих. № 479/16-25/42-17 "Про закриття експертного провадження № 479/16-25", у зв'язку з тим, що станом на 13.01.2017 додаткові матеріали по справі не надані, сплата за проведення судової будівельно-технічної експертизи ПАТ "Дельта Банк" не здійснена.

У зв'язку з тим, що суддя Прядко О.В., яка розглядала дану справу, з 06.03.2017 знаходиться у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, 06.03.2017 повторним автоматичним розподілом справу № 906/1282/16 передано для розгляду судді Маріщенко Л.О.

Ухвалою суду від 09.03.2017 було справу №906/1196 прийнято до провадження судді Маріщенко Л.О.

Ухвалою від 27.04.2017 господарський суд, зокрема, запропонував відповідачеві оплатити витрати за проведення судової оціночно-будівельної експертизи спірного майна. У разі відсутності таких намірів надати обґрунтовані пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Подала розрахунок заборгованості станом на 12.04.2017 (а.с. 30 т.4), згідно якого вбачається, що відповідачем було проведено оплату в сумі 805 685,55 грн, які зараховані в рахунок погашення кредиту в сумі 276204,54 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 529481,01 грн. Щодо призначення судової експертизи для визначення вартості предмета іпотеки та оплати її позивачем, зазначила, що позивач вважає таке призначення недоцільним. Вказала, що позивачем до матеріалів справи був доданий звіт про оцінку вартості предмету іпотеки, який не визнаний судом нечинним та/або не законним, тому АТ "Дельта банк" просить задовольнити позовні вимоги з врахуванням даного звіту. Також, звернула увагу на те, що зацікавленою особою в проведенні судової експертизи є відповідач (від якого надійшло відповідне клопотання).

Відповідач вимоги ухвал господарського суду від 09.03.2017, від 06.04.2017, від 27.04.2017, які вручені відповідачу 16.03.2017, 11.04.2017, 04.05.2017 відповідно, не виконав (а.с. 6, 15, 27 т.4), представника в судові засідання не направив. Про причини неявки представника та/або причини не виконання вимог господарського суду відповідачем до матеріалів справи не подавалося.

Третя особа, також, не виконала вимоги ухвал господарського суду від 06.04.2017, від 27.04.2017, які вручені їй, відповідно, 11.04.2017, 04.05.2017 та про причини неявки представника суд не повідомила, хоча про час і місце судових засідань повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с. 4, 14, 28 т.4).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач тричі своїм правом на участь у засіданні суду (у вищезазначеному складі) та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, враховуючи що: явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась; неявка в засідання суду відповідача або його представника, а також, третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи; строк вирішення спору закінчується 21.05.2017, а для належного повідомлення сторін, з урахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу, вказаного строку не достатньо, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи, проаналізувавши та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (яке перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк"/банк) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" (позичальник/третя особа/боржник) укладено кредитний договір №05/09/07-КЛТ (далі - кредитний договір), згідно п.1.1 якого за цим договором встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 5440000,00грн., процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів (а.с.8-12 т.1).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо їх повернення та сплати процентів виникають з моменту укладання сторонами додаткових угод про надання кредитів, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом у межах загальної суми, встановленої пунктом 1.2, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, вказаного в пункті 3.4.5 цього договору, в подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 2.9 Кредитного договору визначено, що при погашенні заборгованості перед банком за кредитами, процентами за користування ними та комісіями, кошти позичальника спрямовуються у першу чергу для оплати простроченої заборгованості за нарахованими процентами, комісіями та кредитами, потім на погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами, комісіями та кредитами, потім на погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами та кредитами. В останню чергу сплачується пеня та штрафи, передбачені умовами цього договору. Погашення заборгованості здійснюється з врахуванням періоду виникнення такої заборгованості (першочергового погашається заборгованість, що виникла в попередньому періоді).

Пунктом 3.4.3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами до 25 числа кожного місяця.

Згідно п.3.4.5 кредитного договору, визначений обов'язок позичальника погасити повністю заборгованість по кредитам не пізніше 09.08.2012.

У відповідності до п.3.4.9 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у п.2.5 договору, сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісії, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

Кредитний договір від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

В подальшому, на виконання умов кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" укладались додаткові угоди №№1-12, в яких зазначалась сума кредиту, процентна ставка та строк повернення кредиту (траншу), а саме (а.с.13-26 т.1):

№1 від 14.08.2007 на суму 3499975,15 грн строком до 09.08.2012;

№2 від 14.08.2007 на суму 500000,00 грн до 13.08.2008;

№3 від 15.08.2007 на суму 160000,00 грн до 14.08.2008;

№4 від 16.08.2007 на суму 125000,00 грн до 15.08.2008;

№5 від 17.08.2007 на суму 22500,00 грн до 15.08.2008;

№6 від 20.08.2007 на суму 133500,00 грн до 19.08.2008;

№7 від 27.08.2007 на суму 652127,00 грн до 26.08.2008;

№8 від 29.08.2007 на суму 50000,00 грн до 28.08.2008;

№9 від 05.09.2007 на суму 94397,85 грн до 04.09.2008;

№10 від 04.09.2008 на суму 445000,00 грн до 03.09.2009;

№11 від 04.09.2008 на суму 790298,00 грн до 03.09.2009;

№12 від 04.09.2008 на суму 704726,00 грн до 03.09.2009.

Вказані вище додаткові угоди №№1-12 до кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Так, на виконання вказаних додаткових угод позичальнику перераховувались суми вказані в цих додаткових угодах, про що свідчать наявні у матеріалах справи меморіальні ордери (а.с.39-44 т.1).

Всього позичальнику видано 7 380 024,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором 10.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством з "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (іпотекодавець), який виступає майновим поручителем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз", укладено іпотечний договір №05/09/102/07-КЛТ (а.с.27-28 т.1) (ділі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №8467, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, цілісний майновий комплекс, який складається з:

- Адмінбудівля , літ. "А" загальною площею 363,7м.кв.;

- Склад літ. "Б" загальною площею 1379,4м.кв.;

- Контора , літ. "В" загальною площею 256,7м.кв;

- Склад літ. "Д" загальною площею 737,0м.кв.;

- Склад літ. "Е" загальною площею 1004,2м.кв.;

- Склад літ. "З" загальною площею 24,3м.кв.;

- Прохідна літ. "К" загальною площею 117,4м.кв;

- Піднавіс літ "Л" загальною площею 358,6м.кв.;

- Склад літ. "О" загальною площею 76,1м.кв.;

- Піднавіс літ "Н" загальною площею 679,6м.кв.;

- Склад літ "М" загальною площею 86,7м.кв.;

- Зарядна - гараж літ "Ж" загальною площею 183,6м.кв.;

- Склад літ. "Г" загальною площею 1411,8м.кв.;

- Склад літ. "Р" загальною площею 532,0м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Кооперативна, 20 та належить іпотекодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Житомирської міської ради 14.11.2000 на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради №675 від 09.11.2000, яке зареєстроване Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 16.11.2000 за реєстраційними №719 (а.с.29 т.1).

Відповідно до п.1.4 іпотечного договору, заставна вартість майна за згодою сторін складає 7 804 966,00 грн.

Згідно п.2.1 іпотечного договору, даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання боржником зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором.

Відповідно до п.4.1 іпотечного договору за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на Предмет іпотеки, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням предмету іпотеки, витратами на страхування предмету іпотеки, та інші витрати, обумовлені виконанням умов іпотечного договору.

Пунктом 4.2 іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору.

Відповідно до п. 4.3 іпотечного договору, при настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає майнового поручителя про задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:

- набуває право власності на предмет іпотеки;

- від свого імені продає предмет іпотеки третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;

- дає майновому поручителю згоду на реалізацію предмету іпотеки третім особам. визначеним банком або погоджених з ним, від свого (майнового поручителя) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержатель

Згідно п.4.4. у випадку, коли виконання п.4.3. даного договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Іпотечний договір від 10.08.2007 №05/09/102/07-КЛТ підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №2466 від 27.09.2013 сторону кредитного договору ПАТ "Кредитпромбанк" замінено на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (а.с.52-56 т.1).

Надалі, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" з претензією від 03.11.2014 №18.2-635, про що свідчать наявні у матеріалах справи фіскальний чек підприємства поштового зв'язку про направлення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист, в якій просило протягом 30 днів з моменту направлення цієї претензії погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 5794567,86 грн, а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть донараховані на день сплати заборгованості, відповідно до умов договору (а.с.47-50, 100-102 т.1).

Також, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" з вимогою від 22.07.2015 №18.2-384, про що свідчать наявні у матеріалах справи фіскальний чек підприємства поштового зв'язку про направлення поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист, в якій просило протягом 30 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, яка станом на 30.06.2015 становить 10775124,15 грн. Також повідомлено, що у разі незадоволення даної вимоги банк буде вимушений захистити свої майнові права шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (а.с.45-46, 51, 103-105 т.1).

Однак, зазначені вище претензія і вимога залишені без відповіді та задоволення. І такі у матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 у розмірі 10 775 124,15 грн, з яких 5 439 999,15 грн заборгованості за кредитом, 1 373 860,61 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3 060 487,84 грн прострочених відсотків, 772 919,92 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, 81 823,55 грн річних від суми основного боргу, 46 033,09 грн річних від прострочених відсотків (а.с. 2-6 т.1).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що ТОВ "Торговий дім "ПродСоюз" за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 отримало кредит, який своєчасно не повернуло, а на забезпечення зобов'язань позичальника укладено іпотечний договір №05/09/І02/07-КЛТ від 14.08.2007, за яким відповідач поручився за позичальника перед позивачем передавши в іпотеку своє майно.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, 10.08.2007 між ВАТ "Кредитпромбанк" (яке перейменоване на ПАТ "Кредитпромбанк") та ТОВ ТД "ПродСоюз" (позичальник/третя особа/боржник) укладено Кредитний договір №05/09/07-КЛТ, за умовами якого встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 5440000,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №2466 від 27.09.2013 сторону кредитного договору ПАТ "Кредитпромбанк" замінено на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

На виконання умов кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз" укладались додаткові угоди №№1-12, в яких зазначалась сума кредиту, процентна ставка та строк повернення кредиту (траншу), а саме: №1 від 14.08.2007 на суму 3499975,15 грн строком до 09.08.2012; №2 від 14.08.2007 на суму 500000,00 грн до 13.08.2008; №3 від 15.08.2007 на суму 160000,00 грн до 14.08.2008; №4 від 16.08.2007 на суму 125000,00 грн до 15.08.2008; №5 від 17.08.2007 на суму 22500,00 грн до 15.08.2008; №6 від 20.08.2007 на суму 133500,00 грн до 19.08.2008; №7 від 27.08.2007 на суму 652127,00 грн до 26.08.2008; №8 від 29.08.2007 на суму 50000,00 грн до 28.08.2008; №9 від 05.09.2007 на суму 94397,85 грн до 04.09.2008; №10 від 04.09.2008 на суму 445000,00 грн до 03.09.2009; №11 від 04.09.2008 на суму 790298,00 грн до 03.09.2009; №12 від 04.09.2008 на суму 704726,00 грн до 03.09.2009.

Пунктом 3.4.5 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ визначений обов'язок позичальника погасити повністю заборгованість по кредитам не пізніше 09.08.2012.

Також, на виконання вказаних додаткових угод позичальнику перераховувались суми вказані в цих додаткових угодах, про що свідчать наявні у матеріалах справи меморіальні ордери.

Всього позичальнику видано 7380024,00 грн.

Так, аналіз вказаних вище положень договору дає підстави для висновку, що сума кожного окремого траншу визначається у відповідній додатковій угоді. Так само у кожній окремій додатковій угоді визначається строк повернення відповідного траншу.

Отже, суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язань щодо повернення отриманих коштів на день звернення з позовом до суду настав.

Як зазначено Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" у позовній заяві та з матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу позичальника по зобов'язаннях за кредитним договором від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ на день її подачі становить 5439999,15 грн, на яку відповідно до умов кредитного договору нараховані проценти (відсотки) в розмірі 3060487,84 грн.

Однак, 28.04.2017 відповідачем було проведено оплату в сумі 805 685,55 грн, які зараховані в рахунок погашення кредиту в сумі 276204,54 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 529481,01 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження в справі в частині стягнення 805 685,55 грн за відсутністю предмету спору.

З врахуванням вказаної проплати, в матеріалах справи відсутні докази сплати за кредитним договором від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ основної заборгованості в сумі 5163794,61 грн так і нарахованих процентів в розмірі 2531006,83 грн.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Стаття 549 визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (зі змінами та доповненнями), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4.9 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ передбачена відповідальність позичальника за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення.

Як вказує позивач у позовній заяві, позичальник зобов'язаний сплатити за несвоєчасну сплату тіла кредиту пеню в розмірі 1373860,61 грн за період з 05.02.2015 по 30.06.2015 та за несвоєчасну сплату процентів пеню в розмірі 772919,92 грн за цей же період згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.7 т.1).

В силу ст.232 ч.6 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.2 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ встановлено, що після закінчення строку повернення траншів проценти не нараховуються.

Оскільки строк виконання останнього (за хронологією) зобов'язання позичальника є 09.08.2012, то нарахування пені (як на борг так і на проценти) може бути за період не пізніший ніж 09.02.2013, то суд приходить до висновку про безпідставність вимоги позивача щодо нарахованої суми пені за вказаний ним період, а тому остання задоволенню не підлягає.

Також, позивачем нараховано річні за несвоєчасне повернення тіла кредиту в розмірі 81823,55 грн за період з 05.02.2015 по 30.06.2015 та за несвоєчасну сплату процентів річні в розмірі 46033,09 грн за цей же період згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.7 т.1).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок річних, господарський суд прийшов до висновку про його задоволення в заявленій сумі.

При цьому, докази на підтвердження визнання недійсним вказаного кредитного договору в певній його частині або в цілому у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано.

На підставі викладеного, позивач довів обґрунтованість своїх вимог щодо його права на стягнення з позичальника основного боргу, процентів та річних.

Також, як вже було зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" укладено іпотечний договір №05/09/102/07-КЛТ від 10.08.2007, за умовами якого, в забезпечення виконання зобов'язань передбачених кредитним договором відповідач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - цілісний майновий комплекс за адресою: м.Житомир, вул. Кооперативна, буд.20.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Часинами 1, 2 ст.7 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частина 1 ст.12 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.590 ЦК України, ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, за рішенням суду.

Згідно ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку; вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Отже, враховуючи те, що позичальник не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, процентів та сплати річних, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника по тілу кредиту, відсоткам та 3-х процентам річних.

Також, докази на підтвердження визнання недійсним вказаного іпотечного договору в певній його частині або в цілому у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано.

Щодо клопотання відповідача щодо спливу строку позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з пунктом 5 вказаної статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12 (3-59гс14) викладено правовий висновок про те, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК).

Частиною 8 ст.261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Відповідно до ст.257 ЦК позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Наслідки спливу позовної давності встановлені статтею 267 Цивільного кодексу України відповідно до якої, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При визначенні початку перебігу позовної давності господарський суд першої інстанції виходить з наступного.

Загальна сума кредиту, яку отримав позичальник становить 7380024,00 грн. Оскільки ціна позову в частині основного боргу становить 5439999,15грн, то позичальником сплачено 1940024,85грн.

Пунктом 2.9 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ визначено, що погашення заборгованості здійснюється з урахуванням періоду виникнення такої заборгованості (першочергово погашається заборгованість, що виникла в попередньому періоді).

Додатковою угодою №1 визначено, що сума кредиту, отримана за цією угодою (3499975,15 грн) повертається згідно графіку визначеного в пункті 3.4.5 кредитного договору.

Пунктом 3.4.5 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ визначено, що суму кредиту в розмірі 3499975,20 грн позичальник повертає рівними частинами починаючи з вересня 2009 року по серпень 2012 року. Кредитні кошти, отримані за додатковими угодами №№2-9 в загальній сумі 1940024,85 грн за умовами цих угод підлягали поверненню в серпні-вересні 2008 року.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що основний борг, який позивач заявив до стягнення, складається з коштів, отриманих позичальником за додатковими угодами №№1,10,11,12.

Пунктом 3.4.3 кредитного договору від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами до 25 числа кожного місяця.

В зв'язку з тим, що позичальник порушив терміни сплати нарахованих відсотків банк звернувся до позичальника з листом від 28.01.2009, в якому вимагав повернути всю заборгованість за кредитним договором від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ до 02.03.2009 (а.с.137 т.1), та до іпотекодавця з листом від 26.06.2009, в якому теж вимагав повернути всю заборгованість за кредитним договором від 10.08.2007 №05/09/07-КЛТ (ас.135-136 т.1).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Частинами 1 та 2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що проценти за кредитним договором є частиною зобов'язання за кредитним договором, тому несплата чергового платежу по процентам є підставою для застосування ч.2 ст.1050 ЦК України.

Загальні принципи зобов'язального права спрямовані на те, що зміна умов договору/зобов'язань в односторонньому порядку не допускається за винятків, які визначені законом або умовами договором (ст.525 ч.1, ст. 651 ч.1 ЦК України). У випадку, що розглядається, право кредитора на односторонню зміну умов договору в частині строку повернення кредиту передбачено законом, чим і скористався позивач по відношенню до позичальника.

Таким чином, строк повернення позичальником кредиту та процентів за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 настав 02.03.2009.

Водночас, якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Отже, з цього часу виникло право на позов до позичальника, а також право на позов до іпотекодавця/відповідача про звернення стягнення на іпотечне майно, з цього часу почався перебіг строку позовної давності.

Стаття 264 ЦК України містить певні підстави для переривання перебігу позовної давності, зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. 3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності, вказані у статті 264 Цивільного кодексу України, застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснив, що правила переривання перебігу позовної давності (ст.264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (п. 4.4).

З матеріалів справи вбачається, що кредитор ВАТ "Кредитпромбанк" (яке перейменоване на ПАТ "Кредитпромбанк") за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 звернувся 06.07.2009 до господарського суду Житомирської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника - ТОВ Торговий дім "ПродСоюз" у справі про банкрутство №4/40-Б (а.с.146-151 т.1).

Тобто, перебіг позовної давності перервався 06.07.2009 із зверненням із заявою про визнання кредиторських вимог до позичальника.

Аналогічну позицію висловив Верховний суд України у постанові по справі №6-214цс14, де суд провів аналогію позовної заяви із заявою про видачу судового наказу, яку останній визнав підставою для переривання строку позовної давності, оскільки судовий наказ є особливою формою судового рішення.

Ухвала суду про визнання кредиторських вимог, є також особливою формою судового рішення, яке закріплює наявність або відсутність у кредитора вимоги до юридичної особи.

15.06.2015 господарським судом Житомирської області винесено ухвалу у справі №4/40-Б про визнання кредиторських вимог АТ "Дельта Банк" до позичальника, в тому числі за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007.

Відповідно до положень викладених у пп. 4.4.2 та п.п. 4.4.3 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду Україна №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовна давність переривається в момент пред'явлення позовної (або іншої прирівняної до неї) заяви, зупиняє свій перебіг на час розгляду зазначеної заяви судом, та починає свій відлік спочатку після винесення рішення.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду кредиторів про визнання грошових вимог до боржника) не встановлено, отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

Таким чином, враховуючи те, що строк повернення позичальником кредиту та процентів за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 настав 02.03.2009 і з цієї дати слід обраховувати позовну давність, а кредитор 06.07.2009 звернувся до господарського суду Житомирської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ПродСоюз", господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку перебіг позовної давності в межах її строку, в силу приписів ст.264 ЦК України, перервався, у з винесенням господарським судом Житомирської області ухвали від 15.06.2015 у справі №4/40-Б перебіг такого строку почався заново.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, господарський суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом 27.07.2015 позивач строку позовної давності не пропустив.

У відповідності до ч.1,2 п.4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання; невиконання зазначеної передумови відповідно до ч.2 ст.35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до п.4.1 іпотечного договору від 10.08.2007 №05/09/102/07-КЛТ, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витратами пов'язаними з утриманням та збереженням предмету іпотеки, витратами на страхування предмету іпотеки, та інші витрати, обумовлені виконанням умов іпотечного договору.

Пунктом 4.2 іпотечного договору від 10.08.2007 №05/09/102/07-КЛТ визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Підставою припинення іпотеки є фактичне виконання основного зобов'язання.

Доказів виконання зобов'язання за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 суду не надано.

Також, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують припинення іпотеки, в спосіб, визначений ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Отже, в даному випадку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але лише в межах вартості предмета іпотеки.

Вказане узгоджується з позицією висвітленою у п.4.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", зокрема, з огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно зі ст.39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації.

Частиною 2 ст.43 Закону України "Про іпотеку" визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно п.1.4 іпотечного договору від 10.08.2007 №05/09/102/07-КЛТ, заставна вартість майна за згодою сторін складає 7804966,00 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку суб'єкта оціночної діяльності (ТОВ "Екпертна компанія "Професіонал") від 19.10.2015 вартість об'єкта дослідження, зокрема, майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул.Кооперативна, 20 та складається з адмінбудівлі, літ. "А" загальною площею 363,7м.кв.; складу літ. "Б" загальною площею 1379,4м.кв.; контори, літ. "В" загальною площею 256,7м.кв; складу літ. "Д" загальною площею 737,0м.кв.; складу літ. "Е" загальною площею 1004,2м.кв.; складу літ. "З" загальною площею 24,3м.кв.; прохідної літ. "К" загальною площею 117,4м.кв; піднавісу літ "Л" загальною площею 358,6м.кв.; складу літ. "О" загальною площею 76,1м.кв.; піднавісу літ "Н" загальною площею 679,6м.кв.; складу літ "М" загальною площею 86,7м.кв.; зарядна - гаражу літ "Ж" загальною площею 183,6м.кв.; складу літ. "Г" загальною площею 1411,8м.кв.; склад літ. "Р" загальною площею 532,0м.кв., складає 5753870,00 грн без ПДВ (а.с.1-45 т.3).

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.08.2007 №05/09/102/07-КЛТ, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №8467, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/09/07-КЛТ від 10.08.2007 підлягають частковому задоволенню.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають частковому задоволенню та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/09/07- КЛТ від 10.08.2007 у розмірі 7822658,07 грн, звернути на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №05/09/102/07-КЛТ від 10.08.2007, а саме: цілісний майновий комплекс: адмінбудівля (А), загальною площею 363,70кв.м., склад (Б), загальною площею 1379,40кв.м., контора (В), загальною площею 256,70кв.м., склад (Д), загальною площею 737,00кв.м., склад (Е), загальною площею 1004,20кв.м., склад (3), загальною площею 24,30кв.м., прохідна (К), загальною площею 117,40кв.м., піднавіс (Л), загальною площею 358,60кв.м., склад (О), загальною площею 76,10кв.м., піднавіс (Н), загальною площею 679,60кв.м., склад (М), загальною площею 86,70кв.м, зарядна- гараж (Ж), загальною площею 183,60кв.м., склад (Г), загальною площею 1411,80кв.м., склад (Р), загальною площею 532,00кв.м., розташовані за адресою: м. Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, що належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (10001, м. Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, ідентифікаційний код 01552724). Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Встановити початкову ціну заставного майна на прилюдних торгах 5 753 870,00 грн без ПДВ. В частині стягнення 276204,54 грн заборгованості по кредиту та 529481,01 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача з урахуванням положень ст. 49 ГПК України та п. 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013.

Керуючись ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/09/07- КЛТ від 10.08.2007 у розмірі 7822658,07 грн, звернути на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №05/09/102/07-КЛТ від 10.08.2007р., а саме: цілісний майновий комплекс: адмінбудівля (А), загальною площею 363,70кв.м., склад (Б), загальною площею 1379,40кв.м., контора (В), загальною площею 256,70кв.м., склад (Д), загальною площею 737,00кв.м., склад (Е), загальною площею 1004,20кв.м., склад (3), загальною площею 24,30кв.м., прохідна (К), загальною площею 117,40кв.м., піднавіс (Л), загальною площею 358,60кв.м., склад (О), загальною площею 76,10кв.м., піднавіс (Н), загальною площею 679,60кв.м., склад (М), загальною площею 86,70кв.м, зарядна- гараж (Ж), загальною площею 183,60кв.м., склад (Г), загальною площею 1411,80кв.м., склад (Р), загальною площею 532,00кв.м., розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, що належить на праві власності ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, ідентифікаційний код 01552724).

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Встановити початкову ціну заставного майна на прилюдних торгах 5753870,00 грн без ПДВ.

3. В частині стягнення 276204,54 грн заборгованості по кредиту та 529481,01 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, ідентифікаційний код 01552724) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 73080,00 грн грн (сімдесят три тисячі вісімдесят грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).

6. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Укргоспторг" (10001, м. Житомир, вул.Кооперативна, буд.20, ідентифікаційний код 01552724) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (01133, м. Київ, вул.Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 80388,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.05.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - відповідачу, третій особі (рек. з повід.)