Рішення

від 11.05.2017 по справі 910/4807/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017Справа №910/4807/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/4807/17

за позовом приватного підприємства "БТБ Сорго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: Шурпо Л.Є., довіреність б/н від 07.03.2017р.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось приватного підприємства "БТБ Сорго" (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" (надалі - відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння квартири №4 загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана (Шевченківський район), будинок 14.

Позов мотивований тим, що спірна квартира протиправно вибула з власності позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017р. порушено провадження у справі № 910/4807/17 та призначено її розгляд на 13.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017р. розгляд справи відкладено на 11.05.2017р.

Присутній у судовому засіданні 11.05.2017р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 27.03.2017р. та про відкладення розгляду справи від 13.04.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав, належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до поданих позивачем документів, суд встановив, що ПП БТБ СОРГО володіє на праві власності квартирою № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район) (підстава: договір купівлі-продажу квартири від 31.01.2013р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 172, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 228611, згідно якого право власності за ПП БТБ СОРГО зареєстроване 31.01.2013р., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4511280000).

29 лютого 2016 року після перевірки інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що вказана вище спірна квартира належить іншій особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО , яке набуло право власності на неї відповідно до свідоцтва №2919, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

В подальшому позивачем було виявлено, що вказане переоформлення відбулося на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14 листопада 2013 року.

Відповідно, право власності за TOB КАЛИТВА-АГРО на квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 було зареєстровано за наступними рішеннями та свідоцтвами: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27531560 від 25.12.2015р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем; підстава виникнення права власності: свідоцтво № 2919, видане 25.12.2015р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовича.

Крім того, судом встановлено, що 30.03.2016 р. між TOB КАЛИТВА-АГРО та ТОВ Інвестиційні ініціативи укладено договір купівлі-продажу квартири № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем Малим О.С. винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ Інвестиційні ініціативи .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016р., визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності на квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м., житловою площею 138,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район) за ТОВ КАЛИТВА-АГРО .

Позивач стверджує, що TOB КАЛИТВА-АГРО неправомірно зареєструвало право власності на квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район), та здійснило відчуження вказаного нерухомого майна відповідачу, внаслідок чого право власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ Інвестиційні ініціативи . За таких обставин, позивач вважає, що саме він є законним власником майна, яке вибуло з володіння поза його волею, у зв'язку із чим просить суд витребувати спірне нерухоме майно у відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України, п.2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016р. має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, повторного доведення не потребують.

В зазначеній постанові зокрема встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем неправомірно зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема, квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 за Товариством з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО , тобто останнє не набуло право власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку.

Разом з тим, 30.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО продало квартиру № 4 за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район) відповідачу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Враховуючи наведене, посвідчений, 30.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. договір купівлі-продажу квартири, за яким Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО продало квартиру № 4 за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 відповідачу, у розумінні ст. 228 ЦК України є таким, що порушує публічний порядок, оскільки цей правочин за свідомою волею Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО призвів до незаконного заволодіння власністю позивача з боку іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, посвідчений 30.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. договір купівлі-продажу квартири, за яким товариство з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО продало квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи", є недійсним в силу закону (ст. 228 ЦК України), тобто нікчемним, і подальше визнання його недійсним не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю).

Враховуючи, що квартира № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14, не перебувала у володінні товариства з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО , та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., перейшла у володіння та власність відповідача, суд дійшов висновку, що право власності позивача на спірну квартиру є порушеним та підлягає захисту через право віндикації з вимогою до відповідача в порядку ст.388 ЦК України.

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Оскільки, добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння (постанова Верховного Суду України від 11.12.2012р. у справі №3-65гс12).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - позивача, не з його волі, встановлено факт відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО права власності на квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 , що свідчить про відсутність підстав у товариства з обмеженою відповідальністю КАЛИТВА-АГРО здійснювати відчуження вказаного нерухомого майна товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" за договором купівлі-продажу від 30.03.2016р.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу від 30.03.2016р. та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника (позивача) в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що квартира № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район), вибула з власності позивача поза його волею, і набута у власність товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" за договором купівлі-продажу від особи, яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на користь приватного підприємства "БТБ Сорго".

Враховуючи усе вищенаведене суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про витребування належної йому на праві власності квартири в порядку ст. 388 ЦК України від добросовісного набувача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи (03061, м. Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 5, офіс 191; код ЄДРПОУ 40212874) на користь приватного підприємства БТБ СОРГО (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Громова, будинок 146; код ЄДРПОУ 32415125) квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район). Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційні Ініціативи (03061, м. Київ, вулиця Миколи Шепелєва, будинок 5, офіс 191; код ЄДРПОУ 40212874) на користь приватного підприємства БТБ СОРГО (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Громова, будинок 146; код ЄДРПОУ 32415125) 8 439 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.05.2017р.

Суддя А.І. Привалов