Постанова

від 12.10.2017 по справі 910/4807/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа№ 910/4807/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Шурпо Л.Є.- представник;

Від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017

у справі № 910/4807/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного підприємства "БТБ Сорго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БТБ Сорго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що спірна квартира протиправно вибула з власності позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 позовні вимоги задоволено повністю.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на користь приватного підприємства "БТБ Сорго" квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район).

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на користь приватного підприємства "БТБ Сорго" 8 439 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що право власності позивачем було набуто 31.01.2013, хоча станом на 25.11.2014 спірне майно ще належало попередньому власнику ТОВ "Геомедсервіс", крім того, до спірних правовідносин було застосовано ч. 1 ст. 388 ЦК України, яка не могла бути застосована до спірних правовідносин через імперативну заборону, яка міститься у ч. 2 цієї ж статті 388 ЦК України.

Одночасно Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" у справі № 910/4807/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Іоннікової І.А. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляціну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.08.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 № 09-53/3189/17, у зв'язку із перебування судді Іоннікової І.А., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4807/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" у справі №910/4807/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" прийнято до провадження новою колегією суддів.

В судове засідання, призначене на 15.08.2017, повноважні представники представника відповідача не з'явилися.

Як визначено частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів, залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача, необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважних представників відповідача, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, нова колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 по справі № 910/4807/17 відкладено на 12.10.2017.

01.08.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, крім того 04.09.2017 позивачем було подано письмові пояснення по справі, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

10.10.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до заміни сторони у справі, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача просить зупинити провадження у справі № 910/4807/17 до заміни сторони у справі, оскільки 28.08.2017 загальними зборами учасників ТОВ "Інвестиційні Ініціативи" прийнято рішення про припинення товариства шляхом його приєднання до ПП "Латікс".

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти клопотання про зупинення провадження у справі та просила суд відмовити в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі, оскільки за відомостями ЄДР відповідач є у стані припинення, голова комісії з припинення (ліквідатор) Тазієв Роман Маратович - керівник відповідача, строк для вимог кредиторів 10.12.2017.

Згідно ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно п. 7 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Відповідно до п.4 ст 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Отже, відповідач буде таким, що припинився, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи та одночасної реєстрації правонаступництва юридичної особи, до якої має намір приєднатися відповідач.

В судовому засіданні, призначеному на 12.10.2017, представник позивача надала пояснення по суті спору, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 без змін.

Крім того, у судовому засіданні 12.10.2017 представником позивача було подано супровідний лист із копіями рішень та постанов по аналогічним справам, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 12.10.2017, повноважні представники відповідача, не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "БТБ Сорго" володіє на праві власності квартирою № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 (Шевченківський район) (підстава: договір купівлі-продажу квартири від 31.01.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. за реєстраційним № 172, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 228611, згідно якого право власності за ПП "БТБ Сорго" зареєстроване 31.01.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4511280000).

29.02.2016 після перевірки інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що вказана вище спірна квартира належить іншій особі, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО", яке набуло право власності на неї відповідно до свідоцтва №2919, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А.

В подальшому позивачем було виявлено, що вказане переоформлення відбулося на підставі акту державного виконавця про проведені прилюдні торги, затвердженого Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14 листопада 2013 року.

Відповідно, право власності за TOB "КАЛИТВА-АГРО" на квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 було зареєстровано за наступними рішеннями та свідоцтвами: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27531560 від 25.12.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем; підстава виникнення права власності: свідоцтво № 2919, видане 25.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовича.

30.03.2016 між TOB "КАЛИТВА-АГРО" та ТОВ "Інвестиційні ініціативи" укладено договір купівлі-продажу квартири № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та ОСОБА_6 винесені рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ "Інвестиційні ініціативи".

29.09.2016 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 27531560 від 25.12.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем про державну реєстрацію права власності на квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м., житловою площею 138,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район) за ТОВ "КАЛИТВА-АГРО".

Позивач стверджує, що TOB "КАЛИТВА-АГРО" неправомірно зареєструвало право власності на квартиру № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 (Шевченківський район), та здійснило відчуження вказаного нерухомого майна відповідачу, внаслідок чого право власності на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Інвестиційні Ініціативи". За таких обставин, позивач вважає, що саме він є законним власником майна, яке вибуло з володіння поза його волею, у зв'язку із чим просить суд витребувати спірне нерухоме майно у відповідача.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).

Відповідно до статті 41 Конституції України, пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно із частинами 1-4 статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у пункті 2.6 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі №910/11595/13.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/3944/16 від 29.09.2016 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти, повторного доведення не потребують.

В зазначеній постанові зокрема встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем неправомірно зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема, квартиру в„– 4 , за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 за Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО", тобто останнє не набуло право власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, 30.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено договір купівлі-продажу квартири, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" продало квартиру № 4 за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 (Шевченківський район) ТОВ "Інвестиційні Ініціативи".

Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, посвідчений, 30.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири, за яким Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" продало квартиру № 4 за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 відповідачу, у розумінні ст. 228 ЦК України є таким, що порушує публічний порядок, оскільки цей правочин за свідомою волею Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" призвів до незаконного заволодіння власністю позивача з боку іншої особи.

Згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, посвідчений 30.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" продало квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок № 14 товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи", є недійсним в силу закону (ст. 228 ЦК України), тобто нікчемним, і подальше визнання його недійсним не вимагається.

Частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків (крім тих, що пов'язані з його недійсністю).

Беручи до уваги, що квартира № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14, не перебувала у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО", та на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, перейшла у володіння та власність відповідача, таким чином, право власності позивача на спірну квартиру є порушеним та підлягає захисту через право віндикації з вимогою до відповідача в порядку статті 388 ЦК України, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Виходячи із правової позиції Верховного Суду України яка викладена в постанові від 11.12.2012 у справі №3-65гс12, добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - позивача, не з його волі, встановлено факт відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" права власності на квартиру № 4, за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14, що свідчить про відсутність підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛИТВА-АГРО" здійснювати відчуження вказаного нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" за договором купівлі-продажу від 30.03.2016.

У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу від 30.03.2016 та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника (позивача) в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що квартира № 4, загальною площею 194,3 кв.м, житловою площею 138,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 14 (Шевченківський район), вибула з власності позивача поза його волею, і набута у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" за договором купівлі-продажу від особи, яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" на користь Приватного підприємства "БТБ Сорго".

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні Ініціативи" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 у справі № 910/4807/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4807/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська