Рішення

від 16.05.2017 по справі 913/265/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 травня 2017 року Справа № 913/265/17

Провадження №18/913/265/17

За позовом концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії , м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Незалежна телерадіокомпанія ІРТА , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 195207,79 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 26.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 за дов від 31.03.2017.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 99132,32 грн. по оплаті вартості телекомунікаційних послуг, наданих відповідачу в період: січень - грудень 2014 року, за договором про надання телекомунікаційних послуг від 25.12.2009 № 28-12/09, пені в сумі 5502,91 грн., втрат від інфляції в сумі 82711,81 грн. та трьох процентів річних в сумі 7860,75 грн за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 31.03.2017 № 49 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість; відповідач зазначив, що позивачем протягом березня - грудня 2014 року не надавалися телекомунікаційні послуги за договором від 25.12.2009 № 28-12/09; акти виконаних робіт та рахунки не надсилались.

Відповідач зазначив, що 30.05.2014 його офіс у Луганську (квартал Єрьоменко, 7) був захоплений незаконними збройними формуваннями, в зв'язку з чим, були втрачені договори, печатки фінансово-бухгалтерська документація тощо; відповідач не міг вести своє телевізійне та радіомовлення.

У відзиві відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві вказав, що згідно договору про надання телекомунікаційних послуг від 25.12.2009 № 28-12/09, укладеному між сторонами за позовом, позивач в період: січень - грудень 2014 р. надав відповідачу телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування обладнання відповідача (радіомовний передавач, тюнер, антена) на загальну суму 99132,32 грн.

Відповідно до пунктів 4.2., 4.3., 4.4. оплата за надані послуги здійснюється замовником (відповідачем) щомісяця, на підставі акту виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач зазначив, що він щомісячно надавав відповідачу (замовнику) для розгляду та оплати акти виконаних робіт (надання послуг) в період з 01 січня по 31 грудня 2014 р.; акти за січень, лютий та березень 2014 р. були відповідачем підписані та повернуті у встановлений строк.

Проте, відповідач у порушення договору вартість послуг позивачу не сплатив.

У підтвердження факту надання вказаних послуг та їх вартості позивач додав до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня по 01 квітня 2017 р. (за січень, лютий та березень 2014 р.), підписаний з боку відповідача головним бухгалтером Єгоровою та скріплений печаткою відповідача (за актом борг відповідача складає 33704,99 грн.).

Клопотанням від 13.05.2017 № 170 позивач подав суду документи: особові картки своїх працівників, копії журналів роботи передавачів, скріншоти відправлення листів на електронну адресу відповідача, рахунків та актів та інш., які на його думку підтверджують надання вказаних послуг та їх вартості.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 99132,32 грн. по оплаті вартості телекомунікаційних послуг, наданих відповідачу в період: січень - грудень 2014 року, за договором про надання телекомунікаційних послуг від 25.12.2009 № 28-12/09, пені в сумі 5502,91 грн., втрат від інфляції в сумі 82711,81 грн. та трьох процентів річних в сумі 7860,75 грн за прострочення платежів.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 31.03.2017 № 49 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість; відповідач зазначив, що позивачем протягом березня - грудня 2014 року не надавалися телекомунікаційні послуги за договором від 25.12.2009 № 28-12/09; акти виконаних робіт та рахунки не надсилались.

Відповідач зазначив, що 30.05.2014 його офіс у Луганську (квартал Єрьоменко, 7) був захоплений незаконними збройними формуваннями, в зв'язку з чим, були втрачені договори, печатки фінансово-бухгалтерська документація тощо; відповідач не міг вести своє телевізійне та радіомовлення.

У відзиві відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг від 25.12.2009 № 28-12/09, укладеному між сторонами за позовом, оплата за отримані послуги здійснюється замовником (відповідачем) щомісяця, на підставі акту виконаних робіт ; акт наданих послуг у двох примірниках підписується обома сторонами та є підставою для розрахунків за місяць (пункти 4.2., 4.4. договору).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, належним доказом надання відповідачу телекомунікаційних послуг та їх вартості є Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Подані позивачем суду у якості доказів надання відповідачу телекомунікаційних послуг (за період: січень - грудень 2014 р.) акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня по 01 квітня 2014 р., особові картки своїх працівників, копії журналів роботи передавачів, скріншоти відправлення листів на електронну адресу відповідача, рахунків, актів та інш., не є належними доказами надання послуг в розумінні пунктів 4.2. та 4.3. вищевказаного договору.

Аналогічної позиції притримується і Вищій господарський суд України при розгляді подібних спорів (копія постанови ВГСУ від 03.11.2016 по справі № 913/188/16 між тими ж сторонами, залучена до матеріалів справи ).

За клопотанням позивача від 05.04.2017 суд ухвалами від 05.04.2017 та від 24.04.2017 зобов'язував Офіс великих платників податків ДФС подати електронні податкові накладні позивача (за переліком), які на думку позивача могли підтверджувати факт надання телекомунікаційних послуг відповідачу (позивач зазначив, що ці накладні у нього відсутні).

Листом без дати та номеру, який 15.05.2017 надійшов на адресу електронної пошти суду, Офіс великих платників податків ДФС повідомив суд, що він не може надати копії вказаних податкових накладних.

Крім того, 30.05.2014 офіс відповідача у м. Луганську (квартал Єрьоменко, 7) був захоплений незаконними збройними формуваннями, що підтверджується листом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22.03.2016 № 666/111/21/04-2016, листом заступника начальника слідчого управління ГУНП в Луганській області від 18.02.2016 № 1136/111/18-2016 та довідкою Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області від 12.08.2014 № 54/3.

З 30.05.2014 по 30.03.2016 відповідач не міг вести своє телевізійне та радіомовлення і не знаходився на території м. Луганська (тоді як надання відповідачем телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування обладнання, було необхідне саме для цих цілей ), що встановлено постановою Вищого господарського суду України по справі № 913/188/16 між тими ж сторонами (за подібними спірними правовідносинами), що в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати (витрати на судовий збір) покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

16 травня 2017 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19 травня 2017 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко