Постанова

від 10.07.2017 по справі 913/265/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 справа № 913/265/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; ОСОБА_4 - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія, м. Лисичанськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 16.05.2017 (підписано 19.05.2017) у справі№ 913/265/17 (суддя Корнієнко В.В.) за позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія, м. Лисичанськ, Луганська область доТовариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телерадіокомпанія "Ірта", м. Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення 195 207,79 грн В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року до господарського суду звернувся Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія, м. Лисичанськ, Луганська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна телерадіокомпанія "Ірта", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (Відповідач) про стягнення з відповідача боргу в сумі 99 132,32 грн. по оплаті вартості телекомунікаційних послуг, наданих відповідачу в період січня - грудня 2014 року за договором про надання телекомунікаційних послуг від 25.12.2009 № 28-12/09, пені в сумі 5 502,91 грн., втрат від інфляції в сумі 82 711,81 грн. та 3% річних в сумі 7 860,75 грн. за прострочення платежів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16.05.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що факт надання позивачем та отримання відповідачем телекомунікаційних послуг підтверджується журналом роботи ТВ передавачів, яким було зафіксовано, що в період з лютого по червень 2014 року обладнання відповідача працювало щоденно. Також посилається на скріншоти відправлення листів на електронну адресу відповідача рахунків, актів та інш., які на його думку підтверджують надання вказаних послуг та їх вартості.

В судовому засіданні 29.06.2017 оголошувалась перерва до 10.07.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач, будучи повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив, через що судова колегія вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2009 № 28-12/09 між сторонами був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 28-12/09 (далі - Договір).

Додатковою угодою № 5 від 31.12.2013 сторони продовжили дію Договору по 31.12.2014 включно.

Відповідно до п. 1.1 Договору, його предметом є надання позивачем телекомунікаційних послуг з надання відповідачу телекомунікаційних послуг відповідачу з технічного обслуговування обладнання, зазначеного у додатку № 1 до Договору, встановленого на об'єктах відповідача за адресою: м. Луганськ, Кам'янобрідський район, район електропідстанції "Кіровська".

Порядок підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг встановлено розділом 4 Договору "Умови і порядок розрахунків".

Пунктами 4.2-4.4 Договору визначено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісяця на підставі рахунку та акту виконаних робіт.

Підведення підсумків роботи та фактично відпрацьованого часу здійснюється не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Акт наданих послуг у двох примірниках підписується обома сторонами та є підставою для розрахунків за місяць.

Сума оплати за надані позивачем послуги перераховується на поточних рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 5.1 Договору, договірна ціна послуг визначається Протоколом узгодження договірної ціни телекомунікаційних послуг згідно Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Додатком № 2 до Договору "Протокол узгодження договірної ціни телекомунікаційних послуг на 2014 рік", з урахуванням відповідних змін, сторони визначили вартість відповідних послуг за один календарний місяць, виходячи з визначеної в цьому додатку договірної ціни за фактично відпрацьований час ТЗМ.

Вимагаючи стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги за період січень - грудень 2014 року в сумі 99 132,32 грн. позивач посилається на фактичне надання послуг відповідачу в спірний період на підставі Договору, акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2014 - 01.04.2014 на суму 33 704,99 грн., листа від 15.10.2014 № 510 про оплату послуг за період липень - вересень 2014 року, претензій від 28.04.2014 № 353 на суму 34 104,25 грн. та від 20.10.2015 № 408 на суму 99 132,32 грн.

Позивач зазначив, що він щомісячно надавав відповідачу (замовнику) для розгляду та оплати акти виконаних робіт (надання послуг) в період з 01 січня по 31 грудня 2014 р.; акти за січень, лютий та березень 2014 р. були відповідачем підписані та повернуті у встановлений строк.

За прострочення відповідачем оплати за спірні послуги, позивачем також нарахована пеня в сумі 5 502,91 грн., інфляційні в сумі 82 711,81 грн. та 3% річних в сумі 7 860,75 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що вимоги позивача є безпідставними та недоведеними з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження споживання відповідачем спірних послуг протягом березня - грудня 2014 року в розумінні п.п. 4.2, 4.3 Договору, в тому числі на те, що акти виконаних робіт та рахунки позивачем не надсилались.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача спірної заборгованості останній посилається на журнал роботи ТВ передавачів, яким було зафіксовано, що в період з лютого по червень 2014 року обладнання відповідача працювало щоденно. Також посилається на скріншоти відправлення листів на електронну адресу відповідача рахунків, актів та інш., які на його думку підтверджують надання вказаних послуг та їх вартості.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції, за наступних підстав.

Виходячи зі змісту п.п. 4.2, 4.4 Договору, оплата за отримані послуги здійснюється замовником (відповідачем) щомісяця, на підставі акту виконаних робіт; акт наданих послуг у двох примірниках підписується обома сторонами та є підставою для розрахунків за місяць.

Таким чином, належним доказом надання відповідачу телекомунікаційних послуг та їх вартості є Акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.

До позовної заяви таких доказів позивачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду Луганської області від 05.04.2017, 19.04.2017 позивача було зобов'язано надати докази виконання умов Договору, а саме: акти прийняття наданих послуг, рахунки на оплату цих послуг, а також докази направлення цих актів та рахунків відповідачу (а.с. 102-103, 123-124, т. 1).

Будь-яких доказів або письмових пояснень з цього приводу позивачем надано не було.

Враховуючи не надання суду належним чином оформлених та підписаних актів прийняття наданих послуг або інших первинних документів, в яких було б зазначено, зокрема, обсяг (фактично відпрацьований час технічних засобів мовлення) наданих послуг, період, місце їх надання та вартість, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачені умовами Договору підстави для оплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування та з технічного обслуговування останньому відсутні.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги твердження позивача з приводу того, що акти надання послуг та розрахунки на оплату були отримані відповідачем, оскільки позивачем належними доказами не було доведено факту вручення/передачі відповідачу актів надання послуг оригінали спірних актів чи їх належним чином завірені копії також не надавались позивачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Отже висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним.

Встановлено, що 30.05.2014 офіс відповідача у м. Луганську (квартал Єрьоменко, 7) був захоплений незаконними збройними формуваннями, що підтверджується листом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22.03.2016 № 666/111/21/04-2016, листом заступника начальника слідчого управління ГУНП в Луганській області від 18.02.2016 № 1136/111/18-2016 та довідкою Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області від 12.08.2014 № 54/3.

Крім того в період з 30.05.2014 по 30.03.2016 відповідач не міг вести своє телевізійне та радіомовлення та не знаходився на території м. Луганська у зв'язку з бойовими діями за місцезнаходженням обладнання, а отже й не міг отримувати послуги, оскільки обладнання вибуло з його володіння, що також встановлено судовим рішенням у справі № 913/188/16 між тими ж сторонами (за подібними спірними правовідносинами) та в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України ці обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки належних доказів надання послуг відповідачу згідно п. 4.3 Договору, що є підставою до розрахунків згідно п. 4.2 Договору, позивачем не надано, право останнього є непорушеним, підстав до задоволення позовних вимог немає.

Також з огляду на недоведеність позивачем виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг, судова колегія також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 5 502,91 грн., інфляційних в сумі 82 711,81 грн. та 3% річних в сумі 7 860,75 грн.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Позивачем до апеляційної скарги надано звіт представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Луганській області за 2014 рік у якості доказу надання послуг, проте зазначений звіт не є належним доказом обсягу та вартості спірних послуг, оскільки не відповідає вимогам вищенаведених п.п. 4.2-4.4 Договору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2017 року у справі № 913/265/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Луганська філія, м. Лисичанськ, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 16.05.2017 року у справі № 913/265/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3