Рішення

від 15.05.2017 по справі 922/538/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р.Справа № 922/538/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних відносин ХМР, м. Харків до Приватного підприємства "Терем", м. Харків про внесення змін до договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третьої особи - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (Позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Терем" (Відповідач) про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2004 року № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач за договором, не відповідає положенням пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 01.01.2013 року» та від 25.09.2013 року № 1269/13 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» .

Для приведення розміру орендної плати у відповідність із вимогами законодавства до договору оренди, укладеного з відповідачем, слід внести відповідні зміни стосовно розміру орендної плати та вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проте відповідач ухиляється від укладення такої угоди.

Справа неодноразово розглядалась судами всіх інстанцій.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2014 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року, в задоволенні позову відмовлено ( т.1 а.с.38-44).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року вищезазначені судові акти скасовано, а справу № 922/538/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року відмовлено в задоволені позовних вимог ( т.1 а.с.75-81). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року залишено без змін ( т.т.1 а.с. 103-112) . Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/538/14 залишено без змін ( т. 2 а.с.102-105).

Постановою Верховного суду України від 02.03.2016 р. по справі №922/538/14 скасовано наступні постанови: Вищого господарського суду України від 17.12.2014 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року, справу №922/538/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області ( т. 2 а.с.222-225).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2016 р. (суддя Аріт К.В.) справу №922/538/14 було призначено до розгляду. Ухвалою від 08.06.2016 р. було задоволено клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, призначено судову земельно-технічну експертизу розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 160 від 24.09.2013 року ( т. 3 а.с.99-105).

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 08.06.2016 року у справі №922/538/14 в частині зупинення провадження у справі та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 року скасовано. Справу направлено до господарського суду Харківської області для розгляду по суті спору ( т. 4 а.с.40-44).

У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Аріт К. В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2017 р. справу було розподілено на ОСОБА_3 ( т. 4 а.с.52).

Ухвалою від 01.03.2017 р. справу було призначено до подальшого розгляду в загальному порядку по суті спору ( т. 4 а.с.54-55).

Розгляд справи відкладався з метою забезпечення сторонам можливості для збирання та подання до суду усіх необхідних доказів для повного та всебічного розгляду справи.

11травня .2016 року Позивач подав уточнену позовну заяву у зв'язку з допущеною технічною помилкою позовній заяві, яку суд розцінив як заяву про зміну предмету позову.

10 квітня 2017 р. через канцелярію господарського суду від представника Харківської міської ради надійшла заява (вх. №11780) про зміну предмета позову, в якій позивач просить суд внести зміни до договору оренди землі від 11.10.2005 р. №69166/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі з 01 січня 2014 року у редакції наведеній в заяві ( т. 4 а.с.86-94).

Дослідивши надану позивачем заяву про зміну предмета позову, суд дійшов висновку, що вказана заява за формою і змістом узгоджується із статтями 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, а тому, суд приймає її до розгляду. Розгляд справи відкладено на 24 квітня 2017 року.

24 квітня 2017 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

24 квітня 2017 року після розгляду справи в 17,30 хв. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява про виправлення технічної помилки (вх. №13756). Позивач заявляє про допущену технічну помилку допущену в заяві про зміну предмета позову при зазначенні номеру і дати договору №69166/05 від 11.10.2005 року та просить суд читати пункт другий прохальної частини заяви в наступній редакції: Прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 24 січня 2004 року за №6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі з 01 січня 2014 року у такій редакції: далі за текстом заяви. Надану заяву досліджено в судовому засіданні 03 травня 2017 року та долучено до матеріалів справи. Представник відповідача в судовому засіданні 03.05.2017 року проти позову заперечував з тих підстав, що договір №69166/05 між Позивачем і Відповідачем не укладався, а також з інших підстав, викладених у відзиві на заяву.

Також, представник відповідача, через канцелярію господарського суду 03.05.2017 р. за вх. № 14373, надав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку в порядку ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи з метою надання пояснень та ознайомлення із заявою про виправлення технічної помилки. Ухвалою від 03 травня 2017 року клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку задоволено, продовжено строк вирішення спору по справі поза межами двох місячного строку на 15 днів до 16.05.2017 р. включно. Розгляд справи відкладено на "15" травня 2017 р. о 09:15.

В судовому засіданні 15 травня 2017 року Позивач просив задовольнити заяву про виправлення помилки в заяві про зміну предмету позову, зазначив, що дана заява, незважаючи на те, що не передбачена ГПК України, має бути задоволена. Позовні вимоги просив розглядати відповідно до заяви про зміну предмету позову від 10.05.2017 року з урахуванням заяви про виправлення помилки. Первісну редакцію позову не підтримував і не просив задовольнити.

Відповідач проти розгляду заяви про виправлення помилки заперечував з тих підстав, що дана заява має бути розцінена як зава про зміну предмету позову. У зв'язку з тим, що дана заява була подана після початку розгляду по суті, має бути залишена без розгляду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.04.2017 року задоволенню не підлягають, оскільки Договір №69166/05 між Позивачем і Відповідачем не укладався.

Також зазначив, що Позивач обґрунтовує вимогу про внесення змін до договору з 1.01.2014 року ігноруванням відповідачем направлених листів - пропозицій 3.12.2013 року (лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13 про зміну договору оренди землі та лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3812/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору, листом-пропозиція від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13, що включає додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки та розрахунок орендної плати.

Однак, дані листи - пропозиції були направлені Харківською міською радою більш ніж три роки тому, а тому сплинув строк позовної давності , а також те, що вони не містять посилань на договір № 69166/05 від 11.10.2005 року. Листи-пропозиції щодо внесення змін до договору № 69166/05 від 11.10.2005 року позивачем не надсилалося ПП "Терем".

На підставі викладеного, Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю, оскільки не підтверджені належними доказами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

22 грудня 2003 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 р. № 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між Харківською міською радою (орендодавець) та ПП "Терем" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 24.01.2004 р. за № 6304/04.

Згідно п.1.1. договору оренди земельної ділянки в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,1280 га за адресою: м. Харків, вул. Квітки - Основ'яненка, 12. Пунктом 1.2. договору оренди земельної ділянки було передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком до 31.12.2028 р. для будівництва та експлуатації літнього майданчику кафе з павільйоном.

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 439,73 грн. до 31.12.2004 року; 3 218,13 грн. з 31.12.2004 року на зазначений у договорі рахунок відділу державного казначейства у м. Харкові не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.

Орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди (Пункт 2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. договору оренди земельної ділянки зміна умов договору оренди землі можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди, спір вирішується в судовому порядку.

В первісній позовній заяві Відповідач просив внести зміни до Договору № 6304/04 від 24.01.2004 року шляхом визнання укладеної додаткової угоди до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що однією з підстав для залишення Харківським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року без змін, було те, що вимога щодо внесення змін до розділу I Договору оренди, а саме доповнення п. 1.4. відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 160 від 24.09.2013 року становить 3236173 грн., не підтверджується іншими доказами по справі. Відповідно до витягу № 160 від 24.09.2013 року значиться зовсім інший розмір нормативної грошової оцінки, а зазначені у витязі коефіцієнти суперечать іншим доказам по справі.

Після скасування рішень судів Верховним судом України та направлення справи на новий розгляд, 11.05.2016 р. Позивач подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій просив суд внести зміни вже до договору оренди землі № 69166/05 від 11.10.2005 р. та визначив розмір нормативної грошової оцінки вже у відповідності до витягу № 160 від 24.09.2013 року.

10.04.2017 р. від Позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач в прохальній частині також просив внести зміни саме до договору оренди землі №69166/05 від 11.10.2005 р. ( т. 3 а.с.9-16).

В прохальній частині позову зазначається саме Договір № 69166/05 від 11.10.2005 р., однак даний Договір відсутній в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Позивач, як сторона на обґрунтування позовних вимог договір №69166/05 від 11.10.2005 р., не надав суду.

Під час судового розгляду встановлено, що Відповідач не є стороною Договору № 69166/05 від 11.10.2005 року.

Позовні вимоги щодо внесення змін до договору № 69166/05 від 11.10.2005 р. не підтверджуються наявними у справі доказами.

24.04.2017 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява про виправлення технічної помилки (вх. №13756).

З приводу цієї заяви суд зазначає наступне, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість подання стороною заяви про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених судом в рішеннях і ухвалах (ст. 89 ГПК), та наказі (ст. 117 ГПК України).

Визначення описок та помилок стосується виключно рішень суду, коли під час виготовлення рішення суду, суд припустився помилки або описки стосовно вимог, викладених в позовній заяві.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВГСУ Про судове рішення від 23.02.2012 р. № 6 встановлено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, які виникли при виготовленні тексту рішення суду.

Таким чином, суд позбавлений можливості самостійно за заявою позивача виправляти описки чи помилки в позовній заяві позивача, такий спосіб захисту не передбачений ст. 14, 15 ЦК України.

Помилки допущені позивачем, виправляються ним самостійно, шляхом подання заяви про збільшення, зменшення позовних вимог, зміну предмета або підстави позову.

Відповідно до 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

У зв'язку з тим, що заява про виправлення помилки змінює повний зміст матеріально правової вимоги (предмет позову), суд, розцінює її як заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Судом встановлено, що Позивачем не надано доказів надсилання копій заяви про виправлення помилки Відповідачу і третій особі.

Рішення судів по іншим справам та викладені у них висновки, на які посилається Позивач, відповідно до законодавства не є обов'язковими для застосування при вирішенні іншої справи, оскільки вони не мають преюдиційного характеру у відповідності до ст. 35 ГПК України.

Незважаючи на це, суд вирішив надати оцінку наданим Позивачем судовим рішенням. Щодо посилання на ухвалу по справі 922/2746/16 від 12.09.2016 року, суд зауважує, що дана заява була подана до початку розгляду справи по суті.

Постанова ВГСУ по справі 906/155/16 від 04.04.2017 року стосується виправлення технічної помилки в у пункті 6 резолютивної частини постанови Вищого господарського суду України ухвалою Вищого господарського суду України.

Таки чином, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог чи виправити їх.

За приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України від 25.04.2012р. №11-рп/2012 298 засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жук проти України" (Заява № 45783/05) від 21.10.2010р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

При поданні заяви про зміну предмету позову, зокрема, відповідно до ст. 54,57 ГПК України заявник (позивач) мав би надати до суду докази надсилання іншій стороні копії такої заяви і доказів на її обґрунтування.

Позивачем не додано доказів направленням копії вказаної заяви сторонами (відповідачу та третій особі) у справі.

Таким чином, дотримання заявником обов'язку щодо надсилання копії заяви всім сторонам у справі, які користуються правами сторін, є необхідним для забезпечення рівних можливостей використання процесуальних прав під час підготовки та розгляду справи: щодо подання клопотань, заяв чи заперечень, надання доказів, висловлювання своїх міркувань щодо судового розгляду.

Отже, не направлення заяви іншій стороні є порушенням процесуальної рівності сторін та обмежує права сторін бути обізнаними щодо змісту поданої заяви та своєчасно підготувати свої доводи та обґрунтування.

З урахуванням всього вищенаведеного, зважаючи на те, що дана заява подана Позивачем після початку розгляду справи по суті, суд залишає її без розгляду.

Виходячи із того, що Позивач не підтримав позов в первісній редакції, суд не може вийти за межі позовних вимог, і розглядає позовні вимоги відповідно до заяви про зміну предмету позову, поданої позивачем 10.04.2017р., однак дані позовні вимоги не підтверджуються доказами по справі, оскільки Договір № 69166/05 суду не надавався, між Позивачем і Відповідачем не укладався, в матеріалах справи відсутні докази направлення пропозицій Відповідачу щодо укладення Додаткової угоди до Договору № 69166/05.

Виходячи з вищенаведеного та і з того, що позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмету позову, поданої Позивачем 10.04.2017 року, не підтверджуються доказами по справі, в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 19.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3