Рішення

від 15.05.2017 по справі 922/1127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р.Справа № 922/1127/17 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків про стягнення 6925204,38 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1О довіреність б/н від 10.02.2016р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №41 від 24.11.2006р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", в якій позивач просить стягнути з відповідача за поставкою від 20.01.2014р. 2405719,14 грн., з яких: основна сума боргу - 966546,49 грн., пеня у розмірі 304740,05 грн., 3% річних у розмірі 100744,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 10333688,34 грн., за поставкою від 04.03.2014р. у розмірі 126858,51 грн., з яких: основна сума боргу у розмірі 473349,00 грн., пеня у розмірі 275961,52 грн., 3% річних у розмірі 42494,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 470053,25 грн., за поставкою від 24.04.2014р. у розмірі 2376486,69 грн., з яких: основна сума боргу у розмірі 875269,90 грн., пеня у розмірі 612880,14 грн., 3% річних у розмірі 74889,44 грн., пеня у розмірі 813447,21 грн., за поставкою від 18.06.2014р. у розмірі 881140,04 грн., з яких: основна сума боргу у розмірі 393953,48 грн., пеня у розмірі 124208,53 грн., 3% річних у розмірі 31926,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 331051,68 грн., вказані поставки здійснювались позивачем в межах дії договору поставки №14/01-2014, який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судовий збору розмірі 103878,07 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в позові повністю з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №15318 від 15.05.2017 р.). Наполягає на тому, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем спірного товару, зокрема довіреностей про отримання товарно-матеріальних цінностей, а також позивачем не надано доказів направлення та/або передачі позивачем відповідачу рахунків на оплату спірного товару.

Окрім того, представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів за вх. №15328, відповідно до якого просить витребувати у позивача: довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: №53 від 20.01.2014р., №274 від 04.03.2014р., №491 від 24.04.2014р., №768 від 18.06.2014р., товарно - транспортні накладні на перевезення товару зазначеного у видаткових накладних: №7 від 20.01.2014р., №32 від 04.03.2014р., №49 від 24.04.2014р., №66 від 18.06.2014р.

Окрім того, представник відповідача у вказаному клопотанні просить суд зобов'язати позивача надати до суду оригінали вказаних у клопотанні документів та документів долучених до матеріалів справи, для огляду в судовому засіданні.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Також, позивачем надані до суду довіреності на отримання товару повноважним представником відповідача, які долучені судом до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача та заслухавши присутніх представників сторін, суд приходить до висновку про залишення даного клопотання без задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1-2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд зазначає, що документи, які мають істотне значення для встановленні істини у справі, надані сторонами самостійно, позивачем не доведена необхідність витребування вказаних у клопотанні документів для правильного вирішення спору, тому потреба у їх витребуванні відсутня.

Крім того, суд зауважує, що згідно покладення судом за ініціативою однієї сторони на іншу сторону обов'язку надання доказів на підтвердження позиції першої є таким, що суперечить принципу змагальності -ст.ст. 4-3, 33 ГПК України.

Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

Крім того відповідачем надана до суду заява про застосування строку позовної давності до нарахування позивачем пені за вх.№15327, а саме оскільки позивач зазначає про поставку товару у 2014 році просив застосувати до пені позовну давність строком в один рік та відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі

Таким чином, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.01.2014р. між ТОВ "Сінбіас-Фарма" (постачальник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (замовник) було укладено договір поставки №14/01-2014, за яким постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті, кількості, за цінами та у строк, які зазначені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та специфікаціях постачальниках на кожну партію, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та у строки, визначені договором.

Згідно п.5.1. договору, оплата поставленого товару здійснюється наступним чином: 100% оплата протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару замовнику.

20.01.2014 року позивач поставив відповідачу ОСОБА_3 гідрохлорил (субстанція) на суму 2084040,00 грн. (видаткова накладна №7).

За вказаною поставкою відповідач здійснив сплату наступним чином: 20.05.2014р. на суму 317493,51 грн., 17.07.2014р. на суму 700000,00 грн., 09.07.2014р. на суму 100000,00 грн.

Також, позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними: №32 від 04.03.2014р. на суму 473 349,00 грн.; №49 від 24.04.2014р. на суму 875269,90 грн., №66 від 18.06.2014р. на суму 393953,48 грн. За зазначеними видатковими накладними оплату відповідач не здійснив, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 1742572,38 грн.

Відповідачем товар отриманий, про що свідчать підписи повноважних представників відповідача на видаткових накладних та специфікаціях, та довіреності на отримання товару від позивача, які надані позивачем, а також здійсненою відповідачем частковою оплатою товару по накладній №7 від 20.01.2014р., тобто не сплаченою сумою за вказаною видатковою накладною залишилась сума у розмірі 966546,49 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми закону та умови договору, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 2 709118,87 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 250054,79 грн., інфляційні у розмірі 2648240,48 грн. суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 1 317 790,24 грн., яка нарахована позивачем за період з 01.04.2016р. по 31.03.2017р.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування до позовної вимоги про стягнення з відповідача пені строку спеціальної позовної давності в один рік.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог, пов'язаних зі стягненням заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, застосовується загальна позовна давність.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно п. 10.2. договору поставки сторони погодили, що в разі несвоєчасної сплати поставленого товару, замовник сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки, але не більше вартості поставки.

За умовами п.5.1 договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів, тобто початок періоду нарахування пені починається з моменту виникнення прострочення у відповідача прострочки по ії оплаті, а саме по видатковій накладній №7 від 20.01.2014р. з 21.02.2014р.; по видатковій накладній №32 від 04.03.2014р. з 05.04.2014р., по видатковій накладній №49 від 24.04.2014р. з 25.05.2014р., по видатковій накладній №66 від 18.06.2014р. з 19.06.2014р. та оскільки поставка товару була здійснена позивачем у 2014 році, але розрахунок позивача був зроблений без врахування строків позовної давності, а саме не вірно визначений початок періоду нарахування та визначено один єдиний початок по всім видатковим накладним - з 01.04.2016р. по 31.03.2017р.

Оскільки поставка товару була здійснена позивачем у 2014 році, та нарахування пені можливе лише за рік, тобто його закінченням по кожній видатковій накладній буде закінчуватися: 21.02.2015р., 05.04.2015р., 25.05.2015р., 19.06.2014р., суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пені у розмірі 1 317 790,24 грн., що є підставою для відмови у задоволенні даної вимоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 257, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінбіас-Фарма» (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Георгіївска, буд 30а, ІПН 332000405613, в. №07174652, код ЄДРПОУ 33200048, р/р 260083182 в ПАТ «ПУМБ» , МФО 334851) суму основного боргу у розмірі 2 709 118,87 грн., 3% річних у розмірі 250054,79 грн., інфляційні у розмірі 2 648 240,48 грн. та судовий збір у розмірі 84111,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 317 790,24 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 18.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_4