Постанова

від 21.06.2017 по справі 922/1127/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2017 р. Справа № 922/1127/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10 лютого 2017 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1744 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року у справі №922/1127/17,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма", м. Маріуполь

до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року у справі №922/1127/17 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 01973452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас-Фарма" (87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Георгіївска, буд 30а, ІПН 332000405613, в. №07174652, код ЄДРПОУ 33200048, р/р 260083182 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) суму основного боргу у розмірі 2 709 118,87 грн, 3% річних у розмірі 250054,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 648 240,48 грн та судовий збір у розмірі 84111,23 грн; в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 317 790,24 грн - у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20 червня 2017 року повторним автоматичним розподілом справи №922/1127/17 у зв'язку з відрядженням судді Тихого П.В. було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.

20 червня 2017 року від Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" надійшло клопотання про долучення оригіналу платіжного доручення №2383 від 08 червня 2017 року до матеріалів справи (вх.№6625) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6626).

20 червня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6627).

20.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання письмових пояснень в обґрунтування своєї правової позиції (вх.№6628), яке долучено до матеріалів справи.

У судове засідання, яке відбулось 21 червня 2017 року, з'явився представник позивача.

На початку судового засідання колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання додаткових письмових пяснень, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та надано достатньо часу для надання можливості підготувати письмові пояснення в обґрунтування своїх правових позицій.

У зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегією суддів відмовлено у задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

14 січня 2014 року між ТОВ "Сінбіас-Фарма" (постачальник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (замовник) було укладено договір поставки №14/01-2014, за яким постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті, кількості, за цінами та у строк, які зазначені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та специфікаціях постачальниках на кожну партію, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та у строки, визначені договором.

Як зазначає позивач, ним на виконання договору було здійснено поставку товару 20 січня 2014 на суму 2084040,00 грн за видатковою накладною №7, 04 березня 2014 року на суму 473 349,00 грн за видатковою накладною №32, 24 квітня 2014 року на суму 875269,90 грн за видатковою накладною №49, 18 червня 2014 року на суму 393953,48 грн за видатковою накладною №66.

Стверджуючи про неповну оплату покупцем вартості отриманого товару позивач просить суд стягнути 2405 719,14 грн заборгованості, з яких: основна сума боргу - 966 546,49 грн, пеня у розмірі 304740,05 грн, 3% річних у розмірі 100744,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 10333688,34 грн., за поставкою від 04 березня 2014 року у розмірі 126858,51 грн, з яких: основна сума боргу у розмірі 473349,00 грн, пеня у розмірі 275961,52 грн, 3% річних у розмірі 42494,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 470053,25 грн, за поставкою від 24 квітня 2014 року у розмірі 2376486,69 грн, з яких: основна сума боргу у розмірі 875269,90 грн, пеня у розмірі 612880,14 грн, 3% річних у розмірі 74889,44 грн, пеня у розмірі 813447,21 грн, за поставкою від 18 червня 2014 року у розмірі 881140,04 грн, з яких: основна сума боргу у розмірі 393953,48 грн, пеня у розмірі 124208,53 грн, 3% річних у розмірі 31926,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 331051,68 грн.

Судом першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог було задоволено позов в частині стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляціних втрат. В частині стягнення пені було відмовлено, оскільки відповідачем було подана заява про застосування наслідків спливу позовної давності щодо даної вимоги, і остання заявлена за межами однорічного строку.

Не погоджуючись з вказаною позицією місцевого господарського суду відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає на відсутності доказів здійснення позивачем поставки товару за видатковою накладна №7 від 20 січня , за видатковою накладною №32 від 04 березня 2014 року на суму 473 349,00 грн, за видатковою накладною №49 від 24 квітня 2014 року на суму 875269,90 грн, за видатковою накладною №66 від 18 червня 2014 року на суму 393953,48 грн, оскільки за умовами договору поставка повинна була відбуватись на адресу покупця. У зв'язку з цим відповідач звертає увагу на відсутність в матеріалах справи товаро- транспортних накладних, які б свідчили б про здійснення доставки товару покупцеві. Поряд з цим неможливість безпосереднього отримання товару у продавця пояснюється стороною проведенням на території Донецької області антитерористичної операції. Вказаною обставиною також обґрунтовується позивачем неможливість проведення будь якої оплати з боку покупця.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 14 січня 2014 року між ТОВ "Сінбіас-Фарма" (постачальник) та ПАТ "Фармстандарт-Біолік" (замовник) було укладено договір поставки №14/01-2014, за яким постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті, кількості, за цінами та у строк, які зазначені у рахунках-фактурах, видаткових накладних та специфікаціях постачальниках на кожну партію, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та у строки, визначені договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно п.5.1. договору, оплата поставленого товару здійснюється наступним чином: 100% оплата протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару замовнику.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору було здійснено поставку товару 20 січня 2014 на суму 2 084 040,00 грн за видатковою накладною №7, 04 березня 2014 року на суму 473 349,00 грн за видатковою накладною №32, 24 квітня 2014 року на суму 875269,90 грн за видатковою накладною №49, 18 червня 2014 року на суму 393953,48 грн за видатковою накладною №66.

Згідно вказаних видаткових накладних зав.складом готової продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма" видала, а представник Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" за довіреністю отримав відповідний товар. Вказані накладні підписані сторонами, а також містять усі необхідні реквізити первинного документа: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа, дата і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було оплачено лише частину вартості отриманого товару: 20 травня 2014 року на суму 317493,51 грн, 17 липня 2014 року на суму 700000,00 грн, 09 липня 2014 року на суму 100000,00 грн.

Оскільки позивачем підтверджено факт поставки Публічному акціонерному товариству "Фармстандарт-Біолік" вищезазначеного товару у визначеній сумі, а відповідачем не доведено його оплату в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача основного боргу за договором в розмірі 2 709 118,87 грн.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення 3% річних у розмірі 250054,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 2648240,48 грн з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, встановила, що розрахунок є арифметично вірним, з правильним обрахуванням стороною періоду прострочення, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 250054,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 2648240,48 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Правомірним є також висновок суду першої інстанції в частині відмови у стягнення пені у розмірі 1 317 790,24 грн, яка нарахована позивачем за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року, враховуючи подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до даної вимоги.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог, пов'язаних зі стягненням заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, застосовується загальна позовна давність.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно п. 10.2. договору поставки сторони погодили, що в разі несвоєчасної сплати поставленого товару, замовник сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки, але не більше вартості поставки.

За умовами п.5.1 договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 30 календарних днів, тобто початок періоду нарахування пені починається з моменту виникнення прострочення у відповідача прострочки по ії оплаті, а саме по видатковій накладній №7 від 20 січня 2014 року з 21 лютого 2014 року; по видатковій накладній №32 від 04 березня 2014 року з 05 квітня 2014 року, по видатковій накладній №49 від 24 квітня 2014 року з 25 травня 2014 року, по видатковій накладній №66 від 18 червня 2014 року з 19 червня 2014 року.

З огляду на той факт, що поставка товару була здійснена позивачем у 2014 році, та нарахування пені можливе лише за рік, тобто його закінченням по кожній видатковій накладній буде закінчуватися: 21 лютого 2015 року, 05 квітня 2015 року, 25 травня 2015 року, 19 червня 2014 року, місцевий господарський суд правомірно визначив, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пені у розмірі 1 317 790,24 грн, що є підставою для відмови у задоволенні даної вимоги.

Доводи відповідача з приводу фактичного неотримання товару за видатковою накладною №7 від 20 січня 2014 року, за видатковою накладною №32 від 04 березня 2014 року, за видатковою накладною №49 від 24 квітня 2014 року, за видатковою накладною №66, оскільки за умовами договору поставка повинна була відбуватись на адресу покупця та відсутності в матеріалах справи товаро-транспортних накладних, які б свідчили б про здійснення доставки товару покупцеві, не підтверджені матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних: №7 від 20 січня 2014 року (Том 1, а.с.31), №32 від 04 березня 2014 року (Том 1, а.с.31), №49 від 24 квітня 2014 року (Том 1, а.с.33), №66 від 18 червня 2014 року (Том1, а.с.34), складених у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних пояснюється отриманням покупцем товару безпосередньо зі складу Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", про що свідчать надані Позивачем видаткові накладні: №7 від 20 січня 2014 року (Том 1, а.с.31), №32 від 04 березня 2014 року (Том 1, а.с.31), №49 від 24 квітня 2014 року (Том 1, а.с.33), №66 від 18 червня 2014 року (Том1, а.с.34) та довіреності на отримання продукції: №53 від 20 січня 2014 року (Том 1, а.с.75), №274 від 04 березня 2014 року (Том 1, а.с.76), №491 від 14 квітня 2014 року (Том 1, а.с.77), №768 від 18 червня 2014 року (Том 1, а.с.78).

При цьому обов'язок покупця з оплати вартості товару у відповідності до статті 692 ЦК України пов'язується не з місцем, а виключно з моментом отримання товару.

Судом приймається до уваги проведення відповідачем часткової оплати вартості товару, що також свідчить про визнання стороною факту отримання предмету поставки.

Доводи відповідача з приводу неможливості безпосереднього отримання товару у продавця у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції не виключають факт отримання, а відтак і необхідність проведення стороною оплати.

В той же час, наказ Президента України "Про рішення РНБО України" від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" віл 14 квітня 2015 року №405/2014",на який посилається відповідач, не містить інформації щодо блокування проїзду до Донецької області у вкачаний період, а лише вводить в дію рішення РНБО від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Обмеження та порядок перетинання зони дії антитерористичної операції було введено Тимчасовим порядком здійснення контролю за пересуванням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей з 21 січня 2015 року, затвердженого Наказом першого заступника керівника Анти терористичного центром при СБ України №27.

До цього часу законних обмежень у пересуванні до Донецької області не існувало.

Твердження відповідача про неможливість здійснення оплати у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції не виключають правомірність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості , інфляційних втрат та 3 % річних з наступних підстав.

По-перше, місцемзнаходженням юридичної особи відповідача є місто Харків, що свідчить про відсутність жодних перешкод у сторони щодо реалізації дій з оплати вартості отриманого товару.

При цьому стороною не надано жодних доказів на підтвердження спроби перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма", та неможливості такого переведення у зв'язку з місцемзанходженням позивача у період з 20 січня 2014 року по 18 липня 2014 року у м. Донецьк.

Матеріалами справи підтверджено, що 17 червня 2014 сторонами було підписано додаткову угоду №2 до Договору поставки №14/01-2014 від 14 січня 2014 року, відповідно до якої було внесено зміни у Розділ 13 Договору, а саме було змінено рахунок Позивача р/р 260050132338 в АТ "Сбербанк Росії." м.Києва. МФО320627. Таким чином, операції з переказу грошових коштів на вказаний рахунок не є такими, що здійснюються "у населених пунктах, які не контролюються українською владою".

По-друге, у відповідності до пункту 9.3 договору, за умови існування форс-мажорних обставин сторона зобов'язана сповістити іншу Сторону про початок і припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов'язані, за ним Договором, та в порядку пункту 9.4 договору надати сертифікат торгово-промислової палати України на підтвердження наявності та строку дії можливих форс-мажорних обставин.

Виходячи з наведеного, відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин на підтвердження відсутності вини особи у вчиненому простроченні виконання зобов'язання.

По-третє, починаючи з 01 вересня 2015 року відповідачем було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінбіас Фарма" з м. Донецьк на м. Маріуполь. Отже, з цього моменту у відповідача не існувало жодних перешкод для виконання своїх зобов'язань за договором з оплати поставленого товару.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 02 березня 2017 року у справі № 922/7/17 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 ГПК України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15 травня 2017 року у справі №922/1127/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23 червня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя О.В.Ільїн