Рішення

від 13.05.2017 по справі 908/494/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/33/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2017 справа № 908/494/17

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)

до відповідача державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15)

про стягнення 18000,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014 р., 3952,60 грн. пені

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 011.11-39 від 27.12.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, НОМЕР_1 виданий 14.03.2001 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.03.2017 р. звернулось публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» про стягнення 18000,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014 р., 3952,60 грн. пені.

Ухвалою суду від 14.03.2017 року порушено провадження у справі № 908/494/17, присвоєно справі номер провадження 18/33/17, судове засідання призначене на 05 квітня 2017 року; розгляд справи відкладався до 20.04.2017 р., 11.05.2017 р., оголошувалась перерва на 13.05.2017 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу; за наявними у справі документальними доказами; закінчений 13.05.2017 р., оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014 р. щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, внаслідок чого за період користування об'єктом оренди з липня 2015 р. по лютий 2017 р. (включно) виникла заборгованість у розмірі 18000,00 грн. Враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства, за порушення виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нарахована до стягнення пеня. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 284, 286 ГК України.

Відповідач 11.05.2017 р. подав до суду клопотання відповідно до ст. 27 ГПК України, в якому просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, яке судом відхилено у зв'язку з тим, що рішення з господарського спору не вплине на його права або обов'язки щодо однієї із сторін спору.

Відповідач 13.05.2017 р. подав до суду пояснення (вих. № ГП-2/34 від 04.05.2017 р.); зазначив, що позивачем розраховано пеню без врахування п. 9.5 договору оренди, у випадку порушення зобов'язання за договором сума пені не може перевищувати 1894,88 грн., а позивач просить стягнути з відповідача 3952,60 грн. Також відповідач зазначив щодо строку позовної давності: до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, згідно положень ст. 258 ЦК України, з акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами вбачається, що перебіг позовної давності почався з 30.01.2015 р. Отже, виходячи з того, що спірні правовідносини стосовно стягнення пені виникли 30.01.2015 р., то позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Відповідач також просив відстрочити термін погашення заборгованості по орендним платежам за договором оренди № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014 р. до приватизації ДП Завод алюмінієвої фольги , у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість на даний час.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (орендодавець, позивач у справі) та державне підприємство «Завод алюмінієвої фольги» (орендар, відповідач у справі) 28.11.2014 р. уклали договір оренди № ЗАлК-Д-2014-221 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування приміщення та офісне обладнання (далі - об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності і розташований за адресою: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15.

Згідно п. 1.2 договору перелік майна, що становить об'єкт оренди, його заставна вартість вказані у додатку № 1 до цього договору.

Об'єкт оренди надається орендарю під офісні приміщення (п. 2.1 договору).

Передача об'єкта оренди проводиться представниками сторін на підставі акту прийому-передачі (п. 3.1 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору; з моменту оформлення акту прийому-передачі, об'єкт оренди вважається переданим орендарю.

На виконання умов договору сторонами 01.12.2014 р. підписано ОСОБА_1 прийому-передачі № 001-12, згідно якого в оренду передано приміщення та офісне обладнання відповідно до переліку, заставна вартість майна складає 18948,75 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору термін оренди починається з моменту підписання акта прийому-передачі та діє до 30.11.2015 р. Термін оренди може бути змінений за згодою сторін.

Згідно п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2015 р.

Додатковою угодою № 2 від 27.11.2015 р. сторони змінили п. 4.1 договору та визначили термін оренди та термін дії договору до 31.05.2016 р.

Додатковою угодою № 3 від 30.05.2016 р. сторони визначили термін оренди та термін дії договору до 30.05.2017 р.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір орендної плати за використання орендарем об'єкта оренди складає за кожен місяць оренди 900,00 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що орендар відшкодовує вартість комунальних послуг у складі орендної плати.

Як зазначено у п. 5.3 договору орендар не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату послуг оренди згідно п. 5.1 шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності з дня передачі йому об'єкта оренди за актом прийому-передачі і до дня його повернення орендодавцю (включно).

Відповідач зобов'язання щодо внесення орендних платежів за користування об'єктом оренди належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 18000,00 грн. за період користування з липня 2015 р. по лютий 2017 р. (включно).

Відповідачу неодноразово позивачем направлялись претензії відносно сплати заборгованості з орендної плати від 26.01.2017 р. вих. № 011-0066 та від 07.02.2017 р. вих. № 011-0109.

У відповіді на претензію від 27.01.2017 р. вих. № ГП-2/9 відповідач підтвердив наявність заборгованості за послуги по оренді станом на 31.12.2016 р. у сумі 16200,00 грн., однак сплатити заборгованість не може, оскільки ДП Завод алюмінієвої фольги не має джерел доходу від господарської діяльності та перебуває на стадії приватизації згідно наказу РВ ФДМ України по Запорізькій області від 01.12.2015 р. № 842, відповідач зазначив що заборгованість по оренді буде погашена у повному обсязі після продажу цілісного майнового комплексу Завод алюмінієвої фольги , орієнтовно до кінця поточного року.

Внаслідок порушення орендарем зобов'язань за договором, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 18000,00 грн. підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав. Нараховану позивачем орендну плату відповідач за період користування об'єктом оренди з липня 2015 року по лютий 2017 року (включно) у розмірі 18000,00 грн. не сплатив.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 18000,00 грн. заборгованості з орендних платежів за період з липня 2015 року по лютий 2017 року (включно) задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення п. 9.2 договору, просив стягнути 3952,60 грн. пені за період прострочення з 11.08.2015 р. по 09.03.2017 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі порушення термінів перерахування орендодавцю платежів за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період стягнення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.5 договору сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором. Нарахування пені припиняється у день виконання зобов'язань у повному обсязі. Сторони домовилися, що сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в порушенні взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, не може перевищувати 10% від вартості об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 3952,60 грн. за період 11.08.2015 р. по 09.03.2017 р. є невірним з огляду на наступне.

Як встановлено, договір оренди № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014 р. містить умову про нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором до дня виконання зобов'язань у повному обсязі (п. 9.5). Узгодження сторонами відповідної умови розцінюється судом як встановлення договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З розрахунку заявленої до стягнення пені, здійсненого позивачем, вбачається, що пеню нараховано за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 11.08.2015 р. по 09.03.2017 р. (по дату звернення до суду) відповідно за кожний день прострочення.

В ході розгляду справи відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені на підставі пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України.

За визначенням, наведеним у статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України, до яких відносяться і правовідносини сторін за спірним договором.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

При цьому, як вбачається з роз'яснень, наведених у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Цей шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як свідчить штамп канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, ПАТ ЗАЛК звернулось до господарського суду Запорізької області 13.03.2017 р., а тому, враховуючи загальні правила обчислення строків та приписи пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період до 13.03.2016 р. сплив.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, суд, здійснивши перерахунок пені, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а також враховуючи неточності у визначенні кількості днів прострочення та облікової ставки НБУ на час прострочення, дійшов висновку, що сума пені за період з 13.03.2016 р. по 09.03.2017 р. складає 3757,30 грн.

Крім того, згідно п. 9.5 договору сторони домовилися, що сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в порушенні взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, не може перевищувати 10% від вартості об'єкта оренди.

Згідно акту прийому-передачі № 001-12 від 01.12.2014 р. заставна вартість майна складає 18948,75 грн.; 10% від цієї суми дорівнює 1894,88 грн. Отже, сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в разі порушення взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, у даному випадку, не може перевищувати 1894,88 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 1894,88 грн. за період з 13.03.2016 р. по 09.03.2017 р. грн. та відмовляє в іншій частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 2057,72 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи відповідача, які б спростовували позицію позивача повністю або частково, судом враховано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до приватизації ДП Завод алюмінієвої фольги , у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість по орендним платежам за договором оренди на даний час, суд відхилив, оскільки не визнав наведені відповідачем обставини виключними для застосування приписів пункту 6 статті 83 ГПК України при прийнятті рішення. Відхиляючи вказане клопотання, суд виходив з такого: за сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідні у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. До того ж термін відстрочки - до приватизації ДП Завод алюмінієвої фольги , не є конкретним та обґрунтованим певними обставинами. Беручи до уваги факти та доводи, викладені сторонами по справі, та враховуючи фінансові та інші інтереси обох сторін спору, ступінь вини відповідача у виникненні спору, знецінення національної валюти, економічну кризу в країні, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 33210902) на користь публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 00194122) 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості з орендної плати, 1894,88 грн. (одну тисячу вісімсот дев'яносто чотири грн. 88 коп.) пені, 1450,02 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят грн. 02 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 травня 2017 р.

Суддя В.В. Носівець