Постанова

від 21.06.2017 по справі 908/494/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.06.2017 справа №908/494/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився; Не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. (повний текст рішення підписано 19.05.2017р.) у справі№908/494/17 (суддя Носівець В.В.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат , м. Запоріжжя Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя

простягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18 000,00грн. та пені у розмірі 3 952,60грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. у справі № 908/494/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат , м. Запоріжжя до Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 21 952,60 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 18 000,00грн. та пені в розмірі 3952,60грн. - задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 18000,00грн. заборгованості з орендної плати, 1894,88грн. пені та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державним підприємством Завод алюмінієвої фольги , м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до приватизації та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначене клопотання задовольнити. Зокрема, скаржник зазначає про те, що діяльність підприємства є збитковою, підприємство не виробляє промислової продукції та не одержує доходу, а тому, на теперішній час не може в повному обсязі компенсувати витрати підприємства та належним чином забезпечувати виконання зобов'язань перед контрагентами.

Сторони наданим їм правом не скористались, у судове засідання не з'явились, поважних причин нез'явлення суду не повідомили. Про час та місце судового засідання були сповіщенні належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат , м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя про стягнення 18000,00грн. заборгованості з орендної плати та 3952,60грн. пені.

Позовні вимоги до Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014р.

Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином обов'язок щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим зобов'язання останнього з внесення орендної плати за період з липня 2015року по лютий 2017року (включно) на загальну суму 18 000,00грн. є невиконаними, що є порушенням умов договору. На підставі п.9.2. договору на суму заборгованості позивачем нараховано пеню.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором оренди №ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014р. Одночасно, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, заявленого в порядку п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення та невизначення відповідачем конкретного терміну відстрочки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. у справі №908/494/17 з огляду на наступне.

Так, 28.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (орендодавець) та Державним підприємством Завод алюмінієвої фольги (орендар) укладено договір оренди № ЗАлК-Д-2014-221 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування приміщення та офісне обладнання (далі - об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності і розташований за адресою: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15 (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2 Договору перелік майна, що становить об'єкт оренди, його заставна вартість вказані у додатку № 1 до цього договору. Об'єкт оренди надається орендарю під офісні приміщення (п. 2.1 Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що передача об'єкта оренди проводиться представниками сторін на підставі акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору визначено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору; з моменту оформлення акту прийому-передачі, об'єкт оренди вважається переданим орендарю.

На виконання умов договору сторонами 01.12.2014р. підписано Акт прийому-передачі № 001-12, згідно якого в оренду передано приміщення та офісне обладнання відповідно до переліку, заставна вартість майна складає 18948,75грн.

Згідно п. 4.1 Договору термін оренди починається з моменту підписання акта прийому-передачі та діє до 30.11.2015р. Термін оренди може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати за використання орендарем об'єкта оренди складає за кожен місяць оренди 900,00 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що орендар відшкодовує вартість комунальних послуг у складі орендної плати.

Як зазначено у п. 5.3 Договору, орендар не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним здійснює оплату послуг оренди згідно п. 5.1 шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності з дня передачі йому об'єкта оренди за актом прийому-передачі і до дня його повернення орендодавцю (включно).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.11.2015р. (п. 10.1 Договору).

Додатковою угодою № 2 від 27.11.2015р. сторони змінили п. 4.1 Договору та визначили термін оренди та термін дії договору до 31.05.2016р.

Додатковою угодою № 3 від 30.05.2016р. сторони визначили термін оренди та термін дії договору до 30.05.2017р.

Договір, Додаток та Додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Як стверджує позивач, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату не вносив, внаслідок чого за останнім склалась заборгованість з орендної плати за період з липня 2015р. по лютий 2017р. на загальну суму 18 000,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості: вих. № 011-0066 від 26.01.2017 р. та № 011-0109 від 07.02.2017 р. На вказаних претензіях наявні відмітки про їх отримання відповідачем.

Листом вих. № ГП-2/9 від 27.01.2017р. відповідач підтвердив наявність заборгованості за послуги по оренді станом на 31.12.2016 р. у розмірі 16200,00 грн., однак зазначив про неможливість оплати заборгованості з огляду на відсутність джерел доходу від господарської діяльності та перебування на стадії приватизації згідно наказу РВ ФДМ України по Запорізькій області від 01.12.2015 р. № 842. Також, відповідач зазначив, що заборгованість по оренді буде погашена у повному обсязі після продажу цілісного майнового комплексу «Завод алюмінієвої фольги» , орієнтовно до кінця поточного року.

Відповідно до ч.1. ст. 759 Цивільного кодексу України та ч.1. ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії ( ч.2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном встановлюється договором найму (ч.1. ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як зазначено вище, у п. 5.3. договору сторони передбачили оплату орендної плати не пізніше 10-го числа наступного за звітним.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, оскільки доказів оплати заборгованості з орендної плати за договором оренди у розмірі 18 000,00грн. відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з липня 2015р. по лютий 2017р. (включно) на загальну суму 18 000,00грн.

Одночасно, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 11.08.2015р. по 09.03.2017р. у розмірі 3952,60грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі порушення термінів перерахування орендодавцю платежів за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період стягнення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.5 договору сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором. Нарахування пені припиняється у день виконання зобов'язань у повному обсязі. Сторони домовилися, що сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в порушенні взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, не може перевищувати 10% від вартості об'єкта оренди.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що у договорі оренди № ЗАлК-Д-2014-221 від 28.11.2014р. сторонами узгоджений інший строк нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, а саме, нарахування пені за цим договором здійснюється до дня виконання зобов'язань у повному обсязі.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції за заявою відповідача до вимог про стягнення пені застосовано строк позовної давності за період з 11.08.2015р. по 12.03.2016р.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п.2 згаданої статті Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Також, пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10 визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Цей шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 13.03.2017 р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду Запорізької області, а тому, з урахуванням загального строку позовної давності, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з боржника пені за період з 11.08.2015р. по 12.03.2016р.

Перевіривши розрахунок стягуємої суми пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що її дійсний розмір за період з 13.03.2016р. по 09.03.2017р. складає 3757,30грн., враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, неточності у визначенні кількості днів та облікової ставки НБУ.

Крім того, як зазначено вище, згідно п. 9.5 Договору сторони домовилися, що сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в порушенні взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, не може перевищувати 10% від вартості об'єкта оренди.

Як вбачається з акту прийому-передачі №001-12 від 01.12.2014р. заставна вартість майна складає 18948,75 грн., 10% від цієї суми дорівнює 1894,88 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що сукупний розмір неустойки, що підлягає сплаті винною стороною в разі порушення взятих на себе зобов'язань у вигляді штрафів та пені, у даному випадку, не може перевищувати 1894,88 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованого висновку суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду до приватизації не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В свою чергу, відстрочка - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про надання відстрочки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано заяву про надання відстрочки виконання рішення у справі №908/494/17 до приватизації Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , яка обґрунтована неможливістю сплатити заборгованість з орендної плати на даний час, оскільки діяльність підприємства є збитковою і не може в повному обсязі компенсувати витрати підприємства та належним чином забезпечувати виконання перед контрагентами взятих на себе зобов'язань.

В свою чергу, згідно п. 9.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 Про судове рішення (зі змінами) господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано відстрочку або розстрочку виконання - конкретні терміни їх виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що визначення відповідачем терміну відстрочки - до приватизації Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги не є конкретним терміном виконання рішення суду.

Крім того, як зазначено вище, пунктом 5.4 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності з дня передачі йому об'єкта оренди за актом прийому-передачі і до дня його повернення орендодавцю (включно).

За таких обставин, підстави для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення - відсутні.

Додані до апеляційної скарги копії звітів про фінансові результати станом на 31.12.2016р., за 2016рік, за 1 квартал 2017року, станом на 31.03.2017року. колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України : відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наразі, відповідачем не зазначено об'єктивних причин неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

З огляду на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. у справі №908/494/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 06.06.2017р. Державному підприємству Завод алюмінієвої фольги відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, з урахуванням результату розгляду справи, колегія суддів, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне покласти судові витрати за подання апеляційної скарги на відповідача шляхом їх стягнення на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну Державного підприємства Завод алюмінієвої фольги , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. по справі №908/494/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2017р. по справі №908/494/17 - залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Завод алюмінієвої фольги» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 33210902) на користь на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Харкові, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) - 851011, рахунок отримувача - 31217206782002, Код класифікації доходів бюджету - 22030001, Призначення платежу: судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації платника), Донецький апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 26020508) 1760,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Склярук О.І.

ОСОБА_3