Постанова

від 15.05.2017 по справі 914/3237/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 914/3237/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль , вих.№10/03-2 від 10 березня 2017 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.02.2017 року (підписане 03.03.2017 року), суддя Березяк Н.Є.

у справі №914/3237/16

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Галіція 3 , м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль , с. Солонка Львівської області

про стягнення 114 495,88 грн.

в с т а н о в и в :

21 грудня 2016 року Житлово-будівельний кооператив Галіція 3 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль про стягнення 114 495,88 грн., з яких: 100 000 грн. - помилково перераховані кошти, 1 643,83 грн. - 3% річних, 11 400 грн. - інфляційні втрати та 1 452,05 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі №914/3237/16 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль на користь Житлово-будівельного кооперативу Галіція 3 100 000 грн. - основного боргу та 1965,13 грн. - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим що, позивачем помилково перераховано відповідачу кошти в розмірі 100 000 грн. (платіжні доручення №132 від 26.05.2016 року на суму 50 000 грн. та №148 від 02.06.2016 року на суму 50 000 грн.), при цьому, судом встановлено, що між сторонами відсутні будь-які договірні стосунки, у зв'язку з чим, посилаючись на ст.1212 ЦК України, суд визнав обґрунтованими та підставними позовні вимоги про стягнення безпідставно перерахованих відповідачу коштів. Щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд відмовив у стягненні останніх, посилаючись на те, що вимога про повернення безпідставно перерахованих коштів відправлена відповідачу лише 01 грудня 2016 року, відтак, на думку суду, є необґрунтованим нарахування останньому 3% річних та інфляційних втрат за період з 02 червня 2016 року по 15 грудня 2016 року. Поряд з тим, суд відмовив у стягненні з відповідача пені, зважаючи на те, що між сторонами не укладались будь-які договори, умови яких би передбачали можливість нарахування останньої.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство Ренесанс-Стиль подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що в провадженні Господарського суду Львівської області знаходилася справа за №914/2383/16 за позовом ПП Ренесанс-Стиль до ЖБК Галіція про стягнення боргу, з матеріалів якої вбачається, що ЖБК Галіція 3 (відповідач у даній справі) сплатило кошти в розмірі 100 000 грн. на виконання договору підряду №15/03/16 від 15 березня 2016 року, укладеного між ПП Ренесанс-Стиль та ЖБК Галіція , на підставі рахунку NCA - 0000009 від 01 квітня 2016 року. При цьому, апелянт зазначає, що засновниками обох кооперативів ( Галіція та Галіція 3 ) є одні і ті самі особи, а самі кооперативи є тісно пов'язані між собою та керують своїми розрахунковими рахунками в спільних цілях. Скаржник вказує, що предметом позову у справі №914/2383/16 було стягнення заборгованості ЖБК Галіція перед ПП Ренесанс-Стиль у сумі 525 504,25 грн. - основного боргу, 45 798,34 грн. - пені та 4 147,71 грн. - 3% річних, однак, на стадії виконання рішення місцевого господарського суду у вказаній справі виявилося, що на рахунку ЖБК Галіція немає грошових коштів. З огляду на наведене, апелянт також просить апеляційний суд зупинити провадження у справі до стягнення грошових коштів з ЖБК Галіція згідно з наказом №042017 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/2383/16, посилаючись при цьому на ст.79 ГПК України. В частині відмови в задоволенні позовних вимог (щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені) скаржник погоджується з рішенням суду.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, поряд з тим вдруге подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (б/н від 12 травня 2017 року), у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, у зв'язку з розглядом 15 травня 2017 року Господарським судом м. Києва справи за №914/3918/17, в якій представник ОСОБА_3 представляє інтереси ТзОВ Львівський будівельний холдинг .

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив та наполягав на розгляді справи по суті.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне:

У п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. При цьому, слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 24 квітня 2017 року явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою. З огляду на наведене, клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Одночасно колегія суддів зазначає, що у попередньому судовому засіданні розгляд апеляційної скарги відкладено за клопотанням скаржника (вих.№24/04-2 від 24 квітня 2017 року).

Зважаючи на все наведене вище, оскільки явка представника відповідача (скаржника) не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі №914/3237/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н та б/д). Зокрема, зазначав, що між сторонами в даній справі відсутні будь-які договірні відносини, а кошти в сумі 100 000 грн. перераховано відповідачу помилково. При цьому, стверджує, що ЖБК Галіція та ЖБК Галіція 3 є різними юридичними особами, вкладниками (пайовиками) яких, є різні фізичні та юридичні особи, відтак, кооперативи не можуть використовувати перераховані їх членами кошти, для погашення заборгованості іншої юридичної особи. Крім того, вважає безпідставним клопотання скаржника про зупинення провадження у справі.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про зупинення провадження у справі до стягнення грошових коштів з ЖБК Галіція згідно з наказом №042017 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/2383/16, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Колегія суддів звертає увагу, що Господарським процесуальним кодексом передбачено виключні підстави для зупинення провадження у справі, при цьому, зупинення з інших підстав, не передбачених ст.79 ГПК України, є неможливим.

Зважаючи на наведене, клопотання апелянта про зупинення провадження у справі №914/3237/16 до стягнення грошових коштів з ЖБК Галіція згідно з наказом №042017 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/2383/16, є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки вказана у клопотанні підстава для зупинення провадження у справі не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, у травні-червні 2016 року Житлово-будівельним кооперативом Галіція 3 перераховано на рахунок ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль 100 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №132 від 26.05.2016 року на суму 50 000 грн. та №148 від 02.06.2016 року на суму 50 000 грн.

01 грудня 2016 року ЖБК Галіція 3 звернувся до ПП Ренесанс-Стиль з заявою (вих.№01 від 01 грудня 2016 року) про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 100 000 грн. Вказана заява надіслана відповідачу 01 грудня 2016 року, що підтверджується фіскальним чеком, копія якого знаходиться у матеріалах справи, та отримана відповідачем 02 грудня 2016 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження пересилання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7902002753927.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог претензії, Житлово-будівельний кооператив Галіція 3 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль про стягнення 114 495,88 грн., з яких: 100 000 грн. - помилково перераховані кошти, 1 643,83 грн. - 3% річних, 11 400 грн. - інфляційні втрати та 1 452,05 грн. - пеня.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як уже зазначено вище, у травні-червні 2016 року Житлово-будівельним кооперативом Галіція 3 перераховано на рахунок ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль 100 000 грн.

Факт перерахування таких коштів підтверджується платіжними дорученнями №132 від 26.05.2016 року на суму 50 000 грн. та №148 від 02.06.2016 року на суму 50 000 грн. При цьому відповідач вказаного не заперечує.

Судом також встановлено, що між сторонами справи - ПП Ренесанс-Стиль та ЖБК Галіція 3 відсутні будь-які договірні відносини, які б свідчили про підставність перерахування спірних коштів.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, що такі кошти сплачено позивачем на виконання договору підряду №15/03/16 від 15 березня 2016 року, укладеного між ПП Ренесанс-Стиль та ЖБК Галіція , оскільки, позивач не є стороною вказаного договору, а відповідачем такі кошти не зараховано в рахунок погашення заборгованості ЖБК Галіція за вказаним договором, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2016 року по справі №914/2383/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року.

У вказаному рішенні господарський суд зазначив, що ЖБК Галіція частково оплачено ОСОБА_2 підприємству Ренесанс-Стиль вартість виконаних робіт за договором підряду №15/03/16 від 15 березня 2016 року лише у сумі 50 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №673 від 28 березня 2016 року. Разом з цим, суд не взяв до уваги платіжні доручення №132 від 26.05.2016 року на суму 50 000 грн. та №148 від 02.06.2016 року на суму 50 000 грн., зазначивши, що такі не є належними доказами оплати заборгованості ЖБК Галіція перед ПП Ренесанс-Стиль за договором підряду №15/03/16 від 15 березня 2016 року. Враховуючи наведене, твердження скаржника з даного приводу є безпідставними. Одночасно, посилання апелянта на відсутність коштів у ЖБК Галіція , що унеможливлює виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23 листопада 2016 року по справі №914/2383/16, не спростовує обставин, вказаних ЖБК Галіція 3 у позовній заяві в даній справі.

Розглядаючи даний спір, суд не вправі самостійно зарахувати перераховані позивачем відповідачу кошти в сумі 100 000 грн. в рахунок погашення заборгованості іншої юридичної особи - ЖБК Галіція перед позивачем.

З огляду на все наведене вище, беручи до уваги положення ст.ст.1212, 1213 ЦК України, колегія суддів вважає обґрунтованою та підставною позовну вимогу ПП Ренесанс-Стиль про стягнення з ЖБК Галіція 3 100 000 грн. - помилково перерахованих коштів.

Крім цього, позивач, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача 1 643,83 грн. - 3% річних та 11 400 грн. - інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні вказаної вимоги зазначив, що вимога про повернення безпідставно перерахованих коштів відправлена відповідачу лише 01 грудня 2016 року, відтак, на думку суду, є необґрунтованим нарахування останньому 3% річних та інфляційних втрат за період з 02 червня 2016 року по 15 грудня 2016 року.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на наведені вище роз'яснення, оскільки між сторонами відсутнє грошове зобов'язання, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, колегією суддів враховано, що у п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення, з огляду на що, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 452,05 грн. - пені, колегія суддів вважає таку вимогу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання ; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на наведене, оскільки судом встановлено, що між сторонами відсутні будь-які грошові зобов'язання, а основна вимога позивача стосується повернення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК України, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини в частині вимоги про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів, натомість відповідачем такі обставини не спростовано.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме: стягнення з ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль на користь Житлово-будівельного кооперативу Галіція 3 100 000 грн. та відмову в задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені).

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Одночасно колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1965,13 грн. - судового збору, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) судовий збір справлявся у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ціна позову в даній справі становить 114 495,88 грн., відтак, за подання до господарського суду позовної заяви в даній справі підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1717,44 грн.

При цьому, згідно з ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, у зв'язку з частковим задоволенням позову (щодо стягнення 100 000 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути 1500 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі №914/3237/16 в частині суми присудженого до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Ренесанс-Стиль залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі №914/3237/16 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини в наступній редакції:

2. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Ренесанс - Стиль (79058, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, 30, код ЄДРПОУ 34571419) на користь Житлово-будівельного кооперативу Галіція 3 (79058, м. Львів, пр.. ОСОБА_4, 63, код ЄДРПОУ 39897002) - 100 000,00 грн. основного боргу та 1 500,00 грн. судового збору. .

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2017 року по справі №914/3237/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3237/16 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 19.05.2017 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_5