Рішення

від 17.05.2017 по справі 910/4388/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/4388/17

За позовом Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ЕРА

про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги 543 248,85 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Панамаренко Д.М. - представник за довіреністю №05-331 від 18.04.17

від відповідача Сіднєнко О.Л. - представник за довіреністю б/н від 02.03.17

У судовому засіданні 17.05.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги 543 248,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2013 між Державним підприємством "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (позивач) та ТОВ "Телерадіокомпанія ЕРА" (відповідач) було укладено договір № 56 про надання телекомунікаційних послуг з трансляції телевізійних програм (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги технічними засобами за цінами погодженими у Додатках до Договору, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги. За доводами позивача, відповідач в порушення умов Договору не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 543 248, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4388/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.04.2017.

У судове засідання, яке призначене 05.04.2017, з'явився представник відповідача, який надав усні пояснення по суті спору та надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, докази часткової оплати боргу та клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

У судове засідання позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041724343, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 29.03.2017р.

Ухвалою суду від 05.04.2017 розгляд справи було відкладено до 17.05.2017.

У судовому засіданні 17.05.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити.

Представник відповідача проти вимог заперечував, зазначив також при цьому, що заборгованість частково погашена.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 січня 2013 року між Державним підприємством Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія ЕРА (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 56 про надання телекомунікаційних послуг з трансляції телевізійних програм ТОВ Телерадіокомпанія Ера (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику телекомунікаційні послуги технічними засобами виконавця за цінами відповідних додатків до даного договору, забезпечувати безперебійну роботу технічних засобів мовного телебачення, радіорелейних ліній (РРЛ), забезпечити якісні показники роботи технічних засобів, згідно з нормами, встановленими Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення (ПТЕ-88) і Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості (КНД 45-205-2003).

Згідно з п. 2.2. договору замовник приймає на себе зобов'язання, зокрема своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками виставленими виконавцем.

У п. 5.2. договору сторонами визначено, що виконавець щомісячно, не пізніше 10-го числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення замовнику.

Замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю (п. 5.3. договору).

У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в трьохденний термін - сума, зазначена в акті прийняття наданих послуг, вважається узгодженою сторонами і виставлений рахунок підлягає оплаті (п. 5.5. договору).

Оплата перераховується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання рахунку, акту і зведення (п. 5.8. договору).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано додаткові угоди до договору з додатками, а саме № 1 від 20.12.2013; № 2 від 24.12.2014; № 3 від 31.03.2015; № 4 від 18.12.2015; № 5 від 29.04.2016; № 6 від 12.05.2016 та № 7 від 28.12.2016, якими вносилися зміни, до договору щодо ціни та терміну дії договору.

Так, у п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 7 від 28.12.2016 з урахуванням додатку № 8 сторонами визначено ціну за годину мовлення без ПДВ 538,58 грн.

Згідно з п. 8.1. договору у редакції додаткової угоди № 7 від 28.12.2016 строк дії договору продовжено до 30.06.2017 р. включно.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та надані відповідачу обумовлені послуги протягом серпня 2016 - січня 2017, які оплачені відповідачем тільки частково. У зв'язку з чим у відповідач утворився борг перед позивачем у сумі 543 248,85 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надані в матеріали справи рахунки фактури на оплату послуг за спірний період, зведення а також акти приймання-здачі робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати за отримані послуги за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою договір від 01.01.2013 № 56, є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 5.8. договору оплата перераховується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання рахунку, акту і зведення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надано відповідачу послуги протягом серпня 2016 - січня 2017 років на загальну суму 628 248,85 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: згідно з актами № 692 від 31.08.2016 надано послуг на суму 106 107,90 грн, № 791 від 30.09.2016 надано послуг на суму 100 821,92 грн, № 883 від 31.10.2016 надано послуг на суму 106 186,09 грн, № 980 від 30.11.2016 надано послуг на суму 102 760,76 грн, № 1079 від 31.12.2016 надано послуг на суму 106 186,09 грн, № 44 від 31.01.2017 надано послуг на суму 106 186,09 грн.

Матеріалами справи також підтверджується факт, що відповідачем частково оплачено послуги за актом № 692 від 31.08.2016 у сумі 85 000,00 грн. (неоплаченим залишився акт у сумі 21 107,90 грн), інші акти на момент подачі позову до суду так і не були оплачені. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду становила 5 43 248,85 грн (628 248,85 грн - 85 000,00 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України , враховуючи приписи п. 5.8. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за послуги за договором на момент розгляду справи настав.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи по суті відповідачем було оплачено згідно платіжного доручення № 73 від 21.03.2017 послуги за актом від 31.08.2016 у сумі 21 107,90 грн та згідно платіжного доручення № 71 від 29.03.2017 оплачено послуги частково за актом № № 791 від 30.09.2016 у сумі 34 000,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 55 107,90 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доказів щодо сплати іншої частини заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати за надані позивачем послуги за договором та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 488 140,95 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо сплати грошових коштів за договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню частково.

Враховуючи ту обставину, що часткову сплату заборгованості було здійснено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 55 107,90 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Ера (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 54; ідентифікаційний код 30019052) на користь Державного підприємства Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр (61103, м. Харків, вул. Дерв'янка, буд. 1-А; ідентифікаційний код 01188827) 488 140 (чотириста вісімдесят вісім тисяч сто сорок) грн 95 коп. - заборгованості за договором та 8 148 (вісім тисяч сто сорок вісім) грн 73 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2017

Суддя Пукшин Л.Г.