Постанова

від 16.08.2017 по справі 910/4388/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа№ 910/4388/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Панамаренко Д.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 (дата підписання 19.05.2017)

у справі № 910/4388/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА"

про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги 543 248,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 543 248,85 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4388/17 позов задоволено частково; припинено провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 55 107,90 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера" на користь Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" 488 140 грн 95 коп. - заборгованості за договором та 8 148 грн 73 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4388/17 та прийняти нове рішення,яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не врахована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/19292/15, якою визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації у зв'язку із не затвердженням в період 2013-2016 років тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, у зв'язку із не затвердженням, які мали бути затверджені згідно рішення НКРЗ № 559 від 25.01.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4388/17 до провадження, розгляд справи призначено на 16.08.2017.

В судове засідання 16.08.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 16.08.2017 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 між Державним підприємством "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" (Замовник) було укладено договір № 56 про надання телекомунікаційних послуг з трансляції телевізійних програм ТОВ Телерадіокомпанія "Ера" (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику телекомунікаційні послуги технічними засобами виконавця за цінами відповідних додатків до даного договору, забезпечувати безперебійну роботу технічних засобів мовного телебачення, радіорелейних ліній (РРЛ), забезпечити якісні показники роботи технічних засобів, згідно з нормами, встановленими Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення (ПТЕ-88) і Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості (КНД 45-205-2003).

Згідно з п. 2.2. договору замовник приймає на себе зобов'язання, зокрема своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги за рахунками виставленими виконавцем.

Відповідно до п.3.1., п. 3.2. договору ціна договору на 2013 рік визначається за цінами відповідних додатків до даного договору. Ціна договору може бути змінена, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

У п. 5.2. договору сторонами визначено, що виконавець щомісячно, не пізніше 10-го числа, складає акт прийняття наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг технічними засобами за підсумками роботи, після чого направляє рахунок, акт і зведення замовнику.

Замовник у триденний строк після отримання рахунку, акту і зведення, розглядає їх і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує акт, скріплює печаткою і повертає виконавцю (п. 5.3. договору).

У разі неотримання виконавцем протоколу зауважень або заперечень від замовника в трьохденний термін - сума, зазначена в акті прийняття наданих послуг, вважається узгодженою сторонами і виставлений рахунок підлягає оплаті (п. 5.5. договору).

Оплата перераховується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання рахунку, акту і зведення (п. 5.8. договору).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано додаткові угоди до договору з додатками, а саме № 1 від 20.12.2013; № 2 від 24.12.2014; № 3 від 31.03.2015; № 4 від 18.12.2015; № 5 від 29.04.2016; № 6 від 12.05.2016 та № 7 від 28.12.2016, якими вносилися зміни до договору щодо ціни та терміну дії договору.

Додатковою угодою № 6 від 12.05.2016 договір № 56 від 01.01.2013 було доповнено додатком № 7, відповідно до якого ціна за годину мовлення становить 538,58 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 8.1. договору у редакції додаткової угоди № 7 від 28.12.2016 строк дії договору продовжено до 30.06.2017 включно.

У п. 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 7 від 28.12.2016 з урахуванням додатку № 8 сторонами визначено ціну за годину мовлення без ПДВ 538,58 грн.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та надані відповідачу обумовлені послуги протягом серпня 2016 - січня 2017, які оплачені відповідачем тільки частково. У зв'язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 543 248,85 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надані в матеріали справи рахунки фактури на оплату послуг за спірний період, зведення а також акти приймання-здачі робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір від 01.01.2013 № 56, є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.8. договору оплата перераховується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання рахунку, акту і зведення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором та надано відповідачу послуги протягом серпня 2016 - січня 2017 років на загальну суму 628 248,85 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме: згідно з актами № 692 від 31.08.2016 надано послуг на суму 106 107,90 грн, № 791 від 30.09.2016 надано послуг на суму 100 821,92 грн, № 883 від 31.10.2016 надано послуг на суму 106 186,09 грн, № 980 від 30.11.2016 надано послуг на суму 102 760,76 грн, № 1079 від 31.12.2016 надано послуг на суму 106 186,09 грн, № 44 від 31.01.2017 надано послуг на суму 106 186,09 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що всупереч наведених приписів законодавства та положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги в повному обсязі. Відповідачем частково оплачено послуги за актом № 692 від 31.08.2016 у сумі 85 000,00 грн. (неоплаченим залишився акт у сумі 21 107,90 грн), інші акти на момент подачі позову до суду так і не були оплачені. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду становила 5 43 248,85 грн (628 248,85 грн - 85 000,00 грн).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.8. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за послуги за договором на момент розгляду справи настав.

В процесі розгляду справи по суті судом першої інстанції відповідачем було оплачено згідно платіжного доручення № 73 від 21.03.2017 послуги за актом від 31.08.2016 у сумі 21 107,90 грн. та згідно платіжного доручення № 71 від 29.03.2017 оплачено послуги частково за актом № 791 від 30.09.2016 у сумі 34 000,00 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на заначене, судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 55 107,90 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доказів щодо сплати іншої частини заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 488 140,95 грн.

Посилання скаржника на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі № 826/19292/15, якою визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації у зв'язку із не затвердженням в період 2013-2016 років тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення у зв'язку із не затвердженням, які мали бути затверджені згідно рішення НКРЗ № 559 від 25.01.2007, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки надання позивачем послуг відбувалось на підставі договору № 56 від 01.01.2013 за цінами погодженими сторонами в Додаткових угодах до договору. Факт надання послуг та їх вартість підтверджується залученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст.32 ГПК України), що ним виконано зобов'язання в повному обсязі та вчасно.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Підстав для його скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4388/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4388/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4388/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Л.В. Чорна