Постанова

від 19.05.2017 по справі 826/991/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2017 року № 826/991/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" до треті особиУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" 1) Публічне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 3" 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання протиправним та скасування рішення, пп. 1.2 п. 1 наказу від 16.10.2015 № 51-ОС, визнання протиправними дій,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" про визнання протиправним та скасування рішення, пп. 1.2 п. 1 наказу від 16.10.2015 № 51-ОС, визнання протиправними дій.

Крім того, судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 3" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов хибного висновку про нікчемність договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та про відступлення прав за договором іпотеки, оскільки за умовами даних договорів ТОВ "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" набуло права за кредитними договорами на платній основі, у зв'язку з чим позивач оплатив відступлені на його користь права вимоги, тим самим погасивши заборгованість боржника (ПАТ "Домобудівний комбінат № 3") перед ПАТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, через канцелярію суду було подано письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просив відмовити у задоволення позовних вимог. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що договори про відступлення права вимоги підпадають під критерій нікчемності, визначенні п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, так як реальних коштів за відступлення права вимоги Банк так і не отримав, натомість Банком було відступлено право вимоги по кредитних договорах, які у більшості мали нормативний рівень обслуговування та підтримували ліквідність Банку на належному рівні. Крім того, враховуючи, що між Банком та Фактором (позивачем) склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, то Фактор (позивач) виступав по відношенню до Банку кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги, наголошуючи, що жодна з ознак нікчемності, які зазначені Уповноваженою особою, не може бути застосована до договорів, які укладені між Позивачем та Відповідачем.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволення позовних вимог, стверджуючи, що відповідач зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що вже є нікчемними, та повідомити сторін таких договорів про їх нікчемність, а також вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Крім того, відповідач подав клопотання про закриття провадження по справі на підставі позиції Верховного Суду України, згідно якої на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

При цьому, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку є публічно-правовим, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відступаючи від позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на них юрисдикцію господарських судів.

Так, згідно з зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Отже, підвідомчі господарським судам спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

У свою чергу, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Однак, правовідносини між Фондом і вкладниками складаються без участі банка-боржника. Такі правовідносини не породжують прав та обов'язків для банку.

Також, суд зазначає, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Разом з цим, частиною 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дійсно встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким, в свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Окремо, суд звертає увагу на пункт 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", відповідно до якого адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в Листі від 25.07.2014 року № 992/11/14-14.

Крім того, суд зазначає, що не є тотожними предмети позовів у даній справі та у справах, в яких Верховним Судом України ухвалені постанови від 16.20.2016 року та від 15.06.2016 року.

Позовні вимоги у справах, розглянутих Верховним Судом України, стосувались зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги. У даному ж випадку оскаржуються дії та рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними договорів на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Більші того, спірні правовідносини виникли під час здійснення тимчасової адміністрації, а не ліквідації банку. При цьому, висновок Верховного Суду України стосується саме процесу ліквідації.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 по справі №826/27000/15.

Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2015 Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 96-15-1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив у повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" (боржник) вимагати у повному обсязі виконання останнім зобов'язання за кредитним договором №96-15 від 31.03.2015.

Згідно з пунктом 4.1 договору відступлення права вимоги новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 16000000 грн., шляхом перерахування первісному кредитору суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що з дня набуття чинності цим договором боржник несе всю повноту відповідальності перед новим кредитором за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за основним договором у відповідності до його умов.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 96-15-1 від 01.09.2015 сторонами підписано акт прийому-передачі документації від 02.09.2015.

02.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" (новий іпотекодержатель) було також укладено договір про відступлення права за договором іпотеки від 31.03.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., в якому сторони погодили, що первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав за іпотечним договором (зі всіма змінами і доповненнями до нього), який укладений між Публічним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат № 3" і Публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції".

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав, включаючи, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на предмет іпотеки. Підписанням цього договору первісний іпотекодержатель підтверджує дійсність зобов'язань за іпотечним договором. Оплата відступлення прав вимоги за цим договором включена до суми, яку новий іпотекодержатель сплатив первісному іпотекодержателю за договором про відступлення.

Факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" коштів за договором про відступлення права вимоги № 96-15-1 від 01.09.2015 підтверджується платіжним дорученням від 02.09.2015 №600 на суму 16 000 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням у АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.

16.10.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощуком І.Г. видано наказ №51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)", яким визнано нікчемним договір відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та договір відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 (п. 1.2).

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощук І.Г. листом від 23.10.2015 №3925/03 повідомив позивачу, що договори відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 є нікчемними відповідно до пунктів 1, 2, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до постанови Правління НБУ від 01 грудня 2015 р. № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року № 214, "Про початок процедури ліквідації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу на два роки з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство", не погоджуючись з такою позицією відповідача, звернулося до суду з даним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначені підстави з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що уповноважена особа Фонду може вчиняти дії щодо перевірки договорів, укладених з банком, на предмет їх нікчемності, та повідомляти сторони такого договору про його нікчемність.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" щодо направлення повідомлення позивачу про нікчемність правочинів (договорів) є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки повідомлення щодо встановлення факту нікчемності правочину не породжує для позивача жодних правових наслідків та є виключно обов'язковою процедурною вимогою для уповноваженої особою Фонду з метою подальшого застосування наслідків нікчемності відповідного правочину.

Аналогічна позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 по справі №826/467/16.

Як вбачається з листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" від 23.10.2015 №3925/03 та письмових заперечень, відповідач дійшов висновку, що договори відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", є нікчемними, відповідно до пунктів 1, 2, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З аналізу договорів відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 вбачається, що позивач набув права за кредитним договором №96-15 від 31.03.2015 на платній основі, здійснивши компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 16000000 грн., шляхом перерахування первісному кредитору (банку) суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснена повна оплата відступлених прав вимоги у розмірі 16000000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №600 від 02.09.2015. Банком оплату прийнято. В матеріалах справи відсутні докази відновлення банком даних на рахунках та доказів зворотнього суду не надано.

Таким чином, позивач оплатив відступлені на його користь права вимоги і тим самим погасив заборгованість боржника (ПАТ "Домобудівний комбінат № 3" ) за кредитним договором № 95-15 від 31.03.2015.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з пунктом 5.1 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національні та іноземних валютах", затвердженою постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003, за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та законодавства України.

Враховуючи вказані норми законодавства, позивач мав право до 17.09.2015, тобто до введення у банку тимчасової адміністрації, вільно розпоряджатися своїми власними коштами на своєму поточному рахунку, зокрема зняти гроші з поточного рахунка банку чи здійснити переказ коштів на користь третіх осіб, чи розпоряджатися коштами на свій власний розсуд.

Доказів існування наявності перешкод у розпорядженні позивачем коштами на рахунку, неможливості списання коштів з рахунку позивача та їх зарахування на користь банку суду не надано, у зв'язку чим суд дійшов висновку про хибність тверджень відповідача щодо отримання позивачем переваг щодо задоволення його майнових вимог перед іншими кредиторами банку.

Відтак, суд, дослідивши договори відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", встановив, що дані договори не містять умов, згідно яких банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, оскільки право вимоги було передано позивачу на платній основі.

Також, із даних договорів не вбачається, що банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, так як за договорами про відступлення права вимоги позивачем була здійснена оплата заборгованості боржника перед банком, що свідчить про погашення заборгованості боржника (ПАТ "Домобудівний комбінат № 3") за кредитним договором.

Крім цього, договори відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 не містять умов які б передбачали надання переваг (пільг) ТОВ "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство", оскільки, по-перше, позивач, отримавши право вимоги, повністю оплатив банку заборгованість за кредитними договорами, по-друге, позивач не є кредитором банку.

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/33009/15 , залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, у позові ПАТ Банк Національні інвестиції в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Національні інвестиції Волощука І.Г. до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено у повному обсязі.

В постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2016 по справі № 910/33009/15 зазначено наступне: колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність ознак нікчемності договорів, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки внаслідок укладення спірного договору банк не прийняв на себе жодних зобов'язань, не зазнав несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану банку або зниження його платоспроможності, не було надано переваги відповідачу щодо задоволення вимог за договором банківського рахунку, оскільки грошові кошти з банку виведені не були, а за їх рахунок здійснено погашення зобов'язань за кредитним договором в сумі заборгованості позичальника; на відповідну суму зменшились і зобов'язання банку перед відповідачем за поточним рахунком.

Беручи до уваги відсутність підстав, які б свідчили про нікчемність договору відступлення права вимоги № 96-15-1 від 01.09.2015 та договору відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 , колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. .

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, матеріалами справи та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у справі № 910/33009/15 , залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, спростовуються твердження відповідача про нікчемність договорів відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ", відповідно до пунктів 1, 2, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням про віднесення до нікчемних правочинів (договорів) відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015 є наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука І.Г. від 16.10.2015 №51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)".

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" про віднесення до нікчемних правочинів (договорів), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Українське інвестиційне товариство" (ідентифікаційний код юридичної особи 32668390, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 118/2) та Публічним акціонерним товариством "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (ідентифікаційний код юридичної особи 20017340, місцезнаходження 01601 м. Київ, вул. Володимирська, буд. 54):

- Договору № 96-15-1 відступлення права вимоги, укладеного 01.09.2015 р. між Публічним акціонерним товариством БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО щодо передачі останньому права вимоги за Кредитним договором від 31.03.2015 p. № 96-15, укладеним між AT БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ та ПАТ Домобудівний комбінат № 3 ;

- Договору про відступлення прав за Договором іпотеки від 31.03.2015 року, укладеного 02.09.2015 p. між Публічним акціонерним товариством БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 1397;

оформлене у вигляді наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "БАНК "НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ" Волощука І.Г. від 16.10.2015 №51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" в частині підпункту 1.2 пункту 1 та пункту 2 в частині вчинення дій стосовно договорів відступлення права вимоги № 95-15-1 від 01.09.2015 та відступлення права вимоги від 02.09.2015 за договором іпотеки від 31.03.2015.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов