Ухвала

від 18.05.2017 по справі 826/14708/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ К/800/4778/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Приходько І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ (далі - позивач, ТОВ відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ ) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління державної фіскальної служби (далі - відповідач, ДПІ) від 06.04.2015 року № 0001922202 та № 0001932202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надає позивачу право на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, а тому ним правомірно сформовано податковий кредит.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 20.03.2015 року по 26.03.2015 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ з питань фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ПП Пром-Тех-Снаб (код ЄДРПОУ 38007002) за вересень, жовтень 2014 року, ТОВ Стройсервіс Монтаж (код ЄДРПОУ 33728848) за жовтень 2014 року, ТОВ УКР Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 39123362) за листопад 2014 року, ТОВ Архітек-Буд (код ЄДРПОУ 39241053) за листопад 2014 року за результатом якої складено акт перевірки від 26.03.2015 року № 1724/26-51-22-02/37447591.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

- ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму - 480619,0 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 534022,00 грн., в тому числі за період: вересень 2014 року - 124167,00 грн., жовтень 2014 року - 234503,00 грн., листопад 2014 року - 175352,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015 року:

- № 0001922202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 600773,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 480619,00 грн., за штрафними санкціями - 120154,75 грн.;

- № 0001932202 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 801033,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 534022,00 грн., за штрафними санкціями - 267011,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно, витрати на придбання товарів/послуг, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів послуг (будівельних робіт), судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника надати обумовлені договорами послуги, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB Сучасне будівництво ПІБ (замовник) та ПП Пром-Тех-Снаб (виконавець) укладено договори від 01.08.2014 року №60, №61, №62, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки загальнобудівельні роботи, роботи з оспорядження фасаду, електротехнічні роботи на об'єкті будівництва Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область .

TOB Сучасне будівництво ПІБ (замовник) укладено договір з TOB Стройсервіс Монтаж (виконавець) від 18.08.2014 року № 65 (а також додаток до договору про договірну ціну та локальний кошторис), за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки роботи по улаштуванню стяжок підлог на об'єкті будівництва Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область (секція 6) .

Також, між TOB Сучасне будівництво ПІБ (замовник) та TOB Укр Сервіс Груп (виконавець) укладено договори від 3 листопада 2014 року № 71, та від 17 листопада 2014 року № 72, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки загальнобудівельні роботи та електротехнічні роботи на об'єкті будівництва Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область .

Крім того, між TOB Сучасне будівництво ПІБ (замовник) та TOB Архітек-БУД (виконавець) укладено договір від 24 листопада 2014 року № 74, за якими Виконавець зобов'язується за завданням замовника здати у визначені строки загальнобудівельні роботи на об'єкті будівництва Житловий будинок з вбудованими приміщеннями по вул. Симоненка, 4-А, м. Вишгород, Київська область .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та виконання умов вищезазначених договорів із вказаними контрагентами, позивачем надано суду певний пакет документів.

Як зазначалось вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження необхідності та реальності придбання у ПП Пром-Тех-Снаб , ТОВ Стройсервіс Монтаж , ТОВ УКР Сервіс Груп підрядних робіт; реальності виконання таких робіт, та використання у власній господарський діяльності, з огляду на наступне.

Як зазначено в укладених між позивачем та ПП Пром-Тех-Снаб , ТОВ Стройсервіс Монтаж , ТОВ УКР Сервіс Груп , ТОВ Архітек-Буд договорах, забезпечення робіт проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами, а також проведення експертизи цієї документації здійснюється генпідрядником будівництва об'єкту.

В той же час, позивачем, як генпідрядником, не надано копій проектної та кошторисної документації. Не надано також і актів проміжного приймання та/або попередніх випробувань, зі складанням Актів приймання прихованих робіт та журналу виконання робіт, що унеможливлює встановлення участі контрагентів у виконанні підрядних робіт на об'єктах будівництва.

Відповідно до пунктів 7.2 типових Договорів підряду, укладених із зазначеними контрагентами, фронт робіт надається підряднику генпідрядником і оформлюється відповідним актом; організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації. Підрядник зобов'язаний інформувати генпідрядника про: хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами;залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів; загрозу виконанню договору підряду з вини генпідрядника.

Матеріали справи не містять будь-якої інформації про надання підряднику генпідрядником і оформлення відповідного акту про фронт робіт; про хід виконання робіт; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами; забезпечення виконання робіт матеріальними ресурсами;залучення до виконання робіт робочої сили та субпідрядників; результати здійснення контролю за якістю виконуваних робіт, матеріальних ресурсів; загрозу виконанню договору підряду з вини генпідрядника.

Також, матеріали справи не містять та позивачем не надано копій проектно-технологічної документації, відсутня будь-яка інформація про види та кількість використаних будівельних матеріалів та обладнання, про їх відвантаження на об'єкти будівництва.

Не надано копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження будівельних матеріалів на об'єкти будівництва для виконання обумовлених договорами робіт.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ПП Пром-Тех-Снаб , ТОВ Стройсервіс Монтаж ТОВ УКР Сервіс Груп ТОВ Архітек-Буд .

Наявність платіжних доручень за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагентів позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем належним чином підтверджено, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладеного з позивачем господарського договору, господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарських операцій та їхні вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.04.2015 року № 0001922202 та № 0001932202.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасне будівництво ПІБ відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого2016 року у справі № 826/14708/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

І.В. Приходько