Ухвала

від 18.05.2017 по справі 816/85/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ К/800/16760/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства Комбінат виробничих підприємств до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Комбінат виробничих підприємств (далі - позивач, ПрАТ Комбінат виробничих підприємств ) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ) від 06.11.2015 року № 0001842202.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що позивачем надано всі необхідні первинні документи які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП Лір , зазначені документи підписані уповноваженими на те особами, а тому відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що основним видом діяльності ПрАТ Комбінат виробничих підприємств є виготовлення виробів із бетону для будівництва. Також серед видів діяльності якими має право займатися підприємство позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель та виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій. Чисельність працюючих на підприємстві 198 чол. (звіт 1ДФ за І кв. 2015р.). У зв'язку з цим, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено доцільність залучення до виконання зазначених вище робіт підрядних та субпідрядних організацій враховуючи, що позивач має необхідну кількість кваліфікованих працівників та здійснює відповідні види діяльності для їх виконання.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач у встановленому законодавством порядку зареєстрований як юридична особа 08.06.1996 року та є платником податку на додану вартість з 30.06.1997 року.

Посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ПП Лір за січень-лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2015 року № 128/22/01284778.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 172593,80 грн., у тому числі за: січень 2015 року в сумі 44295,40 грн., лютий 2015 року - 128298,40 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем 06.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 у загальній сумі 258890,70 грн., у тому числі 172593,80 грн. - основний платіж, 86296,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ПП Лір .

25.08.2014 року між позивачем та ПП Лір (підрядник) укладено договір підряду №18/08 на виконання комплексу робіт з демонтажу будівлі бетонно-змішувального вузла, який знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Терешки, вул. Шевченка, 18, а замовник зобов'язується прийняти дані Демонтажні роботи і оплатити їх вартість в строки та на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Також, 10.09.2014 року між позивачем та ПП Лір (підрядник) укладено договір підряду №10/09-2014 на виконання будівельних робіт, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи по монтажу залізобетонного каркасу будинку по об'єкту Будівництво трьох секційного багатоповерхового житлового будинку по вул. Перспективна, 4 в с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області (три черги), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

На підтвердження здійснення господарських операцій, виконання умов вищезазначених договорів та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ПП Лір , позивачем подано суду копії: податкових накладних, рахунків-фактур, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, графіку на виконання будівельно-монтажних робіт, локального кошторису на будівельні роботи, дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки № 414.10.53-45.21.1 виданого ПП Лір управлінням Держпромгірнагляду по Полтавській області 20.12.2010 року, із строком дії по 19.12.2015 року, акти проведення заліку взаємної заборгованості та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та ПП Лір були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ПП Лір , оскільки реальність господарських операцій за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Зазначені відповідачем у касаційній скарзі обставини не доводять правомірності дій та рішень відповідача, ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 816/85/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

Н.Є. Маринчак