Рішення

від 18.05.2017 по справі 190/1255/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2360/17 Справа № 190/1255/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Кравцової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до ТОВ СФГ Гермес , П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання правочину недійсним, задоволено частково. Визнано недійсними укладені між С(Ф)Г Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткові угоди від 17 січня 2015 року №7 до договору оренди землі №151 від 05 березня 2006 року та до договору оренди землі №152 від 05 березня 2006 року, які зареєстровані у Державному реєстрі земель 02.06.2006 року №040613800301 та 06.06.2006 року №040613800253 відповідно. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20263121 від 25.03.2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20262640 від 25.03.2016 року про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ СФГ Гермес . Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено (том 2 а.с. 129-133).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ТОВ СФГ Гермас подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін (том 2 а.с.206-209).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ставить питання про визнання правочинів недійсними через порушення його першочергового права на укладання угоди купівлі-продажу. В обгрунтування вимог посилається на те, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №506906 та серії ЯГ №506907 від 26.04.2006 року вона є власником земельних ділянок площею 7,585 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-027-0113) та площею 9,068га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224583000-01-021-0047) відповідно, які розташовані на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.2006 року ВСК 860479 (том 1 а.с.6)

05 березня 2006 року між ОСОБА_4 та СФГ Гермес в письмовій формі укладено договори оренди землі за № 151 та № 152, згідно з умовами яких ОСОБА_4 передала СФГ Гермес в строкове платне користування належні їй вищевказані земельні ділянки строком на 5 років, вказані договори пройшли відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованими у в Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» за №040613800253, №040613800301, про що мається відповідний запис в договорах (том 1 а.с.7-8, 18-19).

Передачу земельних ділянок між ОСОБА_4 та СФГ Гермес на виконання вищевказаних договорів оренди від 05 березня 2006 року здійснено згідно з актами про передачу та прийом земельних ділянок від 05 березня 2006 року, копії яких долучені до матеріалів справи (том 1 а.с.9, 16).

22 травня 2009 року між позивачем ОСОБА_4 та СФГ Гермес укладено додаткові угоди про внесення змін до вказаних договорів оренди землі, в яких зокрема строк дії договорів визначено терміном 25 років (том 1 а.с.10, 20).

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладено договори купівлі-продажу посівів № 25/12/Б та № 26/12/Б, згідно яких СФГ Гермес (Продавець) передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес (Покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вищевказаних земельних ділянках, щодо яких укладено договори оренди землі № 151, № 152 від 05 березня 2006 року, а ТОВ СФГ Гермес зобов'язався прийняти та оплатити такі посіви (том 1 а.с.12, 23).

Окрім іншого, в п.1.4 вказаних договорів купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року передбачено, що разом з посівами на підставах, передбачених ст.411 ЦК України від Продавця до Покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне Продавцю на підставі Договору оренди землі із збереженням за Покупцем всіх прав та обов'язків Орендаря, передбачених Договором оренди землі.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладені додаткові угоди № 7 до договорів оренди землі № 151 та № 152 від 05 березня 2006 року, згідно з умовами яких сторони за додатковою угодою - СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес дійшли згоди щодо передачі від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес права оренди земельних ділянок, набутого СФГ Гермес на підставі вищевказаних договорів оренди землі, укладених 05 березня 2006 року з позивачем (том 1 а.с.15,25).

Передачу земельних ділянок з користування СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес здійснено на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок від 17 січня 2015 року, підписаних представниками вказаних осіб, копії актів долучені до матеріалів справи (том 1 а.с.16, 26).

Згідно з повідомлення, складеного СФГ Гермес за вих.№10/12/026 від 10 грудня 2014 року на ім'я позивача, отримувача повідомляли про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів №26/12/Б від 10 грудня 2014 року, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_4, у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі №152 від 05 березня 2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця (том 1 а.с.14).

В якості доказу відправлення позивачеві повідомлення про укладення між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів до суду надано копію опису поштового відправлення від 13 грудня 2014 року (том 1 а.с. 207).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийняв до уваги та вважав обґрунтованими пояснення позивача від 07.11.2016 року про неотримання повідомлення, оскільки в разі його отримання, як зазначено позивачем, вона б за власні кошти придбала весь врожай (21 тн. пшениці), ринкова вартість якого складає приблизно 63 000 грн., за 480 грн. (що передбачено умовами складеної між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес угоди), тобто за ціною, в сотні разів нижчою за ринковою.

Суд першої інстанції зазначив, що доказів отримання позивачем вищевказаного повідомлення до суду не надано, у зв'язку з чим прийшов до висновку про неповідомлення СФГ Гермес позивача про укладений ним з ТОВ СФГ Гермес договір купівлі-продажу посівів № 26/12/Б від 10 грудня 2014 року на земельній ділянці, що належить позивачеві, наприкінці 2014 року. Примірники договорів купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року та додаткових угод до договору оренди від 17 січня 2015 року отримані позивачем на її звернення від 01 квітня 2015 року від реєстраційної служби П'ятихатського районного управління юстиції Дніпропетровської області за листом вих..№С-5-03 від 08 квітня 2015 року, доказів іншого часу (терміну) отримання позивачем наданих до суду вищевказаних матеріалів до суду не надано.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП від 05 червня 2015 року, за рішенням засновників СФГ Гермес припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис від 07.05.2015 року, дані щодо правонаступництва відсутні.

Згідно вищевказаного витягу з ЄДР юридичних осіб та ФОП, 05 червня 2015 року керівником (підписантом, в подальшому - головою комісії з припиненням або ліквідатором) вказаної юридичної особи - СФГ Гермес з 11 березня 2014 року до часу припинення 07 травня 2015 року був ОСОБА_5, яким 10 грудня 2014 року та 17 січня 2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ Гермес . В той же час з 20 січня 2015 року ОСОБА_5 є керівником відповідача - ТОВ СФГ Гермес , що за оскаржуваною угодою набуло право суборенди земельною ділянкою позивача, у зв'язку з чим вбачається, що з 20 січня 2015 року керівником СФГ Гермес (до часу її припинення) та ТОВ СФГ Гермес (по час розгляду справи) була одна й та сама особа - ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 17 січня 2015 року до договору оренди землі №151 та № 152 від 05 березня 2006 року та скасуванні рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права оренди земельних ділянок за ТОВ СФГ Гермес , суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання рішень держреєстратора про державну реєстрацію від 25.03.2016 протиправними не оскаржується, тому судом не ревізується.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Стаття 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в ч.2 ст. 16 ЦК України . Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (N 6-1920цс15) та 30 березня 2016 року (N 6-265цс16) міститься висновок про те, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, правовідносини, що виникли між сторонами по справі, окрім зазначених вище норм, також регулюються Главою 33 ЦК - Право користування чужою земельною ділянкою для сільсьгосподарських потреб. Відповідно до ст. 411 ЦК землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом. У разі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах. Землекористувач зобов'язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. У разі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені ст.. 362 цього Кодексу.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у разі порушення переважного права купівлі, власник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Із зазначеного вбачається, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки він суперечить вимогам зазначеної вище норми, яка чітко та однозначно встановлює спосіб захисту порушеного права, не припускає жодної альтернативи та направлена на недопущення зловживання своїм правом власника.

Посилання позивача на неможливість розповсюдження дії ст.. 411 ЦК на правовідносини, що склалися між ним та відповідачем суперечать положенням постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" та ЦК .

Розгляд будь-яких інших довозів як позовної заяви, так і апеляційної скарги, колегія суддів вважає недоцільним, оскільки невірно обраний спосіб захисту своїх прав є безспірною підставою для відмови у задоволенні позову.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами норми матеріального права, які підлягають застосуванню, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується та відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання правочину недійсним.

Керуючись ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес задовольнити.

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року в частині, що оскаржується скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: