Постанова

від 14.11.2018 по справі 190/1255/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 190/1255/15 -ц

провадження № 61-16361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П'ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (далі - ТОВ СФГ Гермес ), П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки, площею 7,585 га та 9,068 га, що розташовані на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 05 березня

2006 року між нею та Селянським фермерським господарством Гермес (далі - СФГ Гермес ) укладені договори оренди землі, згідно з якими вона передала СФГ Гермес у строкове платне користування вказані земельні ділянки строком на п'ять років, додатковими угодами до вищевказаних договорів оренди землі від 22 травня 2009 року змінений строк дії договорів оренди на 25 років. 10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладені договори купівлі-продажу посівів за

№ 25/12/Б та 26/12/Б, згідно з умовами яких разом із посівами до відповідача перейшло право користування належними їй земельними ділянками із збереженням за відповідачем усіх прав та обов'язків орендаря. Крім того, 17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес без відома позивача укладені додаткові угоди

№ 7 до вищевказаних договорів оренди землі від 05 березня 2006 року, згідно з якими СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належних їй земельних ділянок. Проте вказані угоди укладені з порушенням вимог цивільного законодавства, а саме: позивач не була повідомлена про намір СФГ Гермес передати у користування іншої особи (суборенду) земельні ділянки, додаткові угоди від 17 січня 2015 року № 7 про право оренди земельних ділянок укладені без її, як власника земельних ділянок, відома та не з нею, а з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 05 березня 2006 року.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 остаточно просила визнати недійсними додаткові угоди від 17 січня 2015 року № 7 до договорів оренди землі від 05 березня 2006 року № 151 та 152, зареєстровані у Державному реєстрі земель 02 червня

2006 року № 040613800301 та 06 червня 2006 року № 040613800253, визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (від 25 березня 2016 року індексний номер 20263121) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (від 25 березня 2016 року індексний номер 20262640) та стягнути з ТОВ СФГ Гермес судові витрати.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсними укладені між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткові угоди від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 151 та до договору оренди землі від 05 березня 2006 року № 152, які зареєстровані у Державному реєстрі земель 02 червня 2006 року № 040613800301 та 06 червня

2006 року № 040613800253 відповідно.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 25 березня

2016 року індексний номер 20263121 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 25 березня 2016 року індексний номер 20262640 про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ТОВ СФГ Гермес .

У решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки земельні ділянки, які були предметом договорів оренди

від 02 червня 2006 року № 151 та 152, у порушення встановленого законом порядку, передані шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди від 02 червня

2006 року № 151 та 152 особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес задоволено. Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року, в частині, що оскаржується, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У червні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно до правовідносин між сторонами застосовано статтю 411 ЦК України, оскільки її дія не розповсюджується на її правовідносини з відповідачем.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У серпні 2017 року від ТОВ СФГ Гермес надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення залишити без змін посилаючись на те, що доводи позивача не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Судом установлено, що відповідно до копій державних актів на право власності на земельну ділянку від 26 квітня 2006 року серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 власником земельних ділянок, площею 7,585 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_3) та площею 9,068 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_4) відповідно, які розташовані на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 січня 2006 року

ВСК 860479 є ОСОБА_3

05 березня 2006 року між ОСОБА_3 та СФГ Гермес у письмовій формі укладені договори оренди землі за № 151 та № 152, згідно з умовами яких ОСОБА_3 передала СФГ Гермес у строкове платне користування належні їй вищевказані земельні ділянки строком на 5 років, вказані договори пройшли відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованими у Жовтоводському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК за № 040613800253, № 040613800301, про що здійснений відповідний запис у договорах.

Передача земельних ділянок між ОСОБА_3 та СФГ Гермес на виконання вищевказаних договорів оренди від 05 березня 2006 року здійснена згідно з актами про передачу та прийом земельних ділянок від 05 березня 2006 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

22 травня 2009 року між ОСОБА_3 та СФГ Гермес укладені додаткові угоди про внесення змін до вказаних договорів оренди землі, в яких зокрема строк дії договорів визначено терміном 25 років.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладені договори купівлі-продажу посівів № 25/12/Б та № 26/12/Б, згідно з якими СФГ Гермес (продавець) передало у власність покупцю ТОВ СФГ Гермес (покупець) посіви озимої пшениці, які розташовані на вищевказаних земельних ділянках, щодо яких укладені договори оренди землі № 151, № 152 від 05 березня 2006 року, а ТОВ СФГ Гермес зобов'язався прийняти та оплатити такі посіви.

У пункті 1.4 вказаних договорів купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року передбачено, що разом із посівами на підставах, передбачених статтею 411 ЦК України від продавця до покупця переходить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належне продавцю на підставі договору оренди землі із збереженням за покупцем всіх прав та обов'язків орендаря, передбачених договором оренди землі.

Згідно із повідомленням, складеним СФГ Гермес від 10 грудня 2014 року за

вих. № 10/12/026 на ім'я позивача, отримувача повідомляли про укладення між

СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня

2014 року № 26/12/Б, у зв'язку з чим запропоновано ОСОБА_3 у разі наявності бажання придбати право користування земельною ділянкою, що є об'єктом оренди за договором оренди землі № 152 від 05 березня 2006 року, про що необхідно було повідомити заявника протягом одного місяця.

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладені додаткові угоди № 7 до договорів оренди землі від 05 березня 2006 року № 151 та № 152, згідно з умовами яких сторони за додатковою угодою - СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес дійшли згоди щодо передачі від СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес права оренди земельних ділянок, набутих СФГ Гермес на підставі вищевказаних договорів оренди землі, укладених 05 березня 2006 року з позивачем.

Передачу земельних ділянок із користування СФГ Гермес до ТОВ СФГ Гермес здійснено на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок від 17 січня

2015 року, підписаних представниками вказаних осіб, копії актів долучені до матеріалів справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки умовами договорів оренди земельних ділянок від 05 березня 2006 року будь-яких окремих положень щодо суборенди цих ділянок не передбачено, при укладені будь-яких додаткових угод до договору оренди, та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися положеннями Закону України Про оренду землі .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав.

Однак із вказаним висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Таким чином, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Із статей 512-522 ЦК України вбачається, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-300гс17 висловлено правий висновок про те, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Отже, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України).

Встановивши, що будь-якої згоди ОСОБА_3, як власник земельної ділянки, на її передачу (у тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів: додаткової угоди до договору оренди, договору купівлі-продажу посівів тощо), не надавала, отже, у порушення встановленого законом порядку, право оренди земельною ділянкою передано іншому орендарю шляхом укладення додаткової угоди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника, а тому наявні підстави для визнання оспорюваних угод недійсними.

Із зазначеного вбачається, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення апеляційного суду скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ТОВ СФГ Гермес на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 292,32 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2017 року скасувати, рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області

від 07 листопада 2016 року залишити в силі .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі

292,32 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик