Ухвала

від 11.05.2017 по справі 314/7315/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/7315/16Головуючий у 1-й інстанції Капітонов Є.М. Пр. № 22-ц/778/1624/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ (надалі - ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ ), третя особа - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області про усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив (а.с.7-8) та в якому просив:

- зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий №2321586800:05:001:0258 із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка передана в оренду ОСОБА_2 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі договору оренди землі від 12 серпня 2016 року.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що відповідно до вищезазначеного договору оренди землі від 12.08.2016 року Вільнянською районною адміністрацією Запорізької області позивачу в оренду передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий №2321586800:05:001:0258 із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Петро - Михайлвської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір пройшов державну реєстрацію, позивачем сплачено земельний податок та орендну плату відповідно до його умов. Коли він виїхав на належну йому на праві оренди вищезазначену земельну ділянку для проведення сільськогосподарських робіт, прибули представники ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ , які зазначили, що ця земельна ділянка належить їх підприємству і у разі проведення ним сільськогосподарських робіт із засівання, його посіви можуть бути передисковані або врожай зібраний. У зв'язку із чим, мале місце звернення до поліції.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року (а.с. 68-70) позов ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 шляхом заборони ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ чинити будь-які дії, що перешкоджають володіти та користуватися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий №2321586800:05:001:0258 із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка передана в оренду ОСОБА_2, Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі договору оренди землі від 12 серпня 2016 року.

Стягнуто з ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ у своїй апеляційній скарзі (а.с. 76-80) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати стягнути з позивача.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 83), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.85).

У судове засідання 11 травня 2017 року належним чином повідомлений апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (а.с.87) позивач ОСОБА_2 не з'явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причину неявки у дане судове позивача ОСОБА_2 та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю його представника за договором - адвоката (а.с. 91-92) ОСОБА_4 та представника відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ за довіреністю (а.с. 90) ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, як осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 10 - 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

12.08.2016 року між ОСОБА_2, як фізичною особою, та Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області укладений договір оренди землі (а.с. 9-11, 14-17), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий №2321586800:05:001:0258 із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Петро-Михайлвської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір зареєстровано 26.10.2016 Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області №10.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

В силу ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Згідно із ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як вбачається з інформації, наданої органом поліції у цій справі № 595/41/014 від 27.01.2017 (а.с. 58-59) дії відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ свідчать про оспорювання (невизнання) права позивача ОСОБА_2 на володіння та користування вищезазначеною земельною ділянкою .

Про це свідчить також позиція відповідача, зазначена у суді першої інстанції відносно фактичного володіння позивачем земельною ділянкою відповідача (а.с. 60-61).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку у цій справі про оспорювання (невизнання) відповідачем ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ прав позивача ОСОБА_2 на володіння та користування вищезазначеною земельною ділянкою, яке в порядку ст.3 ЦПК України, ст. 16 ЦК України підлягає захисту судом у цій справі за рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним у запереченнях на позов позивача у цій справі (а.с.30-31, 60-61), та яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції правильно виходив у цій справі із вимог презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, укладеного 12.08.2016 року між ОСОБА_2 та Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (а.с. 9-11, 14-17).

Оскільки, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідач ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ у цій справі зустрічних позовних вимог про визнання недійсним вищезазначеного договору оренди землі не заявляв та вони не були предметом судового розгляду у цій справі.

Також у матеріалах цієї справи станом на час розгляду цієї справи судом відсутні будь-які рішення суду, що набрали законної сили, ухвалені в інших справах, з цього приводу.

Але із наявних у цій справі матеріалів вбачається, що ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ оспорює (не визнає) право позивача ОСОБА_2 на оренду вищезазначеної земельної ділянки (звернення відповідача з цього приводу до органів поліції, до суду а.с. 33-46, 58-59, 63-65, а.с.80).

За змістом ст. 93 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою , необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що оспорюючи (не визнаючи) право ОСОБА_2 на оренду вищезазначеної земельної ділянки, ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ чинить останньому перешкоди у володінні та користуванні цією земельною ділянкою.

Задовольняючи позов позивача у цій справі у спосіб - усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 шляхом заборони ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ чинити будь-які дії, що перешкоджають володіти та користуватися земельною ділянкою , суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог позивача у цій справі, а, відповідно, не порушив вимог ст. 11 ч. 1 ЦПК України, він просто фактично зазначив складові елементи права оренди землі ОСОБА_2, які підлягають захисту у цій справі, та розписав з метою повного захисту прав позивача у цій справі, у чому саме полягають перешкоди, які підлягають усуненню у цій справі, які було правильно встановлено судом першої інстанції у цій справі на підставі наявних у цій справі належних, допустимих доказів під час розгляду цієї справи.

Покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. В даному випадку має місце невизнання, оспорювання відповідачем права позивача на оренду вищезазначеної земельної ділянки, тому суд першої інстанції правильно вважав, що повинний забезпечити це право позивача, навіть, на майбутнє. Оспорювання цивільного права полягає в активному запереченні відповідачем наявності у позивача суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо може не завдавати шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Тому, до компетенції суду першої інстанції входило у цій справі усунення перешкод у здійсненні невизнаного права позивача на оренду вищезазначеної земельної ділянки шляхом заборони відповідачу вчинити певні дії, навіть якщо ці дії повинні бути вчинені відповідачем у майбутньому (Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, Верховний Суд України (www.scourt.gov.ua).

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні .

Відповідач ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у спростування позову позивача у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ , як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Крім того, судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами понесених ними судових витрат у цій справі, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови позивачу відповідачу ПрАТ ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції, у тому числі у вигляді судового збору 606,32 грн. (а.с. 75), сплаченого ним при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ПЕТРОМИХАЙЛІВСЬКЕ відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.