Постанова
від 07.11.2018 по справі 314/7315/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 314/7315/16-ц

провадження № 61-20100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство Петромихайлівське ,

третя особа - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Петромихайлівське на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року у складі судді Капітонова Є. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства Петромихайлівське (далі - ПрАТ Петромихайлівське ), третя особа - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовна заява мотивована тим, що йому відповідно до договору оренди землі від 12 серпня 2016 року передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Вказаний договір 26 жовтня 2016 року було зареєстровано Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області за № 10. Також позивачем було сплачено земельний податок та орендну плату відповідно до умов договору оренди. У жовтні 2016 року коли ОСОБА_4 проводив сільськогосподарські роботи на зазначеній земельній ділянці, прибули представники ПрАТ Петромихайлівське , які зазначили, що ця ділянка належить їх підприємству і у разі проведення ним сільськогосподарських робіт із засівання, його посіви можуть бути передисковані або врожай зібраний. У зв'язку з цим, позивачем викликались працівники поліції, які зазначили проте, що між ним та ПрАТ Петромихайлівське склалися цивільно-правові відносини.

У зв'язку з викладеним позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка передана йому в оренду Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі договору оренди землі від

12 серпня 2016 року.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року, позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою ОСОБА_4 шляхом заборони ПрАТ Петромихайлівське чинити будь-які дії, що перешкоджають володіти та користуватися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення кадастровий НОМЕР_1 із земель, не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Петро-Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка передана в оренду ОСОБА_4 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі договору оренди землі від

12 серпня 2016 року.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанціїмотивоване тим, що відповідач оспорюючи право ОСОБА_4 на оренду зазначеної земельної ділянки, таким чином чинив йому перешкоди у володінні та користуванні цією землею, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту відповідно до статті 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та зазначив, що відповідач, не визнаючи права позивача на оренду земельної ділянки, звертається до органів поліції, однак зустрічної позовної заяви про визнання недійсним вказаного договору оренди землі не подає.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ Петромихайлівське ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з'ясували, чи був належним чином зареєстрований договір оренди спірної земельної ділянки, що є головним фактом при розгляді справи. Задовольняючі позовні вимоги, суди не з'ясували, як саме відповідач чинив перешкоди позивачу у володінні та користуванні спірною ділянкою, оскільки крім разового звернення до органів поліції, ПрАТ Петромихайлівське ніяких інших дій щодо перешкод у користуванні земельною ділянкою не вчиняло. Також вказують, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, вийшов за межі його позовних вимог, оскільки позивач просив суд лише зобов'язати відповідача не чинити перешкоди йому в користуванні спірною земельною ділянкою, а суд усунув перешкоди шляхом заборони ПрАТ Петромихайлівське чинити будь-які дії, що перешкоджають володіти та користуватися цією земельною ділянкою.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що 12 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди землі (а. с. 9-11, 14-17), згідно якого позивачу передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий НОМЕР_1 із земель не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) площею 1,0000 га (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петро-Михайлвської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Договір оренди землі було зареєстровано 26 жовтня 2016 року Петро-Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області за № 10.

З інформації, наданої Вільнянським відділенням поліції Пологівського відділу поліції в Запорізькій області від 27 січня 2017 року

№ 595/41/01-2017, вбачається, що у цьому відділенні поліції зафіксовано лише один факт звернення ПрАТ Петромихайлівське , а саме: 24 жовтня 2016 року о 08:45 годині до поліції надійшло повідомлення директора цього товариства ОСОБА_5 про те, що трактористи місцевого фермера ОСОБА_4 заїхали своїми тракторами на їх землю та намагаються її обробити, а його працівники не дають їм це робити (а. с. 58-59).

Частина перша стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша стаття 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України в редакції, яка була чинною на час звернення позивача до суду держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України 2004 року під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (стаття 303 ЦПК України 2004 року).

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Проте, ні рішення суду першої інстанції, ні рішення суду апеляційної інстанції вказаним нормам не відповідають.

Зі змісту позовної заяви та уточненої позовної заяви не вбачається, який саме спосіб захисту порушенного права відповідно до частини другої статті 16 ЦК України обрав позивач, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Оскільки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, в порушення вказаних норм законодавства не встановили, яким саме чином порушене право володіння і користування позивача спірною земельною ділянкою, та яким чином це порушення має бути усунуто ПрАТ Петромихайлівське , судові рішення підлягають скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У пункті 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2009 року № 14 Про судове рішення в цивільній справі зазначено, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України 2004 року.

Зокрема, у ній має бути зазначено конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Проте, вказаним вимогам резолютивна частина рішення суду першої інстанції, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, не відповідає.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з'ясованих обставин справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Петромихайлівське задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення07.11.2018
Оприлюднено14.11.2018
Номер документу77801328
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —314/7315/16-ц

Рішення від 27.05.2019

Цивільне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кіяшко В. О.

Рішення від 21.05.2019

Цивільне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кіяшко В. О.

Ухвала від 14.12.2018

Цивільне

Вільнянський районний суд Запорізької області

Кіяшко В. О.

Постанова від 07.11.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лесько Алла Олексіївна

Ухвала від 26.10.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Лесько Алла Олексіївна

Ухвала від 09.11.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Штелик Світлана Павлівна

Ухвала від 03.07.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Штелик Світлана Павлівна

Ухвала від 13.06.2017

Цивільне

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Штелик Світлана Павлівна

Ухвала від 11.05.2017

Цивільне

Апеляційний суд Запорізької області

Гончар М. С.

Ухвала від 13.03.2017

Цивільне

Апеляційний суд Запорізької області

Гончар М. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні