Рішення

від 17.05.2017 по справі 686/23182/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/23182/16-ц

Провадження № 22-ц/792/801/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Грох Л.М., Пастощука М.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю прокурорів Коломий О.Є.,

Гончара І.О.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_3, третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року Заступник прокурора Хмельницької області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - міська рада) до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ПІМЛІКО (далі - ТОВ ПІМЛІКО ), третя особа - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області (далі - сільська рада), про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним і витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Прокурор зазначив, що 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 8 грудня 1997 року, виданого сільською радою, внесено відомості про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану по АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, та призначену для ведення особистого селянського господарства, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно. У той же день ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відчужив указану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Патріот 2014 (далі - ТОВ КУА Патріот 2014 ), а останнє, у свою чергу, 31 березня 2016 року продало її ТОВ ПІМЛІКО . ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, внаслідок чого державна реєстрація цього права є незаконною, а останній не мав права відчужувати її сторонній особі. Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, тому міська рада вправі витребувати її від добросовісного набувача - ТОВ ПІМЛІКО .

За таких обставин прокурор просив суд: визнати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану по АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, та призначену для ведення особистого селянського господарства, від 24 грудня 2015 року незаконною та скасувати цю реєстрацію; визнати договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_3 і ТОВ КУА Патріот 2014 , недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ ПІМЛІКО на цю земельну ділянку та витребувати її з незаконного володіння останнього.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що на час реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку останній не був її власником, а оскільки земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, то міська рада вправі витребувати її від ТОВ ПІМЛІКО .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, прокурори Коломий О.Є. і Гончар І.О. зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представники міської ради, ТОВ ПІМЛІКО і сільської ради, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ст.ст. 6, 17 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року); ст.ст. 2, 3, 15, 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-ІV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин); ст.ст. 15, 16 ЦК України; ст. 152 ЗК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив норми ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року).

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права рішення суду в частині задоволення позову прокурора до ОСОБА_3 про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині вимог нового рішення.

Згідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.

Встановлено, що рішенням сільської ради від 3 лютого 1997 року № 7 передано земельну ділянку площею 0,80 га, розташовану на території сільської ради та призначену для ведення підсобного господарства, у власність ОСОБА_3

На підставі цього рішення 8 грудня 1997 року ОСОБА_3 одержав державний акт серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01628.

12 травня 2011 року Верховна Рада України прийняла постанову № 3349-VI Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області , якою збільшено територію міста на 681,0 га земель, у тому числі за рахунок 10,0 га земель, що знаходяться у віданні сільської ради.

У 2015 року Приватне підприємство Діоріт Плюс 1 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 7 жовтня 2015 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,80 га у Державному земельному кадастрі. Їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

24 грудня 2015 року приватний нотаріус ОСОБА_5 вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12724333 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,80 га (кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1, в м. Хмельницькому, та призначену для ведення особистого селянського господарства.

У той же день ОСОБА_3 і ТОВ КУА Патріот 2014 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ТОВ КУА Патріот 2014 купило вказану земельну ділянку.

За договором купівлі-продажу від 31 березня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Бобковою І.О., ТОВ КУА Патріот 2014 продало спірну земельну ділянку ТОВ ПІМЛІКО , про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 14040166.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Частиною 2 статті 12 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 6 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

В силу ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 17 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Із ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року) слідує, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (п. 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

Частиною 1 статті 2 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 3 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В силу ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, державних актів на право власності або право постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтями 15 і 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, у тому числі прав на земельні ділянки, встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на нерухоме майно набувається особами в порядку, визначеному законом, який існував на час такого набуття, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього відповідно до Закону № 1952-ІV, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 13 червня 2012 року (справа № 6-54цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

На час виникнення спірних правовідносин порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки визначався ЗК України (в редакції Закону від 13 березня 1992 року).

За змістом норм цього Кодексу рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність громадян є необхідною передумовою виникнення такого права, після чого орган місцевого самоврядування на підставі вказаного рішення видає громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують це право. Разом із тим, право власності на земельні ділянки виникає у громадян після того, як орган місцевого самоврядування видав їм державний акт на право власності на землю та зареєстрував його у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підстав яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання цих документів недійсними в судовому порядку вказує на неналежне набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка розташовувалася на території сільської ради, яка в межах своєї компетенції прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3, зареєструвала та видала останньому державний акт на право приватної власності на землю.

Отже саме тоді (8 грудня 1997 року) ОСОБА_3 набув право власності на вказану земельну ділянку.

У справі відсутні належні та допустимі докази того, що на час набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку вона належала територіальній громаді м. Хмельницького. Прокурором не доведено, що ця земельна ділянки входила до складу земель, які постановою Верховної Ради України від 19 січня 1995 року № 12/95-ВР були включені в межі міста.

Сама по собі відсутність з невідомих причин запису про реєстрацію державного акта на землю, виданого сільською радою ОСОБА_3, в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а.с. 39-43) не може свідчити про те, що такої реєстрації не відбулося. Факт невнесення вказаного запису до Книги записів державних актів на право приватної власності на землю уповноваженою на те посадовою особою сільської ради, яка провела реєстрацію державного акта, зробила відповідну відмітку в ньому, власноручно поставила в документі підпис та гербову печатку про його реєстрацію, не є підставою для визнання державного акта на землю недійсним.

Довідки Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області (а.с. 22, 27, 28, 33, 35, 36, 43), Відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області (а.с. 45), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (а.с. 46), Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради (а.с. 25), Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (а.с. 30, 31) що спірної земельної ділянки, висновок технічної експертизи документів від 4 серпня 2016 року № 110Т, проведеної в кримінальному провадженні (а.с. 47-65), трудова книжка ОСОБА_7 (а.с. 66-67) достовірно не вказують на незаконність набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.

Внесення 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку не потягло за собою виникнення цього права, а відтак, скасування такої державної реєстрації не припиняє набутого відповідачем права власності на земельну ділянку.

Натомість, прокурор не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та виданого останньому державного акта на право власності на землю.

Таким чином, прокурором неправильно обрано спосіб захисту цивільного права, що унеможливлює задоволення даного позову.

В свою чергу, суд першої інстанції, неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, помилково виходив з того, що позов прокурора в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку є обґрунтованим. Висновок суду про те, що ОСОБА_3 не набув права власності на спірну земельну ділянку, не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, прокурор заявив вимоги про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 і ТОВ КУА Патріот 2014 , недійсним.

Задовольняючи цей позов, суд першої інстанціє не врахував, що міська рада не є стороною оспорюваного правочину, а прокурор фактично просив суд застосувати спосіб повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

В цій частині обраний прокурором спосіб захисту також не відповідає вимогам закону, до того ж міська рада не є власником спірної земельної ділянки, тому її право у спірних правовідносинах не порушено.

Прокурор звернувся до суду з позовом на захист права територіальної громади м. Хмельницького на земельну ділянку. Цей спір є цивільно-правовим, а тому апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позов прокурора до ОСОБА_3, який містить дві вимоги немайнового характеру, не підлягає задоволенню, а тому в силу ст. 88 ЦПК України понесені прокурором судові витрати не можуть бути покладені на відповідача. Крім того, з міської ради як позивача на користь ОСОБА_3 слід присудити витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги (в частині двох вимог немайнового характеру) в розмірі 3 031 грн 60 коп. (1378х2х110%).

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року в частині вимог Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_3 про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення.

В позові Заступника прокурора Хмельницької області відмовити.

Стягнути з Хмельницької міської ради на користь ОСОБА_3 3 031 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ О.І. Ярмолюк

Судді: /підпис/ Л.М. Грох

/підпис/ М.М. Пастощук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Продан Б.Г.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47