Постанова

від 18.09.2019 по справі 686/23182/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 686/23182/16-ц

провадження № 61-30666св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради ,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Пімліко ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Пастощука М. М., від 17 травня 2017 року .

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІІ-ХМ № 036583 від 08 грудня 1997 року, виданого Олешинською сільською радою, внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086), розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно. У той же день ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужив указану земельну ділянку товариству з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Патріот 2014 (далі - ТОВ КУА Патріот 2014 ), а останнє, у свою чергу, 31 березня 2016 року продало її ТОВ Пімліко . ОСОБА_1 не набув права власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, внаслідок чого державна реєстрація цього права є незаконною, а останній не мав права відчужувати її сторонній особі. Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, тому міська рада вправі витребувати її від добросовісного набувача - ТОВ Пімліко .

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, визнати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,8 га (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086), розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, від 24 грудня 2015 року незаконною та скасувати проведену державну реєстрацію. Визнати договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ КУА Патріот 2014 , недійсним. Скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ Пімліко на цю земельну ділянку та витребувати її з незаконного володіння останнього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Боднар А. П, від 10 березня 2017 року позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради задоволено. Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 24 грудня 2015 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія з управління активами Патріот 2014 . Скасовано державну реєстрацію права власності та витребувано з незаконного володіння ТОВ Пімліко земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку останній не був її власником, а оскільки земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Хмельницького поза її волею, то міська рада вправі витребувати її від ТОВ Пімліко .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року в частині вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким у позові заступника прокурора Хмельницької області відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку 08 грудня 1997 року. У справі відсутні належні та допустимі докази того, що на час набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку вона належала територіальній громаді м. Хмельницького. Внесення 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Байрачним А. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не потягло за собою виникнення цього права, а відтак скасування такої державної реєстрації не припиняє набутого відповідачем права власності на земельну ділянку. Натомість, прокурор не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та виданого останньому державного акта на право власності на землю. Таким чином, прокурором неправильно обрано спосіб захисту цивільного права, що унеможливлює задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року в частині вимог заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ТОВ Пімліко про скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння скасовано. Провадження у справі в цій частині вимог закрито.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

12 червня 2017 року заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2017 року , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звертаючись до суду із позовом прокурор мотивував свої вимоги тим, що у 2016 році було виявлено факти незаконного заволодіння на підставі підроблених документів, датованих 1997 роком, 22 земельними ділянками територіальної громади м. Хмельницького, площею 17,6 га, які з 1997 року по теперішній час не використовувалися. На час звернення у 2015 році громадян до приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки, особи не були їх власниками, оскільки відповідні державні акти в 1997 році не видавалися (їх бланки виготовлені у 2003 році) та не були зареєстровані у встановленому законом порядку, межі земельних ділянок не відводилися. Державні акти посвідчені печаткою, яка у 1997 році Олешинською сільською радою не використовувалася, а також підписано неуповноваженими на те особами, що підтверджується проведеною у справі почеркознавчою експертизою. Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про правомірність набуття відповідачем у власність земельної ділянки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд помилково вважав встановленим факт видачі державного акта ОСОБА_1 на підставі рішення сільської ради за № 7 від 03 лютого 1997 року та необґрунтовано вказав на необхідність його оскарження. Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив листи відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницькій області від 12 травня 2016 року та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 травня 2016 року про те, що бланк державного акта з таким номером видавався у період 2003-2005 років та не міг бути виданий ОСОБА_1 у 1997 році.

На час звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у вказаної особи з урахуванням положень частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речове право на спірну земельну ділянку не виникло, оскільки не було зареєстровано, що виключає можливість його оспорення у судовому порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року справу за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Олешинська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, про визнання державної реєстрації права власності незаконною та її скасування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, її доводи не спростовують правильного висновку апеляційного суду. Державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ № 036583 здійснена у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Олешинської сільської ради від 03 лютого 1997 року № 7 передано земельну ділянку площею 0,80 га, розташовану на території сільської ради та призначену для ведення підсобного господарства, у власність ОСОБА_1 .

На підставі цього рішення 08 грудня 1997 року ОСОБА_1 одержав державний акт серії ІІІ-ХМ № 036583 на право приватної власності на землю, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01628.

12 травня 2011 року Верховна Рада України прийняла постанову № 3349-VI Про зміну і встановлення меж міста Хмельницького і Хмельницького району Хмельницької області , якою збільшено територію міста на 681,0 га земель, у тому числі за рахунок 10,0 га земель, що знаходяться у віданні Олешинської сільської ради.

У 2015 року приватне підприємство Діоріт Плюс 1 розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а 07 жовтня 2015 року здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,80 га у Державному земельному кадастрі. Їй присвоєно кадастровий номер 6810100000:33:001:0086.

24 грудня 2015 року приватний нотаріус Байрачний А. І. вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 12724333 про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,80 га, кадастровий номер 6810100000:33:001:0086, розташовану по АДРЕСА_1 та призначену для ведення особистого селянського господарства.

У той же день ОСОБА_1 і ТОВ КУА Патріот 2014 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Байрачним А. І., за умовами якого ОСОБА_1 продав, а ТОВ КУА Патріот 2014 купило вказану земельну ділянку.

За договором купівлі-продажу від 31 березня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Бобковою І. О., ТОВ КУА Патріот 2014 продало спірну земельну ділянку ТОВ Пімліко , про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 14040166.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені у статті 16 ЦК України.

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 5 ЦПК України слідує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів Українивід 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин першої третьої статті 6 ЗК України 1992 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин (тут і далі - ЗК України 1992 року), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Частиною першою статті 23 ЗК України 1992 року визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28і зареєстрованої Міністерством юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, державні акти на право приватної власності на землю видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7 розділу Х Перехідні положення ЗК України ).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор, посилаючись на набуття ОСОБА_1 земельної ділянки з порушенням вимог закону, просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:33:001:0086, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 24 грудня 2015 року.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції 2015 року (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 3 Закону державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про право на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 27 Закону державна реєстрація права власності проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року.

Як встановили суди, 24 грудня 2015 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А. І. на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХМ № 036583 від 08 грудня 1997 року, виданого Олешинською сільською радою народних депутатів Хмельницького району, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно внесено відомості про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 6810100000:33:001:0086) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,80 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 Цивільного кодексу України ). Отже, такі рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний спосіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; ефективним як у законі, так і на практиці.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України . Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною нормою, або ж іншим способом, який не суперечить закону (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18 ).

Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК Українивстановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215 , 216 ЦК України.

Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор не оскаржував рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність та виданого йому державного акта.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши доводи сторін спору, правильно виходив із того, що внесення нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не є підставою для виникнення цього права, а є лише підтвердженням цього права. Скасування державної реєстрації не припинить набутого відповідачем права власності, оскільки відповідно до статті 23 Земельного кодексу України в редакції 1992 року право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державним актом, який видавався і реєструвався сільською радою.

Таким чином, слід дійти висновку, що лише скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку не відновлює права територіальної громади м. Хмельницького, у разі його порушення.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України . У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Верховний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурором у частині позовних вимог до ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту цивільного права . Прокурор не оскаржує рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та виданого останньому державного акта на право власності на землю. Також прокурор не оспорює судового рішення суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ Пімліко про витребування земельної ділянки.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької областізалишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович