ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4270/16
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської обласної державної адміністрації на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію (м. Одеса, проспект Шевченко, 4 код ЄДРПОУ 39999373) поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; стягнути з Одеської обласної державної адміністрації (м. Одеса, проспект Шевченко, 4, код ЄДРПОУ 39999373) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації; в разі задоволення адміністративного позову встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Одеської обласної державної адміністрації подати у встановлений судом строк звіт про виконання ухваленого по справі судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 01.08.2016 р. головою Одеської обласної державної адміністрації М. Саакашвілі було видано розпорядження № 192/к-2016 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_2, листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2016 року №11121/0-14-16/09 та листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1. Позивач вважав, що спірне розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 р. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він не бажав звільнятися, не подавав заяву про звільнення за власним бажанням для її реалізації, на його заяві, написаній власноруч, відсутня дата її складання та дата подання. Позивачу стало відомо про видання оскаржуваного розпорядження в період перебування на лікарняному. Позивач вказував, що заява про звільнення за власним бажанням дійсно була написана ним, але відбулось це майже рік тому, та зазначена заява нікуди не була подана, та просто лежала у позивача в робочому столі, а ОСОБА_2 на протязі року продовжував працювати на посаді начальника Управління. Позивач пояснював, що зазначена заява писалась в момент незгоди з позицією керівництва відповідача з деяких питань, але згодом відповідні причини зникли, у зв'язку із чим відпала необхідність в її реалізації. Проте, як виявилось, на даний час зазначеної заяви в робочому столі немає, тобто вона зникла, яким чином це стало можливим ОСОБА_2 невідомо. Одразу після виявлення зазначених вище обставин, позивач звернувся до голови ООДА М. Саакашвілі та до профільних міністерств в письмовому вигляді та повідомив про те, що він не проявляв ініціативи з подачі заяви про звільнення за власним бажанням з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту, ця заява була подана на резолюцію голови ООДА без його відома і погодження, а сама заява була написана ще рік тому, після чого він продовжував виконувати свої посадові обов'язки, тобто його звільнення на підставі ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу" не відповідає його волевиявленню, та попросив скасувати розпорядження щодо звільнення та відізвати погоджувальні листи відповідних міністерств. На означене звернення відповідачем на адресу позивача було направлено лист Управління у справах сім'ї молоді та спорту вих. № 01-02-16/913 від 05.08.2016 р. про необхідність отримання трудової книжки з записом про звільнення па підставі ч. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
Позивач наголошував, що доказів подання заяви про звільнення за власним бажанням за 14 днів до дати видання розпорядження про звільнення та подачі зазначеної заяви позивачем особисто голові ООДА М. Саакашвілі або через відповідну канцелярію не існує. Більш того, станом на 15.07.2016 р., тобто на дату вчинення резолюції на заяві ОСОБА_2, голова ООДА М. Саакашвілі взагалі перебував у відрядженні, що додатково підтверджує факт неможливості особистого звернення позивача до нього без реєстрації цієї заяви в системі документообігу. Отже, на думку позивача, його звільнення відбулось з ініціативи відповідача, без передбачених для цього законних підстав та в період перебування позивача на лікарняному, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. З урахуванням викладеного, звільнення є протиправним та таким, що порушує його гарантоване Конституцією України право на працю, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про скасування спірного розпорядження та поновлення на посаді.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 02 серпня 2016 року.
Стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації (м. Одеса, проспект Шевченко, 4, код ЄДРПОУ 39999373) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 38746(тридцять вісім тисяч сімсот сорок шість)грн. 40коп.
Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Встановлено Одеській обласній державній адміністрації строк для надання до суду звіту про виконання постанови про поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 15 днів з дня одержання копії постанови.
Не погоджуючись з даною постановою суду Одеська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:
- заява про звільнення за власним бажанням не повинна містити дату підписання та не повинна реєструватися.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що 21.08.2015 року розпорядженням голови обласної державної адміністрації М. Саакашвілі ОСОБА_2 призначено на посаду радника голови Одеської обласної державної адміністрації з 27.08.2015 року. Підстава: заява ОСОБА_2 від 19.08.2015 року.
23.09.2015 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 22.09.2015 року, листа тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту у справах дітей, сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації від 22.09.2015 року №01-13/2 головою обласної державної адміністрації М.Саакашвілі видано розпорядження №194/к-2015 про звільнення ОСОБА_2 з посади радника голови Одеської обласної державної адміністрації 23 вересня 2015 року переведенням до Департаменту у справах дітей, сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації відповідно до п.5 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації М. Саакашвілі від 06.11.2015 року №263/к-2015 року ОСОБА_2 зараховано на стажування на посаді начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 06 по 13 листопада 2015 року. Підстава: заява ОСОБА_2 від 06.11.2015 року. Згідно висновку виконуючого обов'язки заступника голови Одеської обласної державної адміністрації Бобровської С.А. від 13.11.2015 року ОСОБА_2 під час стажування проявив себе відповідальним керівником, ретельно організовував виконання доручених завдань, має організаторські здібності, досвід роботи на керівних посадах, володіє державною мовою та персональним комп'ютером, за своїми професійними знаннями, досвідом роботи та діловими якостями здатний працювати на посаді начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 19.07.2015 року, листа-погодження Міністерства соціальної політики України від 24.07.2015 року №17875/0/14-15/09 та Міністерства молоді та спорту України від 01.12.2015 року №9763/8.1 ОСОБА_2 розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 09.12.2015 року №360/к-2015 призначено на посаду начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації з 10 грудня 2015 року.
Згідно заяви ОСОБА_2 (без дати), листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2016 року №11121/0-14-16/09, листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1 про погодження звільнення позивача, 01.08.2016 року головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження №192/к-2016 Про звільнення ОСОБА_2 , відповідно до якого звільнено ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації 1 серпня 2016 року за власним бажанням згідно з частиною 1 статті 86 Закону України Про державну службу .
Як зазначав позивач в адміністративному позові, спірне розпорядження про його звільнення було видано 01.08.2016 року під час перебування позивача на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом, при цьому дізнавшись про своє звільнення, адвокат позивача 10.08.2016 року звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації з адвокатським запитом про отримання копій документів, що слугували підставою для прийняття спірного розпорядження. Також адвокат позивача звернувся з запитами до Міністерства молоді та спорту України та Міністерства соціальної політики України щодо підстав складання листа Міністерства молоді та спорту України від 28.07.2016 року №6750/9.1 та листа Мінсоцполітики від 29.07.2016 року №11121/0/14-16/09.
Відповідно до листа-відповіді Міністерства молоді та спорту України від 11.08.2016 року №7089/9.1 адвокату позивача повідомлено, що за поданням Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3660 Мінмолодьспортом було погоджено звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації згідно з поданою ним заявою. До означеного листа було додано лист Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3660 адресований Міністерству молоді та спорту з проханням погодити звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за власним бажанням згідно з ч.1 ст.86 Закону України Про державну службу , засвідчена, згідно з оригіналом начальником управління з питань персоналу Одеської обласної державної адміністрації Бурлаченко Т.В. 25.07.2016 року, заява ОСОБА_2 про його звільнення за власним бажанням з резолюцією Згоден. До розпорядження після погодження з Міністерством 15.07.2016 року .
Згідно листа-відповіді Міністерства соціальної політики України від 10.08.2016 року №11734/0/14-16/09 адвоката позивача повідомлено, що до Міністерства надійшов лист від голови Одеської обласної державної адміністрації від 25.07.2016 року №01/02-41/3658 щодо погодження звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за власним бажанням згідно з частиною першою статті 86 Закону України Про державну службу . До означеного листа було додано: копія заяви ОСОБА_2 засвідчена начальником управління з питань персоналу апарату Одеської обласної державної адміністрації Бурлаченко Т.В. та біографічна довідка на ОСОБА_2 У зв'язку з викладеним, Мінсоцполітики листом від 29.07.2016 року №11121/0/14-16/09 погодило звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.
05.08.2016 року Управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації за вих. №01-02-16/913 на адресу позивача було направлено лист з проханням отримати трудову книжку та надати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, одразу після виявлення обставин звільнення ОСОБА_2, він 16.08.2016 року звернувся до голови Одеської обласної державної адміністрації М. Саакашвілі та до профільних міністерств з заявами, в яких зазначив, що позивачу стало відомо, що під час його перебування на лікарняному на адресу Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації надійшло розпорядження голови ОДА №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації. В заявах позивач пояснив, що не писав ніяких заяв про звільнення за власним бажанням з займаної посади та не бажає цього, заява, яка слугувала підставою для звільнення позивача, була написана останнім майже рік тому, та зазначена заява нікуди не була подана, та просто лежала у його робочому столі, а на протязі року ОСОБА_2 продовжував працювати на посаді начальника Управління. Зазначена заява була написана позивачем в момент незгоди з позицією керівництва ОДА з деяких питань, але згодом відповідні причини зникли, у зв'язку із чим, відпала необхідність в реалізації зазначеної заяви (на самої заяві взагалі не має дати її підписання та реєстрації). Зазначена заява на даний час зникла з робочого столу позивача, та як вона зникла ОСОБА_2 невідомо. Позивач наголошував, що не проявляв ініціативи з подачі заяви про звільнення за власним бажанням з посади Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, ця заява була подана на резолюцію голови ОДА без його відома і погодження, а сама заява була написана ще рік тому, після чого ОСОБА_2 продовжував виконувати свої посадові обов'язки. У зв'язку з викладеним позивач просив скасувати розпорядження голови ОДА №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення позивача з посади начальника управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації.
На думку позивача, його звільнення відбулось з порушенням вимог КЗпП України та статті 86 Закону України Про державну службу , заява, яка слугувала підставою звільнення позивача, була написана останнім раніше та позивачем на резолюцію не подавалася, у зв'язку з чим не може бути підставою для його звільнення, адже не містить дати складання та не подавалася на реєстрацію.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_2 (без дати складання та дати реєстрації), потрапивши в розпорядження відповідача, не могла вважатись підставою для звільнення позивача зі служби на підставі частини 1 статті 86 Закону України Про державну службу , оскільки в розумінні норм законодавства, що регулює проходження державної служби та трудові відносини, є юридично неспроможним документом для звільнення працівника.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Кодексу законів про працю України, Закону України Про державну службу .
За правилами пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За змістом статті 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
За правилами статті 1 Закону України Про державну службу державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно статті 4 Закону України "Про державну службу" державна служба ґрунтується на таких основних принципах: верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості, стабільності.
За правилами статті 83 Закону України "Про державну службу" визначено підстави припинення державної служби. Так, Державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Згідно статті 86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
З вказаної норми слідує, що основними умовами припинення державної служби за частиною 2 статті 86 Закону України Про державну службу щодо яких працівник та суб'єкт призначення повинні дійти згоди для звільнення до закінчення двотижневого строку є: підстава припинення державної служби, тобто, наявність відповідної заяви працівника, та узгоджена між сторонами дата, з якої такий працівник підлягає звільненню.
Визначення дати звільнення є обов'язковою умовою досягнення взаємної домовленості з суб'єктом призначення, оскільки при наявності лише заяви про звільнення за власним бажанням та у випадку недосягнення взаємної домовленості щодо дати звільнення, державний службовець підлягає звільненню на підставі частини 1 статті 86 Закону, так як частина 2 вказаної статті передбачає умови звільнення державного службовця до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою статті 86 Закону України Про державну службу .
Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов'язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.
Дослідивши наявну в матеріалах справи заяву ОСОБА_2 про звільнення його із займаної посади за власним бажанням (а.с. 17) апеляційний суд встановив, що вказана заява не містить дати її підписання, а також вказівки на дату звільнення. Вказана заява містить лише формулювання за власним бажанням .
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази щодо досягнення між ОСОБА_2 та суб'єктом призначення взаємної домовленості про звільнення до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною 1 статті 86 Закону України Про державну службу , тоді як позивач стверджує про відсутність такої домовленості, а відповідачі - про її досягнення.
При цьому, загальні норми звільнення працівника за власним бажанням передбачені Кодексом законів про працю України.
За змістом статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Водночас працівникові надається право відкликати до спливу строку раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням.
Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч.4 ст.24 КЗпП).
В ході судового розгляду встановлено, що позивачем власноручно написано заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням, що ним не заперечується.
В судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_1 помічник патронатної служби Одеської обласної державної адміністрації, яка пояснила, що в липні 2016 року (точної дати та час не пам'ятає) ОСОБА_2 особисто зайшов до приймальні голови облдержадміністрації із заявою про своє звільнення за власним бажанням і поклав заяву про звільнення на стіл. Заява ОСОБА_2 була покладена нею до папок, в яких знаходиться кореспонденція на ім'я голови Одеської обласної державної адміністрації. В найближчий час (дати не пам'ятає, зазначає - в цей день або на наступний) кореспонденція була передана голові ООДА, розглянута та надана їй для написання Згоден, прошу підготувати розпорядження після погодження з міністерствами , що було зроблено ОСОБА_1 та повернуто заяву ОСОБА_2 до кабінету голови. Після цього він поставив резолюцію та ОСОБА_1 забрала заяву про звільнення та передала її до управління персоналом. Як показав свідок, за усною домовленістю, кореспонденція, яка надходить до голови та яка стосується кадрових питань не реєструється.
Також свідок показала, що вхідна кореспонденція на ім'я голови в журналі вхідної кореспонденції не реєструється, вона фіксує в особистому блокноті таку кореспонденцію.
Також був допитаний позивач - ОСОБА_2, який пояснив, що в листопаді-грудні 2015 року він пройшовши конкурс та співбесіду, був прийнятий на посаду. В період перебування на посаді начальника Управління він опинився у стані конфронтації із фактичними керівниками ООДА, у зв'язку із його незгодою із методами роботи, та отримав усне попередження про звільнення. Зазначав, що заяву про звільнення за власним бажанням він не подавав, не передавав третім особам для передачі, не направляв поштою та не подавав на реєстрацію, заява була написана ним на початку 2016 року за проханням Бобровської з вищенаведених підстав. ОСОБА_2 була написана заява та залишена на робочому столі, в подальшому про її існування позивач забув, та взагалі не знає, з якого часу вона зникла з його робочого стола, при цьому наміру та бажання звільнятися він не має. Також позивач показав, що для нього взагалі було новина, що його звільнено було за власним бажанням, оскільки він вважав, що його буде звільнено за статтею. Отримавши трудову книжку, позивач дізнався про підстави його звільнення та згадав про написання заяви, однак оскільки не мав бажання звільнятися, 16.08.2016 року звертався з відповідними заявами-поясненнями до голови ООДА та профільних міністерств.
В ході судового розгляду була досліджена заява ОСОБА_2, та встановлено, що в тексті заяви відсутня дата підписання та дата реєстрації.
Доказів реєстрації означеної заяви Управлінням діловодства ООДА відповідачем до суду надано не було, натомість, представником стверджується, що реєстрація не є обов'язковою.
За змістом Інструкції з діловодства Одеської обласної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації 02.03.2016 року №98/А-2016, (п.3.25), реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів провадиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Відповідно до п.3.26 Інструкції реєструються всі документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення централізовано Управлінням діловодства (крім тих, що зазачені в додатку 12). Окрема група документів згідно з номенклатурою справ реєструється: в юридичному відділі апарату облдержадміністрації - договори, угоди, меморандуми тощо; у відділі господарського та інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату облдержадміністрації - акти ревізій фінансово-господарської діяльності, бухгалтерських документів тощо. Відповідно до п. 3.27, 3.28, 3.29, 3.30, 3.31, 3.32, 3.33, 3.34, 3.35, в апараті облдержадміністрації використовується автоматизована (з використанням спеціальних комп'ютерних програм) форма реєстрації документів. За допомогою автоматизованої форми реєстрації документів Управління діловодства формує банк реєстраційних даних в електронній версії. Підрозділам апарату облдержадміністрації надана можливість користуватися банком реєстраційних даних згідно з компетенцією для одержання необхідної інформації про всі документи. Перелік обов'язкових реквізитів реєстраційно-контрольної картки відповідає цій Інструкції, а порядок розміщення реквізитів у реєстраційно-контрольній картці відповідає комп'ютерній програмі. Документи реєструються за групами залежно від назви, виду, автора і змісту документів. Всі документи, які обробляються в Управлінні діловодства, реєструються в електронній базі даних. Документи, які обробляються в підрозділах апарату, - в окремих журналах. Документи реєструються лише один раз. У разі передачі зареєстрованого документа з одного структурного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється. Факсограми реєструються тільки після їх копіювання на високоякісній копіювальній машині, підшиваються в справу поточного архіву та після одержання оригіналу документа замінюється. Документи, що передаються електронною поштою у сканованій формі без електронного цифрового підпису, реєструються із зазначенням електронної адреси відправника і адресата, підшиваються в окрему справу та після одержання оригіналу документа у справу поточного архіву
Заява позивача не містить дати підписання, зазначеної позивачем власноруч, дати її реєстрації та реєстраційного індексу, як і взагалі будь-яких свідчень того, що її було зареєстровано відповідно до вимог Інструкції.
Відповідно до тексту заяви позивач просить звільнити його за власним бажанням зі служби, проте в суді наголошував, що волевиявлення позивача на звільнення зі служби 01.08.2016р. не було взагалі.
За правилами Інструкції, відсутність доказів ведення запису облікових даних про заяву (як документ) за встановленою реєстраційною формою за переконанням суду означає відсутність фіксації ООДА факту одержання цього документа, а отже доводить відсутність волевиявлення ОСОБА_2 на звільнення за власним бажанням (у сукупності із обставиною відсутності дати написання заяви).
За змістом статті 86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Водночас, в даному випадку не можливо встановити дотримання строку 14 днів з дати нібито поданої позивачем заяви до дати прийняття спірного розпорядження (01.08.2016 року), оскільки заява про звільнення за власним бажанням не містить ані дати її підписання, ані дати її реєстрації, також заява не містить посилання на дату, з якої позивач бажає звільнитися.
Позивач в адміністративному позові та в показаннях, які він надав як свідок, підписавши відповідну присягу та розписку про попередження про кримінальну відповідальність передбачену статтями 384-385 КК України за завідомо неправдиві показання і відмову від надання показань, вказує, що ним означена заява не подавалася, не реєструвалася, не направлялася поштою та не була передана третім особам, вона була складена ним на прохання Бобровської по причинам наведеним вище, без наміру її реалізації, у зв'язку з чим, дати її підписання позивач не ставив. ОСОБА_2 наголошував, що він має намір та бажання працювати далі на своїй посаді. Означене також підтверджується заявами позивача від 16.08.2016 року зверненими до голови облдержадміністрації та профільних міністерств з відповідними поясненнями щодо ситуації, яка сталася, про намір та бажання працювати далі на посаді, яку позивач займав, та з проханням скасувати спірне розпорядження.
Отже, враховуючи викладене, заява ОСОБА_2 (без дати складання та дати реєстрації), потрапивши в розпорядження відповідача, не могла вважатись підставою для звільнення позивача зі служби на підставі частини 1 статті 86 Закону України Про державну службу , оскільки в розумінні норм законодавства, що регулює проходження державної служби та трудові відносини, є юридично неспроможним документом для звільнення працівника.
Крім того, на дату звільнення ОСОБА_2 перебував на лікарняному, тому не міг бути звільнений до моменту виходу з лікарняного.
Таким чином з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №192/к-2016 від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації, оскільки його прийнято за відсутності встановлених законом підстав для цього (письмового попередження держслужбовця суб'єкта призначення про звільнення зі служби за власним бажанням, зробленого за 14 днів до дати звільнення).
За змістом частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, ОСОБА_2 має бути поновлений судом на попередній роботі - на посаді начальника Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Одеської обласної державної адміністрації внаслідок скасування розпорядження №192/к-2016 про його звільнення.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта, що заява про звільнення за власним бажанням не повинна містити дату підписання та не повинна реєструватися, а також 14 днів повинно бути відраховано з дати резолюції голови Одеської обласної державної адміністрації (15.07.2016 року) колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не доведена реєстрація заяви позивача саме 15.07.2016 року, резолюція голови 15.07.2016 року не доводить тієї обставини, що заява було подана саме 15.07.2016 р., адже як зазначила свідок ОСОБА_1, ОСОБА_2 заяву їй на стіл поклав на початку липня 2016 року.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Одеської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі № 815/4270/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 22 травня 2017 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: В.Л. Романішин
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2017 |
Оприлюднено | 24.05.2017 |
Номер документу | 66619829 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Шляхтицький О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні