Рішення

від 17.05.2017 по справі 904/4304/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2017 Справа № 904/4304/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП", м. Мала Виска, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД", м. Дніпро

про стягнення 60 267,27 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 21.04.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 20/15 від 20.01.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 60 267,27 грн. за договором № 3/07-15-У від 03.07.2015, з яких 37585,00 грн. основна заборгованість, 22588,60 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки вугільної продукції №3/07-15-У від 03.07.2015, в частині своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2017, порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 24.04.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 24.04.2017 до 15.05.2017.

15.05.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, письмовий відзив на позов до справи не надав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" (покупець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" (постачальник - відповідач) було укладено договір поставки вугільної продукції № 3/07-15-У (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця вугілля кам'яне, надалі товар, найменування, марка, кількість та показники якого вказується у специфікаціях до цього договору (додатки), які будуть частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковій формі наступним чином:

а) перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника вартості залізничного тарифу та транспортно-експедиційних послуг (в разі постачання товару залізничним транспортом) або інших договірних умовах, якщо вони вказані у специфікації;

б) передплата 25% вартості товару, згідно рахунку постачальника;

в) 75% остаточної суми від рахунку, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника після надання копії залізнично-транспортної накладної, відміченою штемпелем станції відправлення.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті та на умовах поставки, вказаних у специфікаціях до цього договору та не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення покупця (зазначеного у п. 5.1.), яке є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно п. 4.1. цього договору.

06.08.2015 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000059 на оплату вугілля на суму 193205,52 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000058 на відшкодування залізничного тарифу на суму 23964,00 грн. (а.с. 11-12).

У відповідності до умов п. 4.1. договору, позивач здійснив перерахування 100% попередньої оплати вартості залізничного тарифу на суму 23964,00 грн., а також здійснив передплату 25% вартості товару на суму 38 641,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №806 від 06.08.2015 та №807 від 06.08.2015 (а.с.13-14).

18.09.2015 позивач звернувся до відповідача з листом №533 (а.с.15), в якому просив повідомити про причини не відвантаження товару.

23.09.2015 у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив, що відвантаження вугілля на адресу позивача заплановано на 05.10.2015. Також, цим листом відповідач гарантував повернення сплачених позивачем коштів, у випадку не відвантаження вагонів (а.с.16).

Відповідач оплачений позивачем товар не відвантажив, в зв'язку з чим частково повернув позивачу грошові кошти у розмірі 25 020,00 грн., відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №8857 від 19.11.2015 та №8891 від 29.12.2015 (а.с. 17,18).

Решту грошових коштів у сумі 37 585 грн. відповідач позивачу не повернув.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №81 від 09.06.2016, в якій вимагав у відповідача повернення грошових коштів у розмірі 37 585 грн. (а.с. 19-20).

На вищевказану претензію відповідач не відреагував, товар не відвантажив, грошові кошти у розмірі 37 585 грн. позивачу не повернув, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати за товар та попередньої оплати вартості залізничного тарифу з боку позивача доводиться матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 37 585 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що прострочення поставки погодженої партії вугілля спричиняє сплату постачальником на користь покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої партії вугілля за кожен день прострочення.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 22588,60 грн. за період прострочення з 12.08.2015 по 04.04.2017 (601 день прострочення).

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що при здійсненні розрахунку, позивачем не було дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, в зв'язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 22588,60 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 6878,06 грн. за період з 12.08.2015 по 10.02.2016 (183 дні прострочення).

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" (49017, м. Дніпро, вул. Кам'янська, 32/39, код 19437923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" (26200, Кіровоградська область, с. Мала Виска, вул. Залізнична, буд. 10, код 36835488) суму основного боргу у розмірі 37585,00 грн., пеню у розмірі 6878,06 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору урозмірі 1180,42 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя ОСОБА_3