Постанова

від 27.07.2017 по справі 904/4304/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 року Справа № 904/4304/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Євстигнеєв О.С., Кузнецов В.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу судової колегії від 25.07.2017 року)

Секретар судового засідання Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 16.05.2017 р., представник;

представник позивача не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 року у справі №904/4304/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП", м. Мала Виска, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД", м. Дніпро

про стягнення 60 267,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 року у справі №904/4304/17 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" суму основного боргу у розмірі 37585,00 грн., пеню у розмірі 6878,06 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1180,42 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, місцевим судом не в повному обсязі було з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, визнано доведеними обставини та факти, які такими не є, та не в повному обсязі досліджено наявні в матеріалах справи документи.

Скаржник посилається на те, що зобов'язання було порушено саме позивачем, а господарським судом не було перевірено розмір грошових розрахунків у відповідності до умов договору, оскільки позивачем не було виконано свого обов'язку. Так, зокрема, скаржником зазначено, що позивачем в дійсності не було сплачено 25% передплата вартості товару відповідно до умов договору, яка дорівнює 484 301, 38 грн., чим було не виконано свій обов'язок по попередньому розрахунку з продавцем.

У зв'язку з викладеним, на думку скаржника, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" (постачальник) було укладено договір поставки вугільної продукції № 3/07-15-У (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця вугілля кам'яне, надалі товар, найменування, марка, кількість та показники якого вказується у специфікаціях до цього договору (додатки), які будуть частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковій формі наступним чином:

а) перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника вартості залізничного тарифу та транспортно-експедиційних послуг (в разі постачання товару залізничним транспортом) або інших договірних умовах, якщо вони вказані у специфікації;

б) передплата 25% вартості товару, згідно рахунку постачальника;

в) 75% остаточної суми від рахунку, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника після надання копії залізнично-транспортної накладної, відміченою штемпелем станції відправлення.

Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, постачальник здійснює поставку товару партіями в асортименті та на умовах поставки, вказаних у специфікаціях до цього договору та не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення покупця (зазначеного у п. 5.1.), яке є підтвердженням готовності покупця до прийому товару та здійснення оплати згідно п. 4.1. цього договору.

Так, 06.08.2015 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000059 на оплату вугілля на суму 193205,52 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000058 на відшкодування залізничного тарифу на суму 23964,00 грн. (а.с. 11-12).

Позивач здійснив перерахування вартості залізничного тарифу на суму 23964,00 грн., а також здійснив передплату вартості товару на суму 38 641,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №806 від 06.08.2015 та №807 від 06.08.2015 (а.с.13-14).

В свою чергу, відповідачем поставку товару здійснено не було. У зв'язку з вказаним, 18.09.2015 позивач звернувся до відповідача з листом №533 (а.с.15), в якому просив повідомити про причини не відвантаження товару.

23.09.2015 у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив, що відвантаження вугілля на адресу позивача заплановано на 05.10.2015 та гарантував повернення сплачених позивачем коштів, у випадку не відвантаження вагонів (а.с.16).

В подальшому, відповідач оплачений позивачем товар не відвантажив, в зв'язку з чим частково повернув позивачу грошові кошти у розмірі 25 020,00 грн. згідно платіжних доручень №8857 від 19.11.2015 та №8891 від 29.12.2015 (а.с. 17,18).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №81 від 09.06.2016, в якій вимагав у відповідача повернення решти грошових коштів у розмірі 37 585 грн. (а.с. 19-20). Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано, грошові кошти у розмірі 37 585 грн. позивачу не повернуто.

Вказане зумовило звернення ТОВ "МАКРЕАЛГРУПП" до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "АСКАНІЯ ЛТД" заборгованості у розмірі 60 267,27 грн. за договором №3/07-15-У від 03.07.2015, з яких 37585,00 грн. - основна заборгованість, 22588,60 грн. - пеня.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано ст. 693 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

У відповідності до частини третьої вказаної норми у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд дійшов висновку, що факт попередньої оплати за товар та попередньої оплати вартості залізничного тарифу з боку позивача доводиться матеріалами справи та не заперечується відповідачем, у зв'язку з відсутністю доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 37585,00 грн. та 6878,06 грн. пені, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції що стягнення з відповідача 37585,00 грн. суми основного боргу. В той же час, стосовно часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як було зазначено вище, відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковій формі наступним чином: а) перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника вартості залізничного тарифу та транспортно-експедиційних послуг (в разі постачання товару залізничним транспортом) або інших договірних умовах, якщо вони вказані у специфікації; б) передплата 25% вартості товару, згідно рахунку постачальника; в) 75% остаточної суми від рахунку, покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника після надання копії залізнично-транспортної накладної, відміченою штемпелем станції відправлення.

Також п. 7.2 договору встановлено, що прострочення поставки погодженої партії вугілля спричиняє сплату постачальником на користь покупця пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої партії вугілля за кожен день прострочення.

Так, згідно рахунку-фактури №СФ-0000059 на оплату вугілля на суму 193205,52 грн., 25% передплати вартості товару складає - 48 301, 38 грн. В свою чергу позивачем було здійснено передплату вартості товару у розмірі 37 585,00 грн.

Враховуючи, що позивачем не було виконано свого обов'язку відповідно до умов договору, а саме п.4.1, щодо передплати вартості товару, тому відсутні підстави для застосування до постачальника штрафних санкцій згідно п.7.2 договору. Крім того, умовами договору не передбачено штрафних санкцій за несвоєчасне повернення попередньої оплати, перерахованої не в повному обсязі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - зміні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2017 року у справі №904/4304/17 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" (49017, м.Дніпро, вул. Кам'янська, 32/39, код 19437923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" (26200, Кіровоградська область, с. Мала Виска, вул. Залізнична, буд. 10, код 36835488) суму основного боргу у розмірі 37585,00 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 997,92 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРЕАЛГРУПП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ЛТД" витрати по апеляційній скарзі у розмірі 662, 29 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.07.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.С. Євстигнеєв