Ухвала

від 22.05.2017 по справі 905/109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

22.05.2017р. Справа № 905/109/17           

          Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мазурік М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень «Арго», м.Краматорськ про відстрочення виконання рішення суду від 12.05.2017р. у справі № 905/109/17

за позовом: Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал», м.Краматорськ

до відповідача: Об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень «Арго», м.Краматорськ

про стягнення 10740,75грн.

за участю уповноважених представників:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (заявника): не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2017р. позовні вимоги Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10740,75грн. та 1378,00грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення на два місяці шляхом сплати суми заборгованості та судового збору наступним чином:

- до 28.02.2017р. підлягає сплаті 6059,37 грн;

- до 31.03.2017р. підлягає сплаті 6059,38 грн.

24.02.2017 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

10.03.2017 до суду від Об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень “Арго”, м. Краматорськ надійшла заява про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/109/17 рівними частками протягом 23 місяців по 504,94 грн. щомісячно.

Ухвалою від 20.03.2017р. відмовлено у задоволенні даної заяви.

12.05.2017р. від Об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень “Арго”, м. Краматорськ надійшла заява про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/109/17 строком на 12 місяців.

В обґрунтування наданої заяви боржник посилається, у тому числі, на такі самі обставини, як і у попередніх заявах, які були розглянуті судом, а саме: скрутне фінансове становище; завдання колишнім керівником збитків на суму 70054,47грн., внаслідок чого було відкрито виконавчі провадження та були арештовані рахунки юридичної особи; укладення мирової угоди по іншій справі, яка вчасно виконається заявником; наявність заборгованості мешканців будинку перед заявником; наявність заборгованості заявника по заробітній платі.

На підтвердження вказаних обставин заявник надав: фінансовий звіт, штатний розклад на 01.01.2017р., банківську виписку; графік погашення заборгованості згідно рішення господарського суду Донецької області по справі №905/109/17.

Представники сторін у судове засідання 22.05.2017р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведеної норми, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Між тим, принципова можливість застосування відстрочення відносно виконання рішення у справі № 905/109/17 не може бути ототожнена із винятковими обставинами, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, а наведені відповідачем аргументи та надані докази такими обставинами кваліфіковані бути не можуть.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочення та розстрочення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

В силу ч. 1 ст. З Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за №1402-VIII від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Крім того, при зверненні до суду із заявою про відстрочення виконання ріщення строком на 12 місяців, заявник не надав доказів на підтвердження можливості виконати рішення суду саме у заявлений термін.

Також суд звертає увагу, що господарським судом при винесенні рішення було розстрочено виконання рішення за клопотанням відповідача на два місяці шляхом сплати суми заборгованості та судового збору наступним чином: до 28.02.2017р. - 6059,37грн; до 31.03.2017р. - 6059,38грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також – тривалість невиконання грошових зобов'язань перед позивачем, їх поточний стан, ненадання належних у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів існування виняткових обставин, які утруднюють виконання рішення, суд відмовляє у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, враховуючи також і необхідність дотримання майнових інтересів позивача у світлі інфляційних процесів в економіці.

На підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Об'єднання співвласників житла та допоміжних приміщень «Арго», м. Краматорськ про відстрочення виконання рішення суду від 31.01.2017р. у справі №905/109/17 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 22.05.2017р. та може бути оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 5-ти днів з дня її винесення.

           Суддя Я.О. Левшина