Рішення

від 16.05.2017 по справі 910/6096/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.05.2017Справа №910/6096/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ВУД» до  Приватного акціонерного товариства «Мандарин Плаза» про   стягнення 704  398,24 грн. Суддя В.О. Демидов Представники сторін: від  позивача                      не з'явився; від відповідача                      не з'явився. встановив : 12.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІН ВУД» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Мандарин Плаза» про стягнення 704  398,24 грн., з яких сума основного боргу – 621  000,00 грн., пеня – 56  264,94 грн., 3% річних – 6  603,30 грн., інфляційні втрати – 20  530,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №20/07 від 20.07.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі №910/6096/17, розгляд справи призначено на 16.05.2017. У судове засідання 16.05.2017 сторони не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103042029886, №0103042029894, №0103042029908. При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України В судовому засіданні 16.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи. 20.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН ВУД» (далі – позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Мандарин Плаза» (далі – відповідач, замовник) було укладено договір поставки №20/07 (далі – договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується передати у власність замовника меблі (далі – продукція), а замовник зобов'язується прийняти таку продукцію та сплатити за неї. Виконавець зобов'язується здійснити монтаж поставленої продукції. Відповідно до п. 1.2 договору поставка та монтаж продукції здійснюється виконавцем на умовах DDP правил ІНКОТЕРМС 2010 за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 6. Асортимент, модель, розмір, кількість та ціну продукції сторони зазначають в Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами (додатки №1 та №2) (п.1.3 договору). За умовами п. 2.1 договору загальна вартість продукції становить 2  570  000 грн., у тому числі ПДВ – 428  333,33 грн. Кінцева вартість продукції визначається в акті прийому-передачі продукції або видатковій накладній, після виконання поставки продукції та її монтажу з врахуванням п. 2.3 даного договору (п. 2.2 договору). Вартість продукції включає вартість її монтажу (п. 2.8 договору). Згідно п. 3.1 договору вартість продукції визначається відповідно до Специфікації (додатки №№ 1, 2) та рахунку виконавця. Відповідно до п. 3.2 договору оплата продукції за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахунку замовником грошових коштів на рахунок виконавця. За умовами п. 3.3 договору після укладення цього договору замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 70% від вартості продукції (п. 2.1 даного договору). Згідно п.3.4 договору протягом 3-банківських днів з моменту отримання замовником повідомлення виконавця про виготовлення продукції та готовність її до поставки замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 15% від вартості продукції (п. 2.1 даного договору). Відповідно до п. 3.5 договору протягом 3-х банківських днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі продукції замовник перераховує на рахунок виконавця залишок вартості продукції з врахуванням п.п. 2.3, 2.4, 2.5 даного договору. Днем надходження грошових коштів визнається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.6 договору). Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що строк поставки та монтажу продукції – 90 календарних днів з дати виконання замовником свого зобов'язання, передбаченого п. 3.3 цього договору). Відповідно до п.п. 5.1.1, 5.3.1 договору виконавець зобов'язаний поставити продукцію в обсязі і в строк, передбачений даним договором, а замовник зобов'язаний оплатити виконавцю виготовлену продукцію, передбачену п. 1.1 та Специфікаціями до цього договору, в розмірах і в строки, встановлені цим договором. За умовами п.6.1 договору замовник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від виконавця видаткової накладної на продукцію зобов'язаний прийняти її та сплатити залишок вартості продукції або надати мотивовану відмову від прийняття та оплати продукції. Підписуючи видаткові накладні на поставлену продукцію замовник засвідчує, що продукція відповідає умовам цього договору та не містить зовнішніх пошкоджень (п. 6.6 договору). Згідно п. 7.2 договору за порушення замовником п.п. 3.3, 3.4 або 3.5 даного договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення строку платежу. Цей договір складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.п. 12.1, 12.2). Сторонами було погоджено купівлю-продаж 11 найменувань продукції, перелік якої, ціна за одиницю та загальна сума зафіксовані у Специфікації №1 (2  391  420,81 грн., ПДВ – 398  570,13 грн.) та Специфікації №2 (178  579,19 грн., ПДВ – 29  763,20 грн.) (додатки №1 та №2 до договору). На виконання умов договору відповідач 20.07.2016 перерахував на рахунок ТОВ «ІН ВУД» 70% від вартості продукції – 1  799  000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №952 від 20.07.2016. Крім того, позивач на виконання умов договору виписав та надав ПАТ «Мандарин Плаза» рахунок на оплату №379 від 31.10.2016 на суму 385  500,00 грн. (15%) і рахунок на оплату №401 від 17.11.2016 на суму 385  500,00 грн.(остаточна сума по залишку вартості продукції). Відвантаження продукції по договору поставки №20/07 від 20.07.2016 відбулося 29.11.2016, що підтверджується видатковою накладною №718 від 29.11.2016 на суму 2  570  000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 428  333,33 грн., підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками товариств, та актом прийому-передачі товару №718 від 29.11.2016, також підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств. Таким чином станом на 29.11.2016 позивач, як продавець, виконав свої зобов'язання за договором, проте відповідач, як покупець, належні до сплати кошти в розмірі 771  000,00 грн. не сплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 771  000,00 грн. Матеріали справи містять претензію позивача від 19.12.2016 вих. №90 про погашення заборгованості на поставлену продукцію у сумі 771  000,00 грн., яка була отримана відповідачем 03.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 11.01.2017 відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ІН ВУД» 100  000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17386 від 11.01.2017, а 08.02.2017 – 50  000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17605 від 08.02.2017. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що заборгованість відповідача за договором поставки становить 621  000,00 грн., яка станом на час подання позову останнім не сплачена, у зв'язку із чим ним нараховано та заявлено до стягнення також пеню у розмірі 56  264,94 грн., 3% річних у розмірі 6  603,30 грн. та інфляційні втрати – 20  530,00 грн. Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав. У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 4-3 Господарського    процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному    розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, одержаного за договором поставки №20/07 від 20.07.2016. Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За умовами п. 3.3 договору після укладення цього договору замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 70% від вартості продукції (п. 2.1 даного договору). Згідно п.3.4 договору протягом 3-банківських днів з моменту отримання замовником повідомлення виконавця про виготовлення продукції та готовність її до поставки замовник перераховує на рахунок виконавця грошові кошти в розмірі 15% від вартості продукції (п. 2.1 даного договору). Відповідно до п. 3.5 договору протягом 3-х банківських днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі продукції замовник перераховує на рахунок виконавця залишок вартості продукції з врахуванням п.п. 2.3, 2.4, 2.5 даного договору. Днем надходження грошових коштів визнається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.6 договору). На виконання умов договору відповідач 20.07.2016 перерахував на рахунок ТОВ «ІН ВУД» 70% від вартості продукції – 1  799  000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №952 від 20.07.2016. Крім того, позивач на виконання умов договору виписав та надав ПАТ «Мандарин Плаза» рахунок на оплату №379 від 31.10.2016 на суму 385  500,00 грн. (15%) і рахунок на оплату №401 від 17.11.2016 на суму 385  500,00 грн.(остаточна сума по залишку вартості продукції). Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем обумовленого договором товару за видатковою накладною №718 від 29.11.2016 на суму 2  570  000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 428  333,33 грн., підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками товариств, та актом прийому-передачі товару №718 від 29.11.2016, також підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариств. При цьому, відповідно до платіжних доручень №17386 від 11.01.2017 на суму 100  000,00 грн. та №17605 від 08.02.2017 на суму 50  000,00 грн., відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, у зв'язку із чим його заборгованість за вказаною видатковою накладною складає 621  000,00 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять. Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 621  000,00 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача. Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором поставки, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 56  264,94 грн., 3% річних у розмірі 6  603,30 грн. та інфляційні втрати – 20  530,00 грн. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 7.2 договору за порушення замовником п.п. 3.3, 3.4 або 3.5 даного договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення строку платежу. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення. Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 56  264,94 грн., 3% річних у розмірі 6  603,30 грн. та інфляційні втрати – 20  530,00 грн. За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд     - ВИРІШИВ: 1.  Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мандарин Плаза» (01004, м. Київ, вул. Басейна, 6, код 30675610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН ВУД» (36014, м. Полтава, провулок Спортивний, 4б, код 40044834)    суму основного боргу у розмірі 621 000 (шістсот двадцять одну тисячу) грн. 00 коп., пеню у розмірі 56 264 (п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 94 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 530 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 6 603 (шість тисяч шістсот три) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 10 565 (десять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 97 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складене та підписане    22.05.2017. Суддя                                                                                                                                       В.О. Демидов