Рішення

від 18.05.2017 по справі 920/294/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2017 Справа № 920/294/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Сервіс ,

м. Конотоп, Сумська область,

до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Конотоп, Сумська область,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1)Фонд державного майна України, м. Київ;

2)Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 завод по ремонту дизель-потягів , м. Конотоп, Сумська область,

про визнання недійсним договору оренди землі,

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (адвокат - ордер СМ № 84 від 06.04.2017);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 01-27/1865 від 27.12.2016);

від третіх осіб: 1) ОСОБА_4В (довіреність б/н від 31.10.2016);

2) не прибув;

при секретарі судового засідання Зері Ю.О.

Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої до господарського суду позовної заяви просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 25.09.2013 між ОСОБА_1 міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Бета Сервіс , а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву № 01-19/1282 від 28.04.2017, вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи - Фонду державного майна України, у судовому засіданні пояснив, що не отримував копії позовної заяви з додатками, у зв'язку з чим в даному судовому засіданні не може обґрунтувати свою позицію з предмета спору.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 завод по ремонту дизель-потягів , обґрунтувань своєї позиції стосовно предмета спору на подало, хоча представник третьої особи з матеріалами справи був ознайомлений. Представник даної третьої особи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи достатність часу, наданого судом сторонам для подання документів та обґрунтувань на підтвердження своїх позицій з предмета спору, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи - Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 завод по ремонту дизель-потягів за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бета Сервіс (позивачем у справі) та ОСОБА_1 міською радою (відповідачем у справі) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення 34 сесії 6 скликання від 26.06.2013 передав позивачеві у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться у м. Конотопі по пл. Новікова, 8а. Відповідно до пункту 2 укладеного договору в оренду передана земельна ділянка загальною площею 18,5970 га, кадастровий номер 5910400000:06:017:0007.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.08.2016 у справі № 920/175/16 за позовом ліквідатора (арбітражного керуючого) Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 завод по ремонту дизель-потягів ОСОБА_5, до відповідачів: 1) ОСОБА_1 міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Бета Сервіс , зокрема, було скасовано пункт 1.4. рішення ОСОБА_1 міської ради шостого скликання тридцять четвертої сесії від 26.06.2013 щодо продовження терміну дії договору оренди ТОВ Бета Сервіс ідентифікаційний код 35254928, земельної ділянки загальною площею 18,5970 га по пл. Новікова, 8а для обслуговування будівель та споруд заводу, Кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:06:017:0007; розірвано договір оренди, укладений між ОСОБА_1 міською радою та ТОВ Бета Сервіс від 25.09.2013 про передачу в оренду земельної ділянки загальною площею 18,5970 га по пл. Новікова, 8а, кадастровий номер земельної ділянки 5910400000:06:017:0007.

Дане судове рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 у справі № 920/175/16.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що вилучена та передана в оренду за спірним договором ТОВ Бета Сервіс земельна ділянка (кадастровий номер 5910400000:06:017:0007, загальною площею 18,5970 га, що розташована у м. Конотоп по пл. Новікова, 8а) відноситься до земель державної власності, оскільки на ній розташовані будівлі, споруди та підприємство ПАТ ОСОБА_1 завод по ремонту дизель-потягів , власником 100 % акцій якого є держава, а відповідні державні органи (Фонд державного лайна України тощо) стосовно такої земельної ділянки будь-яких рішень не приймали та таку земельну ділянку у комунальну власність не передавали. Отже, дана земельна ділянка могла вилучатись ОСОБА_1 міською радою тільки у випадку її передачі до земель комунальної власності, а тому прийняття ОСОБА_1 міською радою будь-яких рішень стосовно цієї земельної ділянки (вилучення, передача в користування (оренду), погодження місця розташування, надання дозволів для розроблення технічної документації із землеустрою тощо) та укладення стосовно неї договору оренди відбулось з порушенням норм законодавства та з перевищенням ОСОБА_1 міською радою своєї компетенції.

Таким чином, за відсутністю доказів передачі земель державної форми власності у комунальну власність у органів, що мають повноваження розпоряджатися землями комунальної форми власності, відсутні повноваження з вилучення, передачі у тимчасове або постійне користування земель державної форми власності. Будь-які ж рішення органів місцевого самоврядування з розпорядження землями державної форми власності є такими, що прийняті всупереч вимогам законодавства та з перевищенням цими органами своєї компетенції.

За таких обставин господарськими судами різних інстанцій у межах судової справи № 920/175/16 було встановлено, що приймаючи рішення та укладаючи з ТОВ Бета Сервіс спірний договір оренди земельної ділянки від 25.09.2013, що належить до державної форми власності, ОСОБА_1 міська рада, не будучи власником земельної ділянки, діяла з перевищенням своєї компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає встановленим факт відсутності у ОСОБА_1 міської ради повноважень на передачу в оренду позивачу спірної земельної ділянки та на укладання оспорюваного договору.

Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України та просить суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди землі як такий, що суперечить положенням цивільного законодавства.

Однак, суд не може погодитись з позицією позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підстави недійсності правочину наведені у статті 215 Цивільного кодексу України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 вищевказаного кодексу передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч.ч.1,3 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських

відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зазначене у частині 3 вищезазначеної статті кореспондується із ст. 236 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

За змістом ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Відповідно до пункту 2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Пункт 2.29 вищезазначеної Постанови наголошує, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

У даному спорі позовні вимоги полягають у визнанні недійсним договору оренди землі, який розірвано відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2016 у справі № 920/175/16, а також частково скасовано рішення першого відповідача у справі, зокрема, в частині продовження позивачу терміну дії вказаного договору, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Таким чином враховуючи встановлені у справі обставини та проаналізувавши положення діючого цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку, що визнання недійсним на майбутнє вже розірваного за рішенням суду договору оренди є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити.

Повне рішення складено 22.05.2017.

Суддя В.Л.Котельницька