Рішення

від 17.05.2017 по справі 922/954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р.Справа № 922/954/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве до Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради, смт. Буди про стягнення 157399,75 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №20/17 від 10.01.2017р.;

відповідача -ОСОБА_2 довіреність №43 від 16.05.2017р.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради, в якій позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 157399,75 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих від позивача послуг з теплопостачання за період з 01.01.2009р. по 01.02.2017р. у відповідності до вимог ст. 20, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р., Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630.Також, позивач просить покласти на відповідача судовий збір.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити уточнив раніше поданий до суду відзив на позовну заяву, а саме визнав, що Виробниче управління житлово - комунального господарства Будянської селищної ради займає приміщення, що знаходиться у квартирі 9 в будинку №4/3по вул. Харківській у сел. Буди, але зазначав, що послуг з теплопостачання у період надходження приміщенні у використанні не отримує; приміщення отоплюється за допомогою електричного обігрівача. Також, відповідач зазначав, що попереджень щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем не отримував. Також, відповідачем надано клопотання про застосування строку позовної давності, та у зв'язку із вказанням позивачем періоду з початку 2009 року по теперішній час, відповідач вважає, що позовна давність на подання даного позову до суду позивачем пропущена, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності на думку відповідача є необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно підписаних начальником Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради (відповідач по справі) актів підключення та відключення об'єкта теплоспоживання (копії актів додані позивачем до матеріалів справи арк.справи №58-70 за період з 2010р. по 2016р.), у зв'язку з початком опалювального періоду кв.№9 у буд.№4/3, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Буди було підключено до джерела теплової енергії КПТМ (позивача).

Вказаний вище будинок є власністю територіальної громади в особі Будянської селищної ради, який прийнято до комунальної власності територіальної громади від АТЗТ Будянський фаянс (рішення від 26.09.2007р.)

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до договору балансоутримувачу або управителю.

Як вбачається з наданих суду документів, Будянська селищна рада передала житлові будинки та гуртожитки, що належали АТЗТ Будянський фаянс , в тому числі й гуртожиток № 2, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Буди, вул. Харківська №4/3 на баланс відповідачу - Виробничому управлінню житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради, що підтверджується рішенням Будянської селищної ради тринадцятої сесії V скликання від 26.09.2007р. "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади в особі Будянської селищної ради, житлових будинків та гуртожитків АТЗТ Будянський фаянс та передачі їх на баланс Будянському ВУЖКГ та актом приймання-передачі від 01.11.2007р. (копії яких додані позивачем до матеріалів справи).

Таким чином, починаючи з 01.11.2007 гуртожиток №2, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Буди, вул. Харківська №4/3 знаходиться на балансі Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради.

У гуртожитку №2, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Буди, вул. Харківська №4/3 знаходиться кв.№9 площею 49,8 кв.м, яка в період з 01.01.2009р. по січень 2017р. централізовано опалюється разом із всіма іншими приміщеннями, що знаходяться в цьому будинку.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., балансоутримувач будинку - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом".

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004р., балансоутримувач зобов'язаний забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до п.16 Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій та Типового договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.09.1998 № 194 "Утримання житлового будинку це комплекс робіт, спрямований на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду й прибудинкових територій.

Тобто, витрати на утримання кв.№9 у буд.№4/3 по вул. Харківській у сел. Буди площею 49,8 кв.м, несе баласоутримувач. А отже, і оплату за спожиті комунальні послуги з теплопостачання зобов'язаний здійснювати балансоутримувач.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами до відповідача та Будянської селищної ради із проханням надати інформацію щодо власника АДРЕСА_1, а саме хто зареєстрований за вказаною адресою, оскільки вказана квартира опалюється щорічно, але послуги з теплопостачання ніхто не сплачує.

Згідно листів Будянської селищної ради зазначено, що вказана квартира АДРЕСА_2 є власністю відповідача. Відповідач ухилявся від надання інформації щодо вищезазначеної квартири, але у 2017 році згідно довідки Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянскої селищної ради №30 від 01.02.2017р. зазначено, що у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований та не мешкає.

Відповідач в своїх запереченнях та представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що в зазначеній квартирі не має теплопостачання, у вказаному приміщенні відсутні радіатори та послуги з централізованого теплопостачання відповідач не отримує, однак, вказані пояснення спростовуються матеріалами справи, а саме: актом обстеження квартири №9 будинку 4/3 (гуртожитку) по вул. Харківській с. Буди, в якому зазначено, що вказане приміщення опалюється радіаторами в кількості 4 штук, будь - яких скарг щодо якості опалення не має. Будь - яких доказів не належного надання послуг з централізованого теплопостачання, або відключення від централізованого теплопостачання, як про те зазначав представник відповідача до суду ним не надано.

Таким чином, саме на відповідача законом покладено обов'язок здійснювати оплату за спожиті послуги з теплопостачання, які централізовано надавалися в квартири АДРЕСА_3 площею 49,8 кв.м.

Послуги з теплопостачання надавалися позивачем відповідно до Постанови КМУ від 21 липня 2005 року №630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення .

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.11.2014р. по справі №3-184гс14 "Споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. " (постанова ВСУ від 25.11,2014р. додана до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Таким чином, заборгованість Відповідача за надані послуги з теплопостачання квартири площею 49,8 кв. м в будинку №4/3 по вул. Харківській у сел. Буди за період з 01.01.2009р. по січень 2017 р. включно складає 157399,75 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією - вимогою №172/17 від 16.02.2017р. про сплату боргу у розмірі 157399,75 грн.

Відповідач у відповідь на претензію надав відповідь №20 від 23.02.2017р., в якому відмовив у задоволенні претензії із посиланням на відсутність договору між сторонами та відсутність обов'язку щодо сплати вказаної суми заборгованості позивачу.

Позивач зазначає, що з 2009 року не міг з'ясувати хто є власником та хто зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що було з'ясовано лише у 2017 році, тому позивач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку позовної давності із посиланням на ст. 119 ЦПК України та просить поновити строки позовної давності по стягненню з відповідача заборгованості з теплопостачання, що надавалися в АДРЕСА_4 сул. Буди.

Відповідачем у справі заявлено клопотання про пропущення позивачем строку позовної давності у зв'язку із початком нарахування заборгованості у 2009 році та просив у задоволенні позову. Заяву позивача про поновлення строку позовної давності відповідач вважає необґрунтованою та просить у задоволенні заяви відмовити.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", абзаци перший та другий п. 2.2.: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачувались послуги надані позивачем з теплопостачання у вказаний позивачем період з 2009 по 2017 роки, тобто право позивача на подання такого позову наявне.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Наведені Позивачем підстави поновлення строку позовної давності, а саме ухилення відповідача від надання детальної інформації про власника приміщення та зареєстрованих в ньому осіб, та у зв'язку з цим неможливість звернутись до суду не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки позивач не був позбавлений на здійснення дій на отримання запитуваної інформації про власника приміщення у передбачений законом спосіб та до відповідного уповноваженого органу та відповідач не є суб'єктом надання запитуваної інформації та до його повноважень не належить надання інформації про набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, тощо, що підтверджується Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, позивачем не доведено поважності причин пропущення строку позовної давності, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності відмовити.

Положеннями статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

На думку відповідача у справі початок строку, з якого позивач має заявляти вимоги припадає на 21.03.2014 року, але суд не погоджується з таким встановленням строку, оскільки у зв'язку із простроченням відповідачем оплати з 2009 року за наявності порушеного права позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість за 3 роки, тобто за період з лютого 2014 р. по січень 2017 року включно, відповідно до цього суд вважає за необхідне заяву відповідача про застосування строку позовної давності задовольнити частково.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем пропущено строк позовної давності на подання позовної заяви про стягнення заборгованості за період з 01.01.2009р. по січень 2014 р. включно, суд вважає за необхідне у задоволенні позову частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 73407,25 грн. за вказаний період у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сума заборгованості за період з лютого 2014 року по січень 2017 року у розмірі 83992,50 грн. не сплачена, відповідно до цього враховуючи встановлення належності відповідачу квартири АДРЕСА_5 №4/3 у сел. Буди, що також визнано відповідачем, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 257, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого управління житлово - комунального господарства Будянської селищної ради (62456, Харківська область, Харківський район, смт. Буди, вул. Островського, 4, р/р 260053150 ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 31285271) на користь Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (юрид. адреса - 62466, Харківська область, Харківський район смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, пошт. адреса - 61037. м. Харків, вул. Балашовська, 25, р/р 260075316 ПАТ «Мегабанк» м. Харкова, МФО 351629, код ЄДРПОУ 33561415) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з лютого 2014 по січень 2017 в сумі 83992,50 грн. та 1259,90 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 73407,25 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3