Постанова

від 11.05.2017 по справі 925/157/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа№ 925/157/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.

представників:

від ПАТ "Дельта Банк"- Писацької В.В.,

від боржника - Мисана В.М. (ліквідатор),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017

у справі №925/157/16 (суддя Боровик С.С.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрата" (код 33828148)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017 затверджено звіт ліквідатора банкрута та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута "Юрата" як юридичну особу-банкрута, припинено провадження у справі № 925/157/16.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017, прийняти нове рішення, яким справу направити до Господарського суду Черкаської області для продовження процедури ліквідації.

В обґрунтування апеляційної скарги покладені доводи про невжиття ліквідатором всіх необхідних дій в ліквідаційній процедурі з метою виявлення майнових активів банкрута з метою формування ліквідаційної маси та розрахунку з кредиторами, про невідповідність звіту ліквідатора статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак і порушення судом першої інстанції п. 6 ч. 1 ст. 83 вказаного Закону.

Ліквідатор у відзиві не погодився з доводами скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії ТОВ "Юрата" Мисан В.М. звернувся до господарського суду із заявою від 19.02.2016 про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.02.2016 заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Юрата" прийнято до розгляду.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.10.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрата", визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Мисана Василя Миколайовича, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано ліквідатора надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку пункту 5 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скласти реєстр вимог кредиторів та подати на затвердження господарському суду реєстр вимог кредиторів, зобов'язано ліквідатора проводити заходи ліквідаційної процедури у відповідності до вимог статей 37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

08.02.2017 до господарського суду першої інстанції надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі. До клопотання доданий звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута та реєстр вимог кредиторів.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Черкаської області від 29.03.2017 затверджено звіт ліквідатора банкрута та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута "Юрата" як юридичну особу-банкрута, припинено провадження у справі № 925/157/16.

Так, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи для погашення кредиторської заборгованості, ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, тому підприємство підлягає ліквідації, а провадження по справі - припиненню.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості, тощо.

Тобто, ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування обсягів активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо, здійснити вичерпні заходи щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників боржника, вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, у доведенні боржника до банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою вжиття заходів, спрямованих на пошук майна банкрута та його реалізацію, ліквідатором зроблено відповідні запити в державні органи, які ведуть облік активів та мають інформацію щодо матеріальних активів юридичним особам, Копії відповідних запитів та відповідей реєструючих органів додані ліквідатором банкрута до звіту.

На письмові запити ліквідатор отримав відповіді про відсутність будь-яких зареєстрованих за боржником активів.

Крім того, з метою виявлення майна банкрута, ліквідатором було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з якою за банкрутом не зареєстровано нерухомого майна, втім містяться записи про накладення арешту на все нерухоме майно.

Згідно даних інвентаризації, у банкрута відсутнє будь-яке майно.

Суд першої інстанції пославшись на виконання ліквідатором всіх необхідні дій для виявлення документації і майнових активів боржника та покладені на нього Законом обов'язки, приймаючи до уваги, що за результатами ліквідаційного балансу у банкрута не залишилося майна, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс погоджено з комітетом кредиторів (протокол зборів комітету кредиторів від 03.02.2017 року), дійшов висновку про необхідність затвердження звіту та ліквідаційного балансу, припинення підприємницької діяльності боржника.

Втім, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасним з огляду на таке.

Статтею 41 Закону передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатором в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

До обов'язків ліквідатора входить самостійно вживати заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та здійснювання необхідних заходів, що створюють можливість наповнення ліквідаційної маси банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням учасників боржника від 15.02.2016 (протокол №15/2) припинено обов'язки голови ліквідаційної комісії товариства Клим'юка Ю.І., призначено з 15.02.2016 головою ліквідаційної комісії Мисана В.М., якого уповноважено звернутись до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

З поданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство документів вбачається, що в процесі добровільної ліквідаційної процедури були складені інвентаризаційний опис матеріальний цінностей, акт про результати інвентаризації на 12.02.2016 із нульовими показниками.

В той же час головою ліквідаційної комісії Клим'юком Ю.І. визнані кредиторські вимоги ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області в сумі 8183,12 грн. та ОСОБА_6 на суму 800000,00 грн.

Вказані вимоги кредиторів внесені в проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 12.02.2016.

Втім, після визнання боржника банкрутом, вимоги ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області та ОСОБА_6 не були включені до реєстру вимог кредиторів, складений ліквідатором Мисаном В.М., та доданий до звіту ліквідатора.

Тобто, обов'язок з ведення реєстру вимог кредиторів банкрута, ліквідатор здійснював не належним чином, що призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів вказаних вище кредиторів боржника.

Окрім того, з метою аналізу фінансового становища банкрута, а також формування ліквідаційної маси і виявлення майна банкрута, що можуть знаходитись у третіх осіб, виявлення дебіторської заборгованості, ліквідатор зобов'язаний дослідити бухгалтерську та іншу документацію підприємства-банкрута.

Проте, матеріали справи не містять докази на підтвердження передання ліквідатору Мисану В.М. документації банкрута, у зв'язку з чим ліквідатор позбавлений об'єктивної можливості встановити дійсний майновий стан товариства-боржника та вважати повними дії ліквідатора з виявлення та пошуку майнових активів.

Крім того, ч. 5 ст. 41 Закону визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Нездійснення ліквідатором вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, щодо встановлення наявності чи відсутності вини засновників чи керівника боржника у доведенні останнього до банкрутства за вказаних обставин даної справи дає підстави дійти висновку про передчасність затвердження звіту ліквідатора. Так, у разі встановлення вини керівника боржника у даному випадку до нього слід пред'явити вимоги відповідно до Закону та стягненні суми включати до складу ліквідаційної маси банкрута, як це передбачено ст. 41 Закону про банкрутство.

Слід зазначити, що аналіз бухгалтерської та іншої первинної документації мали б підтвердити чи були вчинені боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство відповідні неправомірні правочини (договори) або інші неправомірні майнові дії, направлені на ухилення від розрахунку з кредиторами.

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, визначених ч. 1 ст. 20 Закону.

Проте, ліквідатором не досліджувалось питання наявності таких договорів та належна правова оцінка вказаному не надавалась.

Наведене свідчить, що ліквідатор не здійснив вичерпних заходів щодо розшуку відповідного майна банкрута, включаючи те майно, яке можливо неправомірно вибуло з власності банкрута до порушення провадження у справі про банкрутство в межах одного року, як це передбачено Законом.

Перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом та ліквідаційним балансом є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

При цьому, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, звіт ліквідатора, який надано суду на затвердження, вказаним вимогам закону не відповідає, оскільки в ньому не відображено вчинення всіх належних дій ліквідатором по виявленню активу та пасиву боржника та по формуванню ліквідаційної маси банкрута, із врахуванням вищезазначеного.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість затвердження звіту ліквідатора та завершення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрата" зроблені передчасно, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по справі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що прийнята передчасно, з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі № 925/157/16 скасувати.

3. Направити справу № 925/157/16 для подальшого розгляду до Господарського суду Черкаської області на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко