Рішення

від 11.05.2017 по справі 175/3048/16-ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/3048/16-ц

Провадження № 2/175/1231/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області , третя особа: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання права власності на житловий будинок, -

в с т а н о в и в:

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок, в якому просив визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на одноповерховий житловий будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Телевізійна, буд. 24, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 01 листопада 2005 року він придбав земельну ділянку площею 0,150 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована на території с. Новоолександрівка по вул. Телевізійна, 24, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221486200-05-009-0008. 03 лютого 2006 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 23 березня 2006 року йому було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, на підставі якого ним, ОСОБА_1 було збудовано одноповерховий житловий будинок загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м., на який 15 квітня 2016 року виготовлено технічний паспорт. 19 квітня 2016 року, він звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, щодо введення збудованого будинку до експлуатації. Проте, листом від 25 квітня 2016 року, його було повідомлено про неможливість введення в експлуатацію самочинно збудованого будинку та в усній формі було запропоновано звернутися до суду. Будівельні конструкції знаходяться в нормальному та задовільному стані, придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням, претензій щодо проведення переобладнання від третіх осіб не надходило, воно не суперечить суспільним інтересам та не порушує права інших осіб, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність спору з сільською радою.

Представник третьої особи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився.

Вислухавши сторони, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №871004 виданого 03 лютого 2006 року, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеного 21 листопада 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і зареєстрованого в реєстрі за №2287 (а.с.10), ОСОБА_1 належить земельна ділянка №24 по вул. Телевізійна в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, надана для будівництва і обслуговування жилого будинку (а.с.12).

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_1Ф. від 23 березня 2006 року, надано дозвіл на будівництво індивідуального жилого будинку на 5 кімнат, житловою площею 140 кв.м., загальною площею 230 кв.м., гаражу сараю для інвентаря та палива, літньої кухні та убиральні з душем в с. Новоолександрівка по вул. Телевізійній, 24 на земельній ділянці розміром 0,150 га, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровської районної нотаріальної контори 21 листопада 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №2287; зобов'язано ОСОБА_1 до одержання будівельного паспорту у районного архітектора не розпочинати будівництво житлового будинку та господарчих будівель та споруд, а по закінченню будівництва житловий будинок та господарчі будівлі та споруди пред'явити технічній комісії по прийманню в експлуатацію житлових будинків в складі представників Дніпропетровської районної архітектури, держпожнагляду та державного санітарно-епідеміологічного нагляду (а.с.19).

В період з 2006 по 2015 роки ОСОБА_1 на власній земельній ділянці збудував домоволодіння загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 15,9 кв.м., з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується Технічним паспортом виготовленим 15 квітня 2016 року (а.с.13-18).

Після закінчення будівництва житлового будинку ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області з питанням про введення домоволодіння в експлуатацію, щоб потім мати змогу оформити правовстановлюючі документи на власне домоволодіння. Однак на своє звернення, ОСОБА_1 отримав письмові роз'яснення (а.с.20-21), що порядок виконання будівельних робіт та прийняття їх в експлуатацію, визначено постановами Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт та № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів . З 01.02.2015 року набрав чинності Закон України Про внесення зміни до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт від 13.01.2015 року №92-УІІІ. Відповідно до пункту 9 прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймали в експлуатацію: - індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; громадські будинки І і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення І і II категорій складності. Окрім цього, додатково проінформували, що положення Порядку не визначають термін його дії, натомість пункт 9 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює для органів державного архітектурну-будівельного контролю кінцевий термін прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2015 року. Таким чином, продовжити термін процедури прийняття в експлуатацію будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, можливо лише шляхом прийняття відповідного Закону. Окрім цього повідомили, що 22 грудня 2015 року за № 3696 Верховною Радою України зареєстровано проект Закону Про внесення змін до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт , після прийняття та набрання чинності якого, можна звернутись до органу державного архітектурно-будівельного контролю з відповідними документами для реєстрації декларації через відповідний Центр надання адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З аналізу доказів, що знаходяться у матеріалах справи та які було досліджено судом під час розгляду справи вбачається, що позивач не надав суду належних доказів про те, що на день подачі позову, його право було порушено відповідачем.

Так, відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до повноважень місцевих рад належить затвердження містобудівних програм та планів забудови територій, підготовка та подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність , будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно зі ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , право на виконання будівельних робіт: замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію забороняється.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку в матеріалах справи відсутня.

У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України Про основи містобудування спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання - ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України. У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. ст. 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Також відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , передбачено, що при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 34, 37 цього Закону).

Статтею 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 7 Закону України Про архітектурну діяльність , проект не є належно затвердженим за умови відсутності погодження архітектурно-планувальної частини проекту місцевим органом містобудування та архітектури і позитивного висновку державної експертизи у випадку, коли її проведення є обов'язковим.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що самочинно побудований житловий будинок № 24 по вул. Телевізійній в с. Новоолександрівка, відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним, пожежним та іншим нормам і правилам. Отже, встановивши дані обставини в їх сукупності, той факт, що в матеріалах справи відсутні відомості про дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, пожежних та інших норм і правил, при здійснені будівництва, необхідних для набуття права власності у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні його вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідачів і підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 321 ЦК України, ст. 3, 10, 15, 16, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області , третя особа: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання права власності на житловий будинок, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Озерянська Ж.М.