Постанова

від 13.04.2017 по справі 814/743/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 квітня 2017 року Справа № 814/743/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С. , за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивача: Васенштейн А.М.,

представника відповідача: Юношевої І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО , вул. Садова, 1, оф.206, м. Миколаїв, 54001 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2016р. № 0003161401, від 08.04.2016р. № 0003171401, в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО (далі - позивач, ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО ) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) від 08.04.2016 року № 0003161401 та № 0003171401.

В обґрунтування свого позову ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО зазначило, що не погоджується з висновками акту перевірки та вважає, що податкові повідомлення-рішення від 08.04.2016 року № 0003161401 та № 0003171401 є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та таким, що скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 07.09.2015 року по 19.10.2015 року спеціалістами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлено актом № 444/14-03-22-02-36384300 від 26.10.2015 року (далі - акт перевірки; т. 1 арк. спр. 13 - 49), в висновках якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1257 п. 14.1 ст. 14, пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1 ст. 138, пп. 301.6.3 п. 301.6 ст. 301 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 1797542,00 грн.;

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України: не надано декларацію з податку на прибуток за 2014 рік;

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 209.2, п. 209.7, пп. 209.15.1, абз. в пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1124618,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість по декларації зі спеціального режиму спадкування діяльності у сфері сільського господарства станом на 31.12.2014 року на суму 502098,00 грн.;

- п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України у частині несвоєчасного перерахування податку з доходів, зазначених у п. 160.7 ст. 160 ПК України за ставкою у розмірі 20% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів у терміни, визначені п. 160.7 ст. 160 ПК України;

- пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: позивачем до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) не включено доходи, отримані фізичними особами-підприємцями за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року;

- ст. 163, п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, пп. 176.2 а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: позивачем не включено до складу загальномісячного оподатковуваного доходу працівників доходів у сумі 15032,37 грн., таким чином встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 2530,50 грн.

09.11.2015 року ДПІ оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення: № 0010702202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 693930,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 173483,00 грн.; № 0010712202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 502098 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки та повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Миколаївській області зі скаргою від 19.11.2015 року вих. № 542. Рішенням про результати розгляду скарги від 19.01.2016 року № 99/10/14-29-10-06-10 скаргу позивачу залишено без задоволення.

29.01.2016 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.01.2016 року. Рішенням про результати розгляду скарги від 01.04.2016 року № 7020/6/99-99-10-01-01-25 ДФС України скаргу задоволено частково: висновки акту перевірки про заниження податкових зобов'язань на 780839,00 грн. ПДВ та про завищення платником податкового кредиту на 401833, 00 грн. ПДВ визнано недоведеними та не забезпеченими належною доказовою базою, а отже такими, що підлягають скасуванню; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 09.11.2015 року № 0010712202 та № 0010702202 в частині збільшення податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації паливно-мастильних матеріалів, які не є товарами власного виробництв, та в частині зменшення податкового кредиту на суми ПДВ від вартості палива, витраченого на легкові автомобілі, як такі, що не призначені для використання у сільгоспвиробництві, і у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині рішення прийняте за розглядом відповідної скарги.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з чим повідомлення-рішення ДПІ від 09.11.2015 року № 0010712202 та №0010702202 вважаються відкликаними.

08.04.2015 року відповідачем оформлено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- № 0003161401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 102265 грн. (т. 1 арк. спр. 11);

- № 0003171401 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71913,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17978,00 грн. (т. 1 арк. спр. 12).

Не погоджуючись з рішеннями ДПІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до висновків акту перевірки, ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО неправомірно віднесено до податкових зобов'язань податкової декларації платника податку спеціального режиму оподаткування за надані послуги по вирощуванню кукурудзи, збиранню цукрового буряка та інше суб'єктами господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, а сплачують податки на загальній системі оподаткування - це ТОВ Бая-Агро та ТОВ Агро ЛВ Лімітед , які необхідно відобразити в деклараціях по розрахунках з бюджетом, на суму податкових зобов'язань 343179 грн.

Згідно п. 209.7 ст. 209 ПК України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Діяльністю у сфері сільського господарства є надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг) (абз. в пп. 209.15.2 п. 209.145 ст. 209 ПК України).

Законодавство не містить жодної вказівки на те, що сільгосптоваровиробники, якими надаються послуги з використанням сількогосподраської техніки, повинні мати режим платника податку спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

У відповіді на заперечення № 2982/10/14-03-22-02-22 від 06.11.2015 року до акту перевірки № 444/14-03-22-02-36384300 відповідачем зазначено, що для займання виробництвом сільськогосподарської продукції підприємство повинні мати власні чи орендовані потужності - земельні ділянки та звітувати про їх наявність до ДПІ. Згідно інформаційних баз даних ДПІ за 2012 рік ТОВ Бая-Агро не надавались податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна тата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні і особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

ТОВ Бая-Агро не є землекористувачем ділянок державної та комунальної власності, а є орендарем/суборендарем земельних паїв у фізичних/юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Грейговської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 28.01.2014 року № 83/01-33 (т. 1 арк. спр. 132). Отже земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв). Натомість ТОВ Бая-Агро є сільськогосподарськими товаровиробником, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АА № 724025 та Державним статистичним спостереженням за 2012 рік ТОВ Бая-Агро (т. 1 арк. спр. 129 - 130).

ТОВ Агро ЛВ Лімітед є сільськогосподарським товаровиробником, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ АА № 057727 та Довідкою управління агропромислового розвитку від 07.09.2012 року № 142 (т. 1 арк. спр. 133 - 134). В Довідці управління агропромислового розвитку від 07.09.2012 року № 142 вказано, що ТОВ Агро ЛВ Лімітед є сільськогосподарським товаровиробником, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в яких питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Також довідки про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем), видані ТОВ Агро ЛВ Лімітед органами Держкомзему підтверджують наявність в оренді земельних ділянок у ТОВ Агро ЛВ Лімітед станом на кінець 2012 року та на початок 2013 року (т. 1 арк. спр. 135 - 142).

Таким чином позивачем надано усі необхідні докази для спростування висновків ДПІ, викладених у акті перевірки стосовно неправомірного віднесення до податкових зобов'язань податкової декларації платника податку спеціального режиму оподаткування за надані послуги по вирощуванню кукурудзи, збиранню цукрового буряка та інше суб'єктами господарювання, які не є суб'єктами спеціального режиму оподаткування, а сплачують податки на загальній системі оподаткування.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 08.04.2017 року № 0003161401 підлягає скасуванню.

Відповідно до акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року є завищення ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО податкового кредиту в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту ПДВ, обчисленого з вартості товарів (робіт, послуг), придбання у яких підприємством не доведено, всього на суму 943591 грн.; завищення позивачем податкового кредиту на 22573,00 грн.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У перевіряє мий період ТОВ АТФ АГРО-ДІЛО здійснено господарські відносин з контрагентами: ПП АТФ Баратівське (код за ЄДРПОУ 35424400); ТОВ Агро-відродження (код за ЄДРПОУ 38106084); ПП Авантис (код за ЄДРПОУ 32308954); ФГ Зерновик (код за ЄДРОПУ 38524734); ТОВ ОМО (код за ЄРПОУ 32720119); ТОВ Профінструмент- Україна (код за ЄРПОУ 34319308); ТОВ Грінлайн Агро (код за ЄРПОУ 37925802); ПП Бая (код за ЄРПОУ 32283343).

На підставі договорів № 01/27/12-2012 від 27.12.2012 року та № 1/0507 від 05.07.2012, позивач отримав послуги прес-підборщика та послуги з оранки землі від ПП АТФ Баратівське . Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 31.12.2012 року, від 01.10.2012 року, від 10.08.2012 року, від 27.07.2012 року, від 19.07.2012 року та податковими накладними № 2/2 від 28.12.2012 року, № 1 від 01.10.2012 року, № 5/2 від 10.08.2012 року, № 3/2 від 27.07.2012 року, № 1/2 від 19.07.2012 року. Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями № 1372 від 28.12.2012 року, № 1003 від 01.10.2012 року, № 808 від 13.08.12 року, № 740 від 27.07.2012 року, № 692 від 19.07.2012 року.

На підставі договору поставки нафтопродуктів № 170912-01/АВ від 17.09.2012 року ТОВ Агро-відродження позивачу у вересні 2012 року було поставлено нафтопродукти на загальну суму 328727,26 гривні, у тому числі ПДВ у сумі 54787,88 гривень. Факт поставки нафтопродуктів підтверджується товарно-транспортною накладною № 1556 А від 17.09.12 року та податковою накладною № 28 від 17.09.2012 року. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 1039 від 10.10.2012року.

На підставі договору поставки нафтопродуктів від 24.04.2012 року № 240412-01 ПП Авантис було поставлено дизельне паливо позивачу: 13.06.2012 року на загальну суму 180953,66 грн., у тому числі ПДВ у сумі 30158,94 грн.; 18.06.2012 року на загальну суму 271089,24 грн.у тому числі ПДВ у сумі 45181,54 грн.; 27.06.2012 року на загальну суму 191350,34 грн., у тому числі ПДВ у сумі 31891,72 грн.; 14.07.2012 року на загальну суму 250796,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 41799,35 грн.; 24.07.2012 року на загальну суму 263641,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 43940, 25 грн.; 22.08.2012 року на загальну суму 264472,74 грн., у тому числі ПДВ у сумі 44078,79 грн.; 27.06.2012 року на загальну суму 191350,34 грн., у тому числі ПДВ у сумі 31 891,72 грн.; 29.03.2013 року на загальну суму 273 337,74 грн., у тому числі ПДВ у сумі 45556,29 грн.; 08.04.2013 року на загальну суму 275598,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 45933,00 грн.; 13.05.2013 року на загальну суму 290649,76 грн., у тому числі ПДВ у сумі 48441,63 грн.; 19.05.2013 року на загальну суму 290649,76 грн., у тому числі ПДВ у сумі 48441,63 грн.; 23.05.2013 року на загальну суму 269604,76 грн., у тому числі ПДВ у сумі 44934,13 грн.; 28.05.2013 року на загальну суму 285022,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 47503,75 грн.; 11.06.2013 року на загальну суму 285022,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 47503,75 грн.; 20.08.2013 року на загальну суму 289254,24 грн., у тому числі ПДВ у сумі 48209,63 грн.

Факт поставки дизельного пального підтверджується видатковими накладними №РН- 120613-04 від 13.06.2012 року, № РН-120618-02 від 18.06.2012 року, № РН-120627-03 від 27.06.2012 року, № РН-120714-05 від 14.07.2012 року, № РН-120724-09 від 24.07.2012 року, № РН-120822-02 від 22.08.2012 року, № РН-130329-01 від 29.03.2013 року № РН-130408-06 від 08.04.2013 року, № РН- 130513-01 від 13.05.2013 року, № РН-130519-01 від 19.05.2013 року, № РН-130523-05 від 23.05.2013 року, № РН-130528-07 від 28.05.2013 року № РН-130611-06 від 11.06.2013 року, № РН-130820-01 від 20.08.2013 року та податковими накладними № 61302 від 13.06.2012 року, № 61802 від 18.06.2012 року, № 62703 від 27.06.2012 року, № 71405 від 14.07.2012 року, № 72404 від 24.07.2012 року, № 82202 від 22.08.2012 року, № 32501 від 25.03.2013 року, № 32902 від 29.03.2013 року, № 40806 від 08.04.2013 року, № 51301 від 13.05.2013 року, № 51901 від 19.05.2013 року, № 52305 від 23.05.2013 року, № 52807 від 28.05.2013 року, № 61106 від 11.06.2013 року, № 82001 від 20.08.2013 року. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 568 від 03.07.2012 року, № 607 від 10.07.2012 року, № 650 від 12.07.2012 року, № 692 від 19.07.2012 року, № 737 від 26.07.2012 року, № 910 від 11.09.2012 року, № 1722 від 25.03.2013 року, № 1762 від 05.04.2013року, № 1816 від 11.04.2013 року, № 1989 від 17.05.2013 року, № 2065 від 24.05.2013 року, № 2096 від 31.05.2013 року, № 2105 від 03.06.2013 року, № 2198 від 14.06.2013року, № 2740 від 21.08.2013 року.

На підставі договору поставки від 28.10.2014 року № 12 ТОВ ОМО у листопаді 2014 року було поставлено позивачу дизельне паливо на загальну суму 469872,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 78312,08 грн. Факт поставки дизельного палива підтверджується видатковою накладною № 49 від 04.11.2014 року, податковою накладною № 1 від 04.11.2014 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за листопад 2014 року, які були надані при перевірці. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 6232 від 04.11.2014 року.

На підставі договору поставки від 21.03.2012 року № 210312 П-1 ТОВ Профінструмент-Україна було поставлено позивачу інструменти та витратні матеріали: в березні 2012 року на загальну суму 5430,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 905,00 грн.; 17.05.2012 року на загальну суму 4698,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 783,00 грн.; 18.05.2012 року на загальну суму 5535,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 922,50 грн. та на суму 600,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 120,00 грн.; 05.06.2012 року на суму 4530,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 755,00 грн.; 14.06.2012 року на суму 3189,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 531,50 грн. та на суму 4530,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 755,00 грн.; 13.07.2012 року на суму 2853,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 475,50 грн.; в листопаді 2012 року на суму 49156,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 8192,67 грн.

Факт поставки інструментів та витратних матеріалів підтверджуються видатковими накладними № 2003/11 від 21.03.2012 року, № 1705/7 від 17.05.2012 року, № 1605/8 від 18.05.2012 року, № 1605/9 від 18.05.2012 року, № 2405/11 від 05.06.2012 року, № 0506/22 від 14.06.2012 року, № 0106/13 від 14.06.2012 року, № 1406/16 від 13.07.2012 року, № 905 від 20.11.2012 року, та податковими накладними №257 від 20.03.2012 року, № 298 від 17.05.2012 року, № 2991 від 17.05.2012 року, № 289 від 17.05.2012 року, № 459 від 24.05.2012 року, № 198 від 12.06.2012 року, № 40 від 05.06.2012 року, № 39 від 05.06.2012 року № 25 від 02.07.2012 року, № 127 від 14.11.2012 року. Факт оплати підтверджується платіжним дорученнями № 154 від 20.03.2012 року, № 337 від 17.05.2012 року, № 335 від 17.05.2012 року, № 336 від 17.05.2012 року, № 434 від 05.06.2012 року, № 476 від 12.06.2012 року, № 362 від 24.05.2012 року, № 550 від 02.07.2012 року, № 1181 від 13.11.2012 року.

На підставі договору поставки запасних частин для сільськогосподарської техніки від 01.07.2013 року № 60 ТОВ Грінлайн Агро березні 2014 року було поставлено позивачу болт, шестерні та колісні редуктори на загальну суму 120 001,16 грн., в тому числі ПДВ на суму 20 000,19 гривень.

Факт поставки запасних частин підтверджуються видатковою накладною № 129 від 11.03.2014 року та податковою накладною № 6 від 04.03.2014 року. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 4142 від 04.03.2014 року.

У зв'язку з переоформленням прав на оренду земельних ділянок, на яких знаходились посіви пшениці, та на підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного виробництва № 03/03/11-2014 від 03.11.2014 року позивач придбав у ФГ Зерновик об'єкт незавершеного виробництва, розташований на території Першотравневої сільрад Снігурівського району Миколаївської області, а саме посіви озимої пшениці загальною площею 410,6917 га на загальну суму 780000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 130000,00 грн.

Відповідно до умов договору право користування продавця землею, на якій розташований об'єкт, засвідчено договором оренди землі від 28.10.2013 року та договором оренди землі від 28.10.2013 року. Право користування землею передано покупцеві на підставі договору суборенди землі від 31.10.2014 року, та договору суборенди землі від 31.10.2014 року.

Факт придбання незавершеного виробництва підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 03.11.2014 року, податковою накладною № 1 від 06.11.2014 року, договором № 03/03/11-2014 від 03.11.2014 року. Факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 6275 від 06.11.2014 року.

Позивачем також надано усі документи відносно руху матеріалів (палива та інструментів) в бухгалтерському обліку та руху активів.

Одночасно з цим у додаткових поясненнях по справі позивач зазначає, до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року ним помилково включено два рази податкову накладну № 40 від 25.09.2012 року на суму 7441,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1240,17 грн. (контрагент - ПП КНГ ). Те ж саме стосується накладної № 13761 від 06.04.2016 року на суму 15138,80, в т.ч. ПДВ у розмірі 3027,76 грн. (контрагент - МПП фірма Ерідон ), включеної двічі до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року, що позивач підтвердив у судовому засіданні.

Стосовно операцій з ФГ Зерновик ДПІ у акті перевірки посилається на відсутність господарської діяльності ФГ Зерновик , яке не декларує наявність трудових ресурсів, а також встановлено недостатність земельних угідь для вирощування врожаю на підставі податкової інформації, наявної в ДПІ. Також ДПІ зазначено, що до перевірки не надані копії сертифікатів на насіння та результатів випробувань, які були передані ФГ Зерновик позивачу за умовами договору.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.10 року у справі №21-573во10 та від 31.01.11 року у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 року в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини № 3477-IV від 23.02.06 року українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Також, у акті перевірки ДПІ посилається на відсутність товарно-транспортних накладних по господарським операціям з ПП АТФ Баратівське , ПП Авантис , ТОВ Профінструмент-Україна , ТОВ Грінлайн Агро та ТОВ ОМО , що на думку відповідача обґрунтовує недоведеність факту господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, доводи відповідача судом не приймаються.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 08.04.2016 року № 0003171401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 08.04.2016 року № 0003161401 в частині суми 95997,56 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА АГРО-ДІЛО (код ЄДРПОУ 36384300) судовий збір в сумі 2788,33 грн., сплачений платіжним дорученням № 11859 від 15.04.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Князєв В.С.

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 21 квітня 2017 року.