Ухвала

від 16.05.2017 по справі 804/3437/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" травня 2017 р. справа № 804/3437/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КМЦ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 804/3437/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМЦ до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 05.07.2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №0000092220 з податку на додану вартість та №0000082220 з податку на прибуток, які прийнято на підставі акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ КМЦ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12. 2010 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення правопорушень з боку ТОВ КМЦ у правовідносинах з ТОВ Горизонт Монтаж та визнання угод нікчемними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №0000092220 з податку на додану вартість та №0000082220 з податку на прибуток. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року зазначені судові рішення скасовані в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов повністю.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю КМЦ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31385446), зареєстровано 10.04.2001 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради, є платником податків та зборів, та перебуває на обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідач - Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 09.01.2013 року по 15.01.2013 року Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю КМЦ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Горизонт Монтаж за жовтень 2010 року, за результатами якої 22.01.2013 року складено акт № 51/222/31385446 (а.с.32-57 т.1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

- п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР Закон про податок на прибуток , зі змінами та доповненнями, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 145220,0 грн., у тому числі:

II квартал 2010 року - 72610,00 грн.,

III квартал 2010 року - 72610, 00 грн..

- пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97 від 03.04.97 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у загальній сумі 193490,00 грн., у тому числі:

січень 2010 року - 19349,00 грн.,

лютий 2010 року - 18937,00 грн.,

березень 2010 року - 19761,00 грн.,

квітень 2010 року - 19349,00 грн.,

травень 2010 року - 19349,00 грн.,

червень 2010 року - 19349,00 грн.,

липень 2010 року - 19349,00 грн.,

серпень 2010 року - 19349,00 грн.,

вересень 2010 року - 19349,00 грн.,

жовтень 2010 року - 19349,00 грн..

Висновки акту перевірки грунтуються на безпідставному включенні суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ КМЦ від ТОВ Горизонт Монтаж . Контролюючий орган вважає, що у ТОВ КМЦ відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання послуг від ТОВ Горизонт Монтаж з підстав того, що перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарської операції з придбання послуг оренди приміщення у ТОВ Горизонт Монтаж , оскільки ТОВ КМЦ отримало послуги по оренді приміщення не від ТОВ Горизонт Монтаж , а від невстановлених юридичних (фізичних осіб).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 11.02.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000092220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 241862, 50 грн., у тому числі: за основним платежем 193490,00 грн., за фінансовими санкціями 48372,50 грн.,

- №0000082220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 181525, 00 грн., у тому числі: за основним платежем 145220,00 грн., за фінансовими санкціями 36305,00 грн..

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду у кримінальній справі. Отже, такі документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Таким чином, оскільки будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, у ТОВ КМЦ відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з придбання послуг від ТОВ Горизонт Монтаж за період жовтень 2010 року, отже спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог, регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а також Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168-97-ВР та Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції на період спірних правовідносин).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (що був чинним на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні за змістом положення містяться і в Податковому кодексі України.

Відповідно пункту 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі по тексту - Закон №996).

Відповідно до статті 1 Закону №996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна від 30.12.2009 року між ТОВ Горизонт Монтаж (орендодавець) та ТОВ КМЦ (орендатор). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ Горизонт-Монтаж передало ТОВ КМЦ в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90-92 т.1).

На підтвердження виконання договору позивачем до матеріалів справи надано:

- акти приймання-передачі майна від 01.01.2010 року та від 31.10.2010 року;

- акти здачі-приймання виконаних робіт (послуги оренди) від 31.01.2010 року №8, від 28.02.2010 року №8, від 31.03.2010 року №8, від 30.04.2010 року №8, від 31.05.2010 року №8, від 30.06.2010 року №8, від 31.07.2010 року №8, від 31.08.2010 року №8, від 30.09.2010 року №8, від 31.10.2010 року №8;

- податкові накладні від 31.01.2010 року №8, від 15.02.2010 року №24,

від 28.02.2010 року №8, від 31.31.2010 року №8, від 30.04.2010 року №8, від 31.05.2010 року №8, від 30.06.2010 року №8, від 31.07.2010 року №8, від 31.08.2010 року №8, від 30.09.2010 року №8, від 31.10.2010 року №8;

- рахунки по орендній платі за приміщення від 31.01.2010 року №8, від 28.02.2010 року №8, від 31.03.2010 року №8, від 30.04.2010 року №8, від 31.05.2010 року №8, від 30.06.2010 року №8, від 31.07.2010 року №8, від 31.08.2010 року №8, від 30.09.2010 року №8, від 31.10.2010 року №8 (а.с. 93-175 т.1).

Розрахунки між суб'єктами господарювання частково проводились у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями та частково товаром, що підтверджується листами щодо прийняття товару в рахунок погашення орендної плати та видатковими накладними на цей товар.

Сума сплаченого ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту за січень-жовтень 2010 року відповідно, вартість отриманих послуг включено до складу валових витрат.

Крім того, ТОВ КМЦ до матеріалів справи надано інвентарні описи №1, договори поставок, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості (а.с 193-207 т.1, а.с.1- 53 т.2).

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції зазначено, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем до справи, відповідають вимогам Закону №996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Проте, судом зазначено, що розглядаючи спір, треба виходити з того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або третіми особами, з чим погоджується колегія суддів.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку належить перевірки відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів необхідно перевірити в сукупності й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

З цього приводу колегія суддів встановила наступне.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна від 30.12.2009 року між ТОВ Горизонт Монтаж (орендодавець) та ТОВ КМЦ (орендатор).

За умовами вказаного договору ТОВ Горизонт-Монтаж передало ТОВ КМЦ в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.90-92 т.1).

Проте, зазначений договір не містить в собі інформації щодо належності нежитлового приміщення за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Ватутіна, буд.66-а, контрагенту позивача - ТОВ Горизонт-Монтаж (орендодавець).

Позивачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано документів щодо підтвердження наявності права у контрагента надавати в оренду зазначене нерухоме майно, та в матеріалах справи такі відомості відсутні.

Таким чином, складаючи договір оренди, позивач не пересвідчився у наявності права власності у контрагента на вказане приміщення, а тому відсутнє правомірне обґрунтування орендної плати за таке приміщення ТОВ Горизонт-Монтаж , в тому числі за перевіряємий період - жовтень 2010 року.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган послався на наявність постанови Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 07.09.2012 року по кримінальній справі у відношенні посадових осіб ТОВ Горизонт Монтаж .

Судом апеляційної інстанції витребувано постанову Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 07.09.2012 року по кримінальній справі № 1-442/11 за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України. Постанова набрала законної сили 15.09.2012 року (а.с.221- 257 т.2).

Згідно вказаної постанови встановлено факт, що посадові особи ТОВ Горизонт-Монтаж - ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скоїли за попередньою змовою фіктивне підприємництво, тобто придбання у власність ОСОБА_1, з державною реєстрацією змін в статутних документах ТОВ Горизонт Монтаж з метою здійснення та прикриття незаконної діяльності, який будь-якої підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, не займався; фінансового-господарську діяльність не здійснював і як директор підприємства ним не керував; первинний бухгалтерський облік, податкову звітність не здійснював, печаткою та банківськими рахунками не користався. Замість цього, придбане фіктивне підприємство ТОВ Горизонт Монтаж використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з переводом грошових коштів з безготівкової в готівкову форму обігу. Підсудні вину за обвинуваченням визнали.

З матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_1 ( як директором ТОВ Горизонт-Монтаж ) підписані договір оренди нерухомого майна від 30.12.2009 року між ТОВ Горизонт Монтаж (орендодавець) та ТОВ КМЦ (орендатор), акти приймання-передачі майна за договором оренди, рахунки, акти-здачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, в тому числі й за перевіряємий період - жовтень 2010 року.

Вказані обставини апелянтом не спростовані.

Судом першої інстанції вірно зазначео, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, з чим погоджується колегія суддів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2016 року у справі № 21-5315а15.

Зазначене вище дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена постановою суду, не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, у ТОВ КМЦ відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат по операціях з придбання послуг від ТОВ Горизонт Монтаж за період жовтень 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Криворізькою південною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №0000092220, №0000082220 від11.02.2013 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КМЦ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 804/3437/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 804/3437/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак