Постанова

від 17.05.2017 по справі 805/1024/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Васильєва Ірина Анатоліївна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року справа №805/1024/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Суддів: Ханової Р.Ф.

Василенко Л.А.

Секретаря судового засідання: Борисова А.А.,

За участю представників:

позивача - Куренний С.В.,

відповідача - Колеснікової О.М., Бутової В.В., Помалюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі № 805/1024/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, та рішення про анулювання реєстрації платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 805/1024/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000771501 від 20 жовтня 2015 року, прийняте ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ Ексімпром від 12 листопада 2015 року № 49 та поновити ТОВ Ексімпром як платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 329316505647 з дати його анулювання (том 1 арк. справи 44-51а).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 0000771501/4551/10/05-15-15-01 від 20.10.2015 року, а також рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром № 49 від 12.11.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 2 арк. справи 95, 96-101).

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції ДПІ у м. Краматорську (далі - апелянт) звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій апелянт зазначив, що податкове повідомлення-рішення є цілком законним, оскільки платником задекларовано придбання основних фондів у ТОВ Класика (код 13522421) на загальну суму 317 586 072 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 52 931 012 грн. Період виписки податкових накладних листопад 2010 року. Згідно даних податкової звітності даних контрагентів поставка основних фондів неможлива на загальну суму 317 586 072 грн. в тому числі ПДВ 52 931 012 грн. у зв'язку з тим, що у контрагента - постачальника на балансі відсутні основні фонди. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ Класика анульовано 06 квітня 2012 року за неподання податкової звітності, водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально-складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Таким чином ТОВ Ексімпром неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ по податковим накладним за листопад 2010 року, отриманим від ТОВ Класика на загальну суму ПДВ у розмірі 52 931 012 грн., що призвело до завищення від'ємного значення рядка 31, задекларованого підприємством в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

1) На підставі викладеного 20 жовтня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771501/4551/10/05-15-15-01 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 155 155 грн.

2) 10 листопада 2015 року по ТОВ Ексімпром (32931654) до ЄДР внесено відомості 144 - внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, на підставі чого, відповідно до діючого на той час п. 184.1 ст. 184 ПК України ДПІ у м. Краматорську прийнято рішення № 49 від 12 листопада 2015 року щодо анулювання ТОВ Ексімпром як платника ПДВ у зв'язку з тим, що по платнику відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу, про що в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців наявний відповідний запис. З урахуванням викладеного апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в задоволеній частині, та винести нове про відмову у задоволенні адміністративного позову (том 2 арк. справи 108-110).

У судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залиши її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ексімпром є юридичною особою, ідентифікаційний код - 32931654, знаходиться за адресою: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 37 (том 1 арк. справи 18-19), та з 01 вересня 2015 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську.

Товариством задекларовано придбання основних фондів у ТОВ Класика на загальну суму 317 586 072 грн., у тому числі ПДВ 52 931 012 грн., та віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ по податковим накладним за листопад 2010 року, отриманих від ТОВ Класика на загальну суму 52 931 012 грн. по придбанню основних фондів у зазначеного контрагента (том 2 арк. справи 36-47).

В податковій декларації з ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2011 року включено суму ПДВ 52931398 грн. по контрагенту ТОВ „Класика" (код 13522421). Уточнюючим розрахунком від 13.02.2012 року вх.№ 9005017640 за жовтень 2011 року ТОВ "Ексімпром" суму ПДВ у розмірі 52931398 грн. заявлено до бюджетного відшкодування.

З лютого 2012 року підприємство не декларувало в податковій звітності з ПДВ від'ємне значення.

Уточнюючим розрахунком за лютий 2015 року від 22.06.2015 року вх.№ 9130229543 ТОВ "Ексімпром" зменшено заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування, задекларували суму ПДВ у розмірі 44155155 грн. до бюджетного відшкодування.

18 серпня 2015 року наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 18.08.2015 року № 9173353538 в якому в розділі 4 по рядку 30 зменшено суму залишку від'ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 44 155 155 грн. та відповідно збільшено по рядку 31 суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних періодів на 44 155 155 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за лютий 2015 року, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСІМПРОМ .

За результатами вказаної перевірки податковим органом складений акт № 42/05-15-15-01-32931654 від 17 вересня 2015 року, за висновками якого встановлені порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ Ексімпром завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, що призвело до завищення непогашеного залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів на суму 44 155 155 грн. по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за лютий 2015 року в порушення п. 200.1 та п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, при перевірці відповідачем використані декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2011 року № 9008139950 від 29.10.2011 року з додатками, за листопад 2010 року № 162718 від 31.10.2011 року, за лютий 2015 року від 20.03.2015 року № 9044482160, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 18.08.2015 року № 9173353538 з додатками, за жовтень 2011 року № 9005017640 від 13.02.2012 року, декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року № 132860 від 02.12.2010 року, за 2010 рік № 9006930626 від 06.02.2011 року, № 9006991165 від 25.02.2011 року, за 1 квартал 2011 року № 900270365 (том 1 арк. справи 117-118).

Тобто з акту перевірки встановлено, що ТОВ "Ексімпром" в декларації з ПДВ за вересень 2011 року задекларовано придбання основних засобів у розмірі 52931398 грн., але в декларації з податку на прибуток підприємством не визначені основні засоби за 2010 рік та не зазначені за наступні періоди декларування податку на прибуток.

Як вказано апелянтом в доводах апеляційної скарги ТОВ Ексімпром неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ по податковим накладним за листопад 2010 року, отриманим від ТОВ Класика на загальну суму ПДВ у розмірі 52 931 012 грн., що призвело до завищення від'ємного значення рядка 31, задекларованого підприємством в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000771501/4551/10/05-15-15-01 від 20.10.2015 року про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44 155 155 грн. (том 1 арк. справи 121).

12 листопада 2015 року анульовано реєстрацію платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром , оскільки до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження. Підстава анулювання - за самостійним рішенням контролюючого органу (том 1 а.с. 20).

Згідно Рішення № 49 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачу анульовано реєстрацію 12.11.2015 року, оскільки в Єдиному державному реєстрі наявний запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (том 1 арк. справи 124).

Таким чином спірним питанням даної справи є винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення внаслідок не правомірного на думку апелянта віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ Класика за листопад 2010 року на загальну суму 317 586 072 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 52 931 012 грн. внаслідок не визначення в декларації з податку на прибуток підприємством основних засобів за 2010 рік та не зазначення підприємством за наступні періоди декларування податку на прибуток, та як наслідок правомірність складання відповідачем рішення № 49 від 12 листопада 2015 року щодо анулювання ТОВ Ексімпром як платника ПДВ у зв'язку з тим, що по платнику відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу, про що в ЄДР юридичних та фізичних осіб - підприємців наявний відповідний запис.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Так, пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано придбання основних фондів у ТОВ Класика на загальну суму 317 586 072 грн., у тому числі ПДВ 52 931 012 грн. ТОВ Ексімпром віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ по податковим накладним за листопад 2010 року, отриманих від ТОВ Класика на загальну суму 52 931 012 грн. (том 2 арк. справи 36-47), та на підтвердження реальності господарських операцій з приводу придбання основних фондів позивачем надано суду: договір купівлі - продажу основних засобів № 1611 від 16 листопада 2010 року, відповідно до умов якого продавець (ТОВ Класика ) продає, а покупець (ТОВ Ексімпром ) купує (приймає у власність) основні засоби перелік яких зазначається в Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (том 1 арк. справи 161-162).

Також, позивачем з ТОВ Класика укладений договір купівлі - продажу основних засобів № 1711 від 17.11.2010 року, відповідно до умов якого продавець (ТОВ Класика ) продає, покупець (ТОВ Ексімпром ) купує (приймає у власність) основні засоби перелік яких зазначається в Додатку № 1 та № 2 (том 1 арк. справи 163-164).

Крім цього в матеріалах справи наявний договір купівлі - продажу від 17 листопада 2010 року згідно якого ТОВ Класика - продавець, ТОВ Ексімпром - покупець, договір нотаріально завірений приватним нотаріусом Мангуш А.М., відповідно до умов договору продавець продав, а покупець купив комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: Донецька область, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, буд. 18 а (том 1 арк. справи 142 - 160).

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Класика" підтверджується видатковими накладними від 30.11.2010 року (том 1 арк. справи 199 -250, том 2 арк. справи 1-33), копіями банківських виписок по рахунках (том 2 арк. справи 176-178).

До того ж, в додатках № 1 та № 2 до вказаних договорів містяться перелік основних фондів, та матеріальних цінностей, придбаних позивачем у його контрагента ТОВ Класика на підставі договорів, які підписані обома сторонами, скріплені печаткою кожної із сторін та посвідчені нотаріально, на виконання яких позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних за 2010 рік, на підставі яких позивачем за вересень 2011 року сформовано податковий кредит.

Крім цього представником позивача надані суду письмові пояснення, до яких останній долучив копії інвентарних карток на придбані основні фонди за договорами купівлі-продажу від 17 листопада 2010 року № 90 та № 420, щодо копії інших інвентарних карток представник позивача повідомив, що не має можливості надати усі копії інвентарних карток на придбані за договорами купівлі-продажу від 17 листопада 2010 року основні фонди, оскільки їх кількість становить понад 3 000 шт., тобто досить великий об'єм, а у розумінні статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказані докази не є допустимими доказами у даній справі.

До того ж до матеріалів справи позивачем додані копії податкових накладних від 17 листопада 2010 року (також деяка частина додатково додана у судовому засіданні 17 травня 2017 року):

- до договору від 16 листопада 2010 року: № 52, № 67, № 69, № 32, № 36, № 46, № 49, № 50, № 56, № 60, № 31, № 33, № 35, № 37, № 38, № 39, № 41, № 44, № 45, № 47, № 48, № 55, № 53, № 57, № 58; № 59; № 40, № 42, № 43, № 51, №54,

- до договору від 17 листопада 2010 року: № 71, № 68, № 30, № 63, № 65, № 70, № 61, № 62, № 64, № 66.

Колегія суддів звертає увагу, що в судовому засіданні представником позивача на спростування доводів апелянта щодо не відображення у податковій звітності за листопад 2010 року - серпень 2011 року років відповідних сум податкового кредиту пояснено, що протягом вказаного періоду позивачем подавалась відповідна звітність до ДПІ у Київському районі м. Донецька, до якої позивачем було включено та заявлено до відшкодування відповідні суми податкового кредиту, проте оскільки суми були заявлені до відшкодування, податковий орган не визнавав віднесення цих сум до податкового кредиту та неодноразово відмовляв у їх прийнятті без надання офіційної відмови або пояснень з цього приводу, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкових декларацій (справа № 2а/0570/22355/2011).

В постанові Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.12 р. у справі № 2а/0570/22355/2011 за позовом ТОВ "Ексімпром" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття податкових накладних та дій, які виявились у виданні повідомлень, у задоволенні позову відмовлено, проте, встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу було подано податкові декларації з податку на додану вартість засобами електронного зв'язку в електронній формі, у яких відображено формування податкового кредиту у сумі 58680260,88 грн. по контрагенту "ТОВ Класика" за наступні звітні періоди: вересень 2011 року № 9009664249 від 29.10.2011 року, липень 2011 року № 9006663852 від 16.08.2011 року, червень 2011 року № 9004873325 від 18.07.2011 року, травень 2011 року № 9004094280 від 17.06.2011 року, квітень 2011 року № 9003575695 від 20.05.2011 року. Також зазначено про те, що позивач уклав з ТОВ "Класика" договір купівлі-продажу основних засобів № 1611 від 16.11.2010 р., договір купівлі-продажу основних засобів № 1711 від 17.11.2010 р.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Класика" видало позивачу податкові накладні на підставі яких позивач формував податковий кредит та вказано про те, що суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що у підприємства були усі необхідні підстави для формування податкового кредиту в звітному періоді.

Вказана постанова набрала законної сили, а отже встановлені у ній обставини не потребують доказуванню відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, за якою встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто з аналізу наведеного з урахуванням рішення суду, яке набрало законної сили не встановлено, що позивач до квітня 2011 року подавав до ДПІ у Київському районі м. Донецька звітність до якої позивачем було включено та заявлено до відшкодування відповідні суми податкового кредиту, а також доказів того, що податковий орган не визнавав віднесення цих сум до податкового кредиту та неодноразово відмовляв у їх прийнятті без надання офіційної відмови або пояснень з цього приводу.

При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - 1 095) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Проте, не визначення в декларації з податку на прибуток підприємством основних засобів за 2010 рік та не декларування підприємством за наступні періоди податку на прибуток, та з лютого 2012 року не визначення в податковій звітності з ПДВ від'ємного значення, не може бути підставою з урахуванням наведених вимог Податкового кодексу України та встановлених судом обставин підставою для зменшення у 2015 році уточнюючим розрахунком за лютий 2015 року від 22.06.2015 року вх. .№ 9130229543 заявленої суми ПДВ до бюджетного відшкодування, та виставлення/декларування до бюджетного відшкодування іншої суми ПДВ у розмірі 44155155 грн. (зменшення суми залишку від'ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 44 155 155 грн. та відповідно збільшення по рядку 31 суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних періодів на 44 155 155 грн. уточнюючим розрахунком від 18 серпня 2015 року з ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 18.08.2015 року № 9173353538 в розділі 4 по рядку по рядку).

При цьому у судовому засіданні представник позивача так і не пояснив суду, чому саме уточнюючий розрахунок подано лише у 2015 року з порушенням строків, встановлених Податковим кодексом, а з 2011 року не декларувався податок на прибуток за наступні періоди до подання уточнюючого розрахунку 2015 року, яким змінено суму до бюджетного відшкодування.

До того ж колегія суддів звертає увагу, що постановою Краматорського міського суду Донецької області від 10 листопада 2015 року у справі № 234/17359/15-п директора ТОВ Ексімпром та головного бухгалтера визнано винним у скоєнні адміністративного порушення (в частині завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2011 року, що призвело до непогашеного залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів на суму 44 155 155 грн. по уточнюючому розрахунку до декларації за лютий 2015 року, чим порушено п. 188.1 ст. 188, п. 201 п. 203 ст. 200 ПК України) передбаченого ч. 1 статті 163-1 КУпАП та піддано адміністративному штрафу в доход держави в сумі 170 грн., хоча вказаною постановою не встановлено та не описано жодних конкретних обставин, а є тільки посилання на норми Податкового кодексу України суд зазначає, що представник позивача пояснив, що вказана постанова не оскаржувалась, та є чинною.

Щодо прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю Ексімпром від 12.11.2015 року № 49, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем прийнято акт виходу за податковою адресою № 465/15-01 від 08.09.2015 року, в якому вказано про те, що головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Бєлобровською І.М. та Агуловим О.В. проведено перевірку місцезнаходження позивача по податковій адресі м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 10, кв. 24. та встановлено, що за даною адресою знаходиться офісний центр, який надається в оренду згідно зі слів адміністратора (кімната 77). ТОВ Ексімпром договір оренди не складало. Вивіска з назвою підприємства відсутня. ТОВ Ексімпром за даною адресою не знаходиться. Адміністратор від підпису акту відмовився (том 1 арк. справи 127).

Згідно довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків - ТОВ Ексімпром , яка підписана начальником Оперативного управління ДПІ у м. Краматорську ДФС у Донецькій області, місцезнаходження платника податків не встановлено (т. 1 арк. справи 128).

Також, матеріали справи містять запит № 471/15-01 від 08.09.2015 року на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків - ТОВ Ексімпром , в якому зазначені дані про керівників підприємства та їх місцезнаходження (місце проживання) (том 1 арк. справи 127).

На підставі чого відповідачем прийнято рішення № 491 від 12.11.2015 року № 6180/10/05-15-11-1 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпром" (код ЄДРПОУ 32931654), яке отримано уповноваженим представником підприємства 23.11.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1 арк. справи 124-125).

Вказане рішення прийнято, у зв'язку з не підтвердженням місцезнаходження платника податків на підставі п. ж п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України та на підставі запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу щодо позивача та мотивовано встановленням факту відсутності чи неможливості встановити місцезнаходження, що встановлено повідомленням № 185 від 16 вересня 2015 року.

Запис про анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпром" (код ЄДРПОУ 32931654) внесено до Державного реєстру платників податку на додану вартість.

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з того, що згідно пп. ж п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно п. 184.2 ст. 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Положенням № 1130 від 14.11.2014 року визначається, зокрема, порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

Згідно пп. 11 п. 5.5 Положення № 1130, анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку. Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону № 755-IV.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками. Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції

Відповідно до приписів п. 4.2 Положення № 336 підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою.

У разі незнаходження за адресою платника податків необхідно: якщо платник податків зареєстрований за адресою жилого приміщення (квартири), опитати власника такого приміщення (квартири) (за згодою) щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також місцезнаходження посадових осіб платника податків, та оформити відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); якщо платник податків зареєстрований за адресою приміщення, в якому розташовано виробництво, офіси тощо, необхідно опитати власника приміщення-орендодавця (за згодою) щодо оренди та місцезнаходження платника податків, вказаного у запиті (пояснення або рапорт).

Крім цього, відповідно до п. 12.4 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588) щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку № 1588 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Тобто, керівник контролюючого органу надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону № 755-IV, лише після здійснення передбачених Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Проте з матеріалів справи вбачається, що згідно акту виходу за податковою адресою № 465/15-01 від 08 вересня 2015 року було опитано адміністратора, який в свою чергу не є власником приміщення, а його пояснення не оформлені належним чином відповідно до вимог п. 4.2 Положення № 336; відсутні докази направлення на адресу позивача відповідних запитів чи повідомлень.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідачем не дотримані вимоги Положення № 336 та не проведені усі необхідні дії щодо платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано.

В матеріалах справи знаходиться договір суборенди № Кр 01/09-01 сб/а від 20 серпня 2015 року, з якого вбачається, що ТОВ Макон Лтд передало ТОВ Ексімпром в строкове платне користування (суборенду) частину нежитлового приміщення, розташованого в об'єкті нерухомості за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Двірцева, 10 кім. 24 строком з 20 серпня 2015 року по 31 березня 2016 року (том 1 арк. справи 21-29), тобто станом на час проведення перевірки та виходу контролюючим органом за місцезнаходженням позивача, останній на умовах наведеного договору орендував приміщення для здійснення своєї діяльності.

До того ж позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу з приводу спірного питання повідомив, що попереднім місцем реєстрації товариства було м. Донецьк, вул. Левицького, 6, оскільки м. Донецьк належить до території АТО, де відсутнє поштове сполучення та не працюють органи державної влади, а перебування позивача на території проведення АТО унеможливило своєчасне підтвердження відомостей про юридичну особу за встановленою формою. Проте 19 серпня 2015 року засновниками товариства було прийнято рішення про переміщення підприємства до м. Краматорськ, вул. Двірцева, б. 10, к. № 24, у зв'язку з чим 20 серпня 2015 року товариством укладено договір суборенди на користування позивачем вказаним приміщенням, та 01 вересня 2015 року внесено зміни до статуту товариства, окрім іншого, в частині місцезнаходження підприємства.

Окрім викладеного позивач звертав увагу, що працівники товариства проживали та продовжують проживати на території м. Донецька, а позивач не має достатніх ресурсів для переміщення всіх працівників до м. Краматорська, що обумовило неможливість забезпечення керівником товариства його постійну присутність та його представників у м. Краматорську. Також зазначив, що в період з 20 серпня 2015 року по 25 листопада 2015 року не постійно перебували за адресою товариства у м. Краматорську: керівник: Яїцьков А.В. та юрист - Лозинська В.В.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що контролюючим органом передчасно, без врахування пояснень керівника товариства та без здійснення усіх передбачених Порядком та Положенням документально підтверджених заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи прийнято рішення № 491 від 12.11.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

В частині вимоги позивача про поновлення ТОВ Ексімпром як платника податку на додану вартість з дати його анулювання колегія суддів зазначає, що вимоги позивача в цій частині є передчасними, оскільки товариство повинно звернутися до податкового органу за своїм місцезнаходженням із заявою про реєстрацію як платника ПДВ з урахуванням вимог Податкового кодексу та Положенням № 1130 від 14.11.2014 року про реєстрацію платників податку на додану вартість, на підставі чого податковий орган видає товариству нове свідоцтво, з новим номером, але з первісної дати його реєстрації як платника ПДВ.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі № 805/1024/16,- задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року по справі № 805/1024/16, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпром" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, та рішення про анулювання реєстрації платника податків, - задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімпром" від 12 листопада 2015 року № 49.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена 22 травня 2017 року.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Ханова Р.Ф.

Василенко Л.А.